Етіологія

Причиною первинного гострого розширення шлунка є згодовування коням великої кількості нетрадиційних кормів — жита, пшениці, ячменю, жому, хліба, пивної дробини тощо; кормів, які легко зброджуються (конюшина, люцерна та інші бобові), зіпсованих, ура­жених плісенями; використання коней на роботі зразу після годівлі або при надмірній годівлі зразу після важкої роботи. Вторинне гостре розширення шлунка настає при непрохідності тонкого кишечнику, частіше — дванадцятипалої кишки, переохолодженні тварин.

Розширення шлунка у свиней і кролів буває при поїданні кормів, що викликають бродіння, та кормів, багатих на білок (вика, люцерна). Здебільшого хворіють підсисні свиноматки м'ясних порід із високою інтенсивністю обміну речовин.

У дорослих собак розширення шлунка виникає при об'ємній одно­разовій годівлі, у щенят — при переході від годівлі материнським молоком до поїдання грубих важкоперетравних кормів, вуглеводистих або недоброякісних м'ясних кормів, внаслідок бродіння яких утво­рюється велика кількість газів.

Патогенез

Переповнення шлунка кормовими масами та продукта­ми їхнього бродіння збуджує симпатичну нервову систему і як на­слідок — спазм пілоруса. Зворотно м'язи пілоруса розслаблюються під впливом соляної кислоти, але оскільки секреція її в шлунку змен­шується, пілорус не відкривається. Шлунок швидко переповнюється газами, які не мають виходу ні в кишечник, ні в стравохід, бо кардіальний сфінктер механічно стискується. У його просвіт випотіває водно-сольовий транссудат. Процес ускладнюється ще й тим, що у коней відсутній рефлекс блювання. Дуже розтягнутий кормовими ма­сами, газами і водно-сольовим випотом шлунок тисне на діафрагму талегені, що утруднює дихання, спричиняє "тампонаду" серця, набряк легень, асфіксію, гостру інтоксикацію чи розрив стінки шлунка.

Симптоми

     Симптомизахворювання проявляються під час годівлі або через 1—1,5 год після неї. Виникає неспокій, який періодично повторюється, кінь переступає кінцівками, шкребе підлогу, падає на землю, прибирає позу сидячої або лежачої собаки чи "єгипетського сфінкса", швидко встає, намагається рухатися вперед. Загальний стан погіршується і неспокій стає постійним. Посилюється потовиділення, підвищується температура тіла, кон'юнктива гіперемійована з ціанотичним відтін­ком. Тахікардія (частота пульсу 60—90 ударів за 1 хв) і тахіпное (25—50), переважно грудний тип дихання. Ніздрі рупороподібно роз­ширені, видихуване повітря має кислий запах. Апетит відсутній, поси­лена відрижка, гази з кислим запахом. Перистальтика кишечнику збільшується лише на початку хвороби, потім кишкові шуми послаб­люються чи не прослухуються. Ректальним дослідженням можна про­мацати селезінку, зміщену за останнє ребро, у невеликих коней іноді виявляють еластичний або щільний розширений "сліпий" мішок шлунка. Вміст останнього слабо чи інтенсивно забарвлений у черво­ний або сіро-білий колір. При відстоюванні утворюються три шари: нижній — великозернистий (50—70%), середній — із зерен крохмалю (1—2%) і верхній — рідина молочно-білого кольору.

Розрив діафрагми і проникнення петель кишечнику в грудну по­рожнину спричиняють різко виражену змішану задишку, серцеву не­достатність, ціаноз видимих слизових. При розриві шлунка раптово настає пригнічення, тремор м'язів, очні яблука западають, шкіра по­крита холодним потом. Пульс 80—100 ударів за 1 хв, ниткоподібний, температура тіла спочатку субфебрильна, а потім підвищується.

У свиней і м'ясоїдних переповнення шлунка перебігає одночасно з метеоризмом кишечнику. Відмічають неспокій — свині часто лягають і встають, стогнуть, змінюють положення тіла, виражена задишка, посилена слинотеча, черевні стінки дуже напружені, "голодні ямки" виповнені, спостерігають випадання назовні слизової оболонки прямої кишки. Тварини гинуть від асфіксії.

У собак і кролів шлунок, переповнений кормом, пальпується через черевні стінки позаду реберних дуг у вигляді твердого тіла. При переповненні шлунка газами об'єм живота збільшений, черевна стінка напружена.

Діагноз

 Діагнозрозширення шлунка ставлять за симптомами хвороби та результатами зондування. Вторинне гостре розширення, яке є наслід­ком хімостазу, диференціюють за симптомами основної хвороби. Вміст шлунка, одержаний при зондуванні, не має осаду, гнильного запаху, жовтуватого або червоно-бурого кольору.

 

Лікування

 Лікування необхідно проводити негайно. Для підтримки роботи серця підшкірно ін'єктують 30—40 мл 20%-ї камфорної олії. Після цього підшкірно вводять анальгін, потім — носо-стравохідний зонд. Шлунок промивають невеликою кількістю теплої води, а далі — 0,25%-м розчином молочної кислоти, 1—2%-м розчином натрію гід­рокарбонату або натрію хлориду. Для зняття спазму пілоруса призначають молочну (20—30 мл) чи соляну (10—15 мл) кислоту, розбавлену в 300—500 мл води. Якщо вони відсутні, вводять 100—200 мл розбав­леного наполовину з водою оцту, 10—15 — оцтової кислоти або 20—50 мл оцтової есенції з 500 мл води. Ці засоби сприяють рефлек­торному відкриттю пілоруса. При тяжкому перебігу молочну кислоту застосовують повторно через 30—40 хв у тій самій дозі. Ефективним є введення суміші за таким прописом: ментол — 1г, тимол — 2, іхтіол — 30 г, спирт етиловий — 300 мл, вода — до 1 л. Антиспазматично діє но-шпа, яку ін'єктують внутрішньовенно в дозі 25—30 мл.

Для посилення перистальтики шлунка роблять неглибокі теплі під слабким тиском клізми й масаж шкіри у ділянці 5—10-го ребра зліва, змочивши попередньо шкіру емульсією з терпентинової олії (10 мл) і мильної води (100 мл). Після розтирання шкіри коня вкривають попо­ною. Якщо протягом години після цих заходів коліки тривають, то внутрішньовенно вводять ЗО—35%-й етиловий спирт у дозі 0,5 мл/кг маси тіла. Якщо й ця процедура виявиться неефективною, то можна думати про вторинне розширення шлунка внаслідок хімостазу. Щоб зняти інтоксикацію, внутрішньовенно ін'єктують 200—300 мл 5%-го розчину натрію хлориду. Після клінічного видужання всередину дають 300—400 г натрію сульфату в 6—8 л води і 10—20 г феніл-саліцилату; 6—10 год тварину витримують на голодній дієті, потім згодовують лучне сіно і кормові буряки. На повний раціон переводять  через добу.

Свиням зондом випускають гази або промивають шлунок. Тварин обливають водою, примушують постійно рухатися. Застосовують блювотні засоби. Ефективним є 0,1%-й розчин карбахоліну (підшкірно по 1—2 мл). Кролям усередину дають 5—8 мл 3—5%-го розчину молочної кислоти, сорбенти (магнію оксид, активоване вугілля, енте-росорбент, сорбекс) із наступним масажем черева.