Профілактика

Необхідно запобігати виникненню інфекційних та гнійно-септичних захворювань. Не слід допускати переохолодження тварин, потрапляння в організм з кормом подразливих і токсичних речовин.

Виразкова хвороба (Morbus ulcerosus; Ulcus ventriculi) характери­зується утворенням виразок слизової оболонки та інших тканин шлун­ка, сичуга (Ulcus abomasi) кишечнику, які є наслідком некрозу цих тканин. Виразкова хвороба—умовний нозологічний термін, що об'єдує хронічні рецидивні деструктивні процеси у слизовій оболонці та інших тканинах шлунка й кишечнику. Вона буває і як симптом гастри­ту. Тому в літературі можуть зустрічатися назви: виразка шлунка (сичуга), ерозивний і виразковий гастрит у поросят, гастроезофагальна виразка у свиней, виразковий абомазит у телят та ін. Виразкову хворобу реєструють у тварин усіх видів, частіше у сви­ней в спеціалізованих господарствах і на комплексах промислового типу (у 30—42% тварин). Хворіють свині різного віку: підсисні, в перші 12—16 днів після раннього відлучення, на відгодівлі, але най­більше — тварини масою ЗО—60 кг. При традиційній технології виро­щування виразкова хвороба у свиней буває в окремих випадках. У телят вона виникає в перші дні життя.

Етіологія

Основними причинами хвороби є екстремальні фактори довкілля, які постійно діють на організм тварин і спричиняють пору­шення нейрогуморальних механізмів регуляції багатьох органів, зок­рема трофіки й секреторної функції шлунка та кишечнику, знижують резистентність організму. До стрес-факторів відносять: порушення режиму й різкі зміни годівлі, особливо внаслідок раннього відлучення поросят; згодовування зіпсованих і токсичних, гранульованих та су­хих кормів дрібного помелу (1,6—2,0 мм і менше); недостатній фронт годівлі; велику щільність тварин у станку й приміщенні; часті пере­групування тварин; ветеринарні та зоотехнічні обробки; транспорту­вання; постійний шум працюючих механізмів; порушення параметрів мікроклімату. Виразки й ерозії шлунка, сичуга і кишечнику виникають також внаслідок безпосередньої дії на їхню слизову оболонку ме­ханічних, хімічних та термічних факторів. Існує генетична схильність до хвороби окремих порід, типів і ліній тварин (у свиней м'ясного типу вона зустрічається частіше, ніж у м'ясо-сальних тварин. Вторинно виразкова хвороба виникає при глибокому гастриті та абомазиті, мікотоксикозах, у овець — при гемонхозі; у свиней — при олуланозі, вірусному гастроентериті. У телят ерозії та виразки сичуга реєструють при безоарній хворобі, коронавірусному ентериті, анае­робній ентеротоксемії, молозивному токсикозі, різкому переведенні з молочної годівлі на рослинну. У молодняку часто ерозивний і вираз­ковий абомазити бувають при згодовуванні гранульованих кормів із великою кількістю концентрованих, особливо якщо гранули руйну­ються і перетворюються в пилову масу. У 46,7% свиней із гастроенте-ральними виразками виділена кампілобактерія Helicobacter pylori (Курденко А.П., 2000).