Тема № 2. Антична філософія Проблемне завдання 1

1. Що може мотивувати думку Фалеса про воду як субстанцію сущого?

2. Із чим Фалес пов’язує праведність життя?

Фалес

Фрагменти

Начало сущого – вода. Всесвіт одухотворений і повний божественних сил.

Старший за всі речі – бог, бо він не народжений. Прекрасніший за все – світ, бо він богове творіння. Більший за все – простір, бо він все уміщує. Швидша за все – мисль (νους), бо вона біжить без упину. Сильніша за все – необхідність, бо вона всіх опановує. Мудріший за все – час, бо він все викриває.

Як нам прожити найкраще і найправедніше життя? Ось так, якщо самі не будемо робити того, за що дорікаємо іншим.

Багатослів’я аж ніяк не виражає мудру думку. Шукай саму мудрість, вибирай саме тільки благо: і тим самим стулиш язики балакунів.

Проблемне завдання 2

1. Що в дійсності вказує на тотожність явищ та чисел?

2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке не можете дати відповідь?

Піфагор

Фрагменти

Числу всі речі тотожні.

Щастя (евдемонія) полягає у знанні довершеності чисел.

Наслідуй бога. Вища достойна ціль – в уподібненні до бога.

Піфагор першим назвав Всесвіт «космосом» через порядок, котрий йому властивий. Мудреці кажуть, що і небо і земля, і боги і люди, пов’язані в одне ціле спільністю, дружбою, доброчинністю, чеснотою і справедливістю, а саме тому вони називають весь отсей видимий світ космосом (порядком), а не акосмією (безпорядком) та розпустою.

Піфагор дотримувався такої ритуальної чистоти і так уникав убивств і убивць, що не тільки утримувався від споживання живого, але й ніколи не наближався до різників та мисливців.

Піфагор називав своє вчення любомудрієм (φιλοσοφια), а не мудрістю (σοφια). Докоряючи сімом мудрецям (як їх прозвали до нього), він казав, що ніхто не мудрий, адже людина через слабкість своєї природи часто не в силах досягти всього, а той, хто прагне до звичаю та способу життя мудрої істоти може бути належно названий любомудром (філософом).

[Фрагменты ранних греческих философов. Ч. І. От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. – М.: Наука, 1989.]

Проблемне завдання 3

1. Які саме невід’ємні властивості Логоса (Слово-Закон-Розум) помислив Геракліт?

2. Який смисл надають Логосу метафори «вогонь», «золото», «блискавка», «війна»?

3. Чому Геракліт ототожнює Логос і Полемос, єднальне і розрізнювальне?

Геракліт

Фрагменти

Усім людям дано пізнавати самих себе і бути сумлінними [23е].

Ось це Слово (Логос), що вічно існує, лю­ди не сприймають, чи то перед тим, як почують, чи то після того, як почули. Бо хоч усе і відбувається згідно з тим Словом (Логосом), вони схожі на несвідомих того. І це навіть попри те, що вони на досвіді стикаються з такими словами і речами, про які я розповідаю, розділяючи їх за природою і виказуючи їх так, як вони є. А інші люди не усвідомлюють того, що роблять по пробудженні, так само, як забувають те, що було уві сні [1].

Тож треба йти за спільним. Та хоч закон (логос) є спільний, більшість людей живе так, нібито має власний розум [2 DK].

Більшість людей не мислять речі такими, якими зустрічають їх у досвіді, і взнавши не розуміють, але щось собі вигадують [3].

І з чим вони повсякчас перебувають у спілкуванні (з логосом, що керує всіма речами), з тим вони – у розладі [4].

Природа любить ховатись [123 DK].

Потаємна гармонія міцніша за явну [54 DK].

Більша частина божественних речей вислизає від пізнання з причини неймовірності [12].

Дурними свідками є очі та вуха для людей, що мають варварські душі [107 DK].

Всезнайство розуму не вчить [40 DK].

Хто наважилися виказувати свій смисл (логос) з розумом, ті повинні міцно спиратися на спільне для всіх, як громадяни полісу – на закон, ба навіть міцніше. Адже всі людські закони залежать від одного, божественного: він простягає свою владу так далеко, як тільки захоче, і все спричиняє і все перевершує [23].

Вислухавши не мене, а Логос, слід буде визнати: мудрість полягає в тому, щоб пізнати все як одно [50 DK].

Чиї тільки промови я не слухав, ніхто не доходить до того, щоб зрозуміти, що Мудре – від усього віддільне [174 DK].

Тільки одне може бути Мудрим: Думка (гноме), що править Всесвітом [41 DK].

Сполучення: ціле і неціле, згідне і незгідне, співзвучне і неспівзвучне, і з усього – одне і з одного – все [10 DK].

Дорога вгору, вниз – одна й та сама [60 DK].

Люди як боги, боги як люди. Адже Логос – один і той же [47с].

Бог: день-ніч; зима-літо; війна-мир; ситість-голод. А зміняється, як вогонь, коли змішається з пахощами, дістає назву від запаху кожного [67 DK].

Для бога все прекрасне, добре і справедливе, а люди ж прийняли одне за несправедливе, друге за справедливе [102 DK].

Море – вода найчистіша і найбрудніша; для риб – питна й рятівна, для людей – непитна і смертоносна [61 DK].

На яві люди мають один спільний світ, а уві сні кожен звертається до власного [89 DK].

Треба знати, що війна (полемос) – річ всезагальна, що ворожнеча – звичайний порядок речей, і що все виникає через ворожнечу і збиткування [80 DK].

Гомер, молячись про те, щоб «ворожнеча згинула між богами і між людьми», сам того не відаючи, накликає прокляття на народження всіх істот [28b3].

Все, що протилежне, поєднується, і з різнорідних речей народжується ще більш прекрасна гармонія, і все народжується посередництвом Полемоса (розмежування) [фр. 8].

Полемос (війна, змагання) є батько всього, цар усіх: одних він оголошує богами, інших – людьми, одних він творить рабами, інших - вільними [53D].

Ми не знали б Правди (Діке), якби не було неправди [23 DK].

Недуга робить здоров'я приємним і добрим, так само голод – ситість, а втома – відпочинок [111 DK].

Якби не було Сонця, ми б не знали, що таке ніч [60].

Всяка твар бичем пасеться [80].

Те саме живе й мертве, розбуджене й спляче, молоде й старе. Бо це обертається в те, а те в це [88 DK].

Усім отсим править блискавка [64 DK].

Усіх і все нагрянувши зненацька буде Вогонь судити, і схопить [66 DK].

Цей світовий порядок (космос), один і той самий для всіх, не створив ніхто з богів, ніхто з людей, але він завжди був, є і буде вічно живий вогонь, що мірно займається і мірно згасає [30 DK].

Під заставу вогню – усе, і вогонь під заставу всіх речей, подібно до того, як під заставу золота – майно і під заставу майна – золото [90 DK].

Все тече. Двічі не ввійдеш до тієї самої річки [91 DK].

На тих, хто входить у ті ж самі ріки, набігають в один раз одні, а в інший раз інші води [40].

Меж душі тобі не відшукати, яким би шляхом ти не йшов: настільки глибока її міра (логос) [67].

Совість людини – в її духові [119 DK].

Не до добра людям виконання їхніх бажань [71].

З серцем боротися важко, бо чого воно хоче, те купує за ціну душі [85D].

Кращі люди віддають перевагу єдиному над множинним: вічній славі над минущими речами, – але більшість нажираються, мов бидло [29 DK].

Що більш доблесна смерть, то краща доля випадає померлому [97].

Народ повинен боротися за знехтуваний закон, як за мури міста [44 DK].

Гордість треба гасити більш, ніж пожежу [43 DK].

Бо людська істота не має розуміння, а божа має [78 DK]. Муж називається нерозумний супроти бога, як хлопчина супроти мужа [79 DK]. Найкраща з мавп – гірша в порівнянні з людським родом [82 DK]. Наймудріший із людей являється супроти бога як мавпа своєю мудрістю, красою та всім іншим [83 DK].

[Геракліт. Фрагменти [Текст] / Геракліт; пер. М. Соневицького // Філос. і соціол. думка. – 1991. - № 4. - С. 152-158.]