Лікування

Тварину ставлять так, щоб передня частина її була вище від задньої, й масажують ліву пахвину. Щоб викликати рефлекторну відрижку газів, періодично витягують язик, на беззубий край рота ставлять палицю, обмотану бинтом чи ганчіркою, змоченими пахучими речовинами (іхтіолова мазь, дьоготь тощо), всередину дають водний розчин аміаку —'20—30 мл на 0,5 л води. Гази з рубця при простій тимпанії виводять через зонд. Для вбирання газів застосовують адсор­бенти: всередину свіже молоко — 2—5 л із настойкою валеріани (20—30 мл), магнію оксид — 20—50 г на 0,5 л води, активоване вугілля з деревини — 200—300 г у 2—3 л води. З метою зменшення бродильних процесів і утворення газів у рубці великій рогатій худобі дають усередину 2%-й розчин іхтіолу в дозі 20—30 г, молочну кислоту великим тваринам — 8—15 мл, дрібним жуйним — 3 мл, оцтову кислоту — відповідно 10—14 і 5—10 мл на 0,5—1 л води, терпентинову олію — 25—35 мл, краще з відваром льону. Ефективною при лікуванні тимпанії рубця виявилася суміш іхтіолу — 25 г, 70°-го спирту етилового — 100 мл на 0,5 л води. Щоб зменшити утворення й руйнування пухирців піни при пінявій тимпанії, використовують рослинні олії (соняшникова, арахісова, кас­торова) — по 150—300 мл; 2%-й розчин натрію гідрокарбонату — 5—7 л; сикаден — 50 мл; тимпанол — 150—200 або антиформол — 150—200 мл у 2—4 л води. Якщо симптоми тимпанії не зникають, тимпанол дають повторно в дозі 0,4—0,5 мл на 1 кг маси, але розбав­ляють його у меншій кількості води (1:5). Подібну до тимпанолу дію має комплексна кремнійорганічна сполука ФАМС у дозі 20—30 мл. Для посилення моторної функції рубця застосовують всередину на­стойку чемериці — 10—12 мл, проносні (краще рослинні олії— со­няшникову та ін.) — 0,5 л. Якщо вищезгадані лікувальні заходи не дають бажаних результатів і виникає загроза смерті тварини від асфіксії, негайно проводять ру-міноцентез і поступово випускають газ із рубця. Гільзу троакара зали­шають у рубці до 10 год і через неї можна вводити протибродильні речовини. При пінявій тимпанії з тяжким перебігом виконують румі-нотомію й видаляють вміст рубця.

Профілактика

Слід підгодовувати тварин сухими кормами (сіно тощо) перед вигоном на молоду траву, сходи озимих злаків, бобових культур. Не можна випасати худобу на траві з росою чи після дощу, згодовувати таку зелену масу. Забороняється давати в необмеженій кількості брагу, пивну дробину або зіпсовану чи мерзлу картоплю, буряки та інші корми. Необхідно запобігати зниженню температури вмісту рубця.

Катаральна ентералгія-Спастичні скорочення кишкової стінки, які спричиняють періодичні напади неспокою тварини, частіше хворіють коні, рідше — жуйні та свині. На ентералгію припадає близько 50% усіх випадків колік. 

Етіологія

Переохолодження поверхні тіла, особливо розігрітих коней при утриманні їх на вітрі або під холодним дощем, напування дуже холодною водою, поїдання зіпсованого, промерзлого, змішаного і снігом або покритого інеєм корму, перегрівання з наступним швид­ким переохолодженням. Хворіють здебільшого молоді, незагартовані тварини, яких утримують у теплій конюшні, переважно ті, що хворіють на гастроентерит і позбавлені регулярного моціону. 

Патогенез

Збуджується вагус, що спричиняє брадикардію та поси­лює моторику кишечнику. В період спазматичного скорочення кишко­вої стінки утворюється потік больових імпульсів, на які тварина реагує неспокоєм. По закінченні спазму біль припиняється, напад неспокою проходить.

Симптоми

Температура тіла нормальна, частота пульсу може зменшуватися. Колікова криза дуже гостра і навіть бурхлива. Хворий кінь прибирає позу "астронома", б'є грудними кінцівками об землю, тазовими — по череву, присідає, підбираючи всі кінцівки під тулуб, раптово падає на землю, лежачи постійно перевертається через спину, швидко піднімається. Часто прибирає позу для дефекації та сечо­виділення. Біль триває 5—10 хв, після короткочасного заспокоєння знову відновлюється. В періоди між нападами болю тварина стоїть спокійно і навіть приймає корм. Перистальтика кишечнику посилю­ється під час неспокою, дефекація часта, кал розріджений, водянистий. Свині, хворі на ентералгію, стогнуть та вищать, часто лягають і вста­ють. Напад триває від 30 хв до 3—6 год. 

Діагноз

 Діагнозставлять за даними анамнезу, характерною періодичністю синдрому колік. Диференціюють пілороспазм та метеоризм кишечнику.

Лікування

Хвору тварину заводять у тепле приміщення й не дають можливості перевертатися через спину. Найефективнішим засобом є атропіну сульфат (підшкірно у дозі 3—4 мл 1%-го розчину або 30—40 мл 0,1%-го. При його відсутності перорально вводять настойку валеріани в дозі 30—50 мл або відвар ромашки (50 г на 1—2 л води). Допома­гають теплі, неглибокі клізми і пероральне введення теплої води. Масажують грудну та черевну стінки і кінцівки за допомогою со­лом'яних перевесел, шкіру попередньо зрошують емульсією терпен­тинової олії з водою у співвідношенні 1:10. Розтирання починають з шиї, грудної клітки, черева й закінчують масажем кінцівок. Після клінічного видужання тварині дають 200—250 г натрію сульфату в 2—3 л води та 15—25 г фенілсаліцилату і витримують на голодній дієті протягом 5—6 год. Для великої рогатої худоби застосовують протиспастичний засіб — 30—40° етиловий спирт 500—700 мл усере­дину. Після цього проводять масаж.