- •Тема № 1. Форми світогляду Проблемне завдання 1
- •Фрагменти
- •Метафізика Книга перша
- •Проблемне завдання 2
- •Сповідь Книга третя
- •Проблемне завдання 3
- •Сума теології
- •Проблемне завдання 4
- •Вступ до метафізики
- •Проблемне завдання 5
- •Що таке філософія?
- •Проблемне завдання 6
- •Що таке міф?
- •Тема № 2. Антична філософія Проблемне завдання 1
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 2
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 3
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 4
- •О природе
- •Проблемне завдання 5
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 6
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 7
- •Апологія сократа
- •Проблемне завдання 8
- •Держава
- •Проблемне завдання 9
- •Проблемне завдання 10
- •Про виникнення і знищення
- •Проблемне завдання 11
- •Про щасливе життя
- •Тема № 3. Середньовічна філософія Проблемне завдання 1
- •Книга буття
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 3
- •Проблемне завдання 2
- •Книга вихід
- •Глава 20
- •Євангеліє від Матвія
- •Глава 5
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 10
- •Глава 12
- •Глава 19
- •Глава 22
- •Проблемне завдання 2
- •Сповідь Книга 7
- •Проблемне завдання 3
- •Слово про закон та благодать
- •Проблемне завдання 4
- •Сума теології
- •Тема № 4. Філософія нового часу Проблемне завдання 1
- •Новий органон
- •Проблемне завдання 2
- •Метафізичні розмисли
- •Проблемні завдання 3
- •Рене Декарт міркування про метод Частина друга
- •Проблемне завдання 4
Глава 19
16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?
17 Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.
18 Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
19 Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.
20 Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?
21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.
23 Ісус же сказав Своїм учням: По-правді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
Глава 22
34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
Проблемне завдання 2
1. Чому у Середні віки стає актуальною проблема виправдання Бога (теодицеї)?
2. Чому згідно з Августином у бутті можливе зло?
Святий Августин
Сповідь Книга 7
Частина III
4. Однак я, хоча дотепер вважав і був твердо переконаний, що Ти недоступний для жодної скверни, зміни і будь-якої переміни, Ти наш Господь, Правдивий Бог, що створив не лише наші душі, а й наші тіла, і не тільки наші душі й тіла, а й усіх і вся, та все-таки питання про причину зла не було в моїх очах ані вияснене, ні розв'язане як слід. Хоч би яке було походження цієї причини, я бачив, що повинен так повести свої пошуки, щоб ця причина не змушувала мене вірити, що незмінний Бог підлягає зміні; бо інакше я б став тим, чого сам шукав. Тому я цілком безпечно шукав її і був певний, що наука тих, від кого я так тікав, брехлива. Я бачив, що їхні пошуки причин походження зла були просякнуті тим самим злом, і саме тому вони воліли бути переконаними в тому, що Твоя субстанція може зазнати зла, аніж у тому, що їхня субстанція здатна це зло творити.
5. І я докладав усіх зусиль, щоб зрозуміти науку, яку я чув і яка провіщала, що вільний вибір нашої волі є причиною наших учинків, а справедливість суду Твого – причиною наших страждань. Однак я не дійшов до ясного зрозуміння. Я з провалля намагався підняти догори очі моєї душі, але знову занурювався в прірву і, незважаючи на мої повторні зусилля, поринав у її глибінь все більше й більше. Мене піднімало до Твого світла хіба лиш те, що я був певен не так того, що живу, як того, що маю волю. Так само, коли я чогось хотів або не хотів, я був абсолютно певний, що це саме я хочу або не хочу, і мені ставало щораз ясніше, що саме в цьому причина мого гріха. А стосовно того, що я робив проти волі, то мені здавалося, що я піддавався чиїйсь дії, а не сам діяв, і я вважав, що це не вина, а кара. Коли ж я думав про Твою справедливість, то вже не вагався визнати, що Ти караєш мене справедливо.
Однак згодом я знову повторював: «Хто ж створив мене? Чи ж не добрий Бог, який є самою добротою? Звідки в мене береться бажання зла, а зовсім не бажання добра? Невже це для того, щоб я зазнав кари, на яку справедливо заслужив? Хто ж уклав це в мене, хто засіяв у мене те зерно гірчиці, якщо мене в цілому створив мій найсолодший Бог? Коли ж винуватець цього сатана, то звідки взявся сам сатана? Бо якщо внаслідок підступності і своєї волі ангел перемінився на сатану, то звідки зродилася в ньому ця зла воля, що перемінила його на сатану, коли його всього створив ангелом найкращий Творець?» Не раз і не двічі пригнічували й душили мене такі думки. Але все-таки я не скотився у прірву блуду, де «ніхто не сповідається Тобі», де воліють мати переконання, що радше Ти можеш піддатися злу, аніж його вчинить людина.
Частина V
7. Я шукав, звідки походить зло, і шукав зле, і не бачив зла у самому своєму пошуку. Перед поглядом духа мого я ставив усе творіння, усе, що тільки бачать наші очі: землю, море, повітря, зорі, дерева, смертні створіння – одним словом, усе те, чого ми навіть не можемо бачити: високий небозвід, усіх ангелів і цілий світ духів. Але й самі ці духовні субстанції розміщувала моя уява по тих чи тих місцях, начеб вони були тілами. З Твого творіння я творив єдину величезну масу, в якій укладалися тіла – чи такі, що були справді тілами, чи такі, що були духами, але в моїй уяві ставали тілами. Цю масу я уявляв собі як безмірну (не за її справжньою величчю, якої я не міг собі уявити, а за моєю уявою), обмежену, ясна річ, з усіх боків. А ти. Господи, оточуєш її, проникаєш її з усіх боків, але Сам з усіх боків залишаєшся необмеженим. Це було щось, як море, всюди і з усіх боків, єдине море, що у своїй безмірності простягається в безконечність і містить у собі губку довільної величини, але обмежену, а ця губка в усіх своїх частинках сповнена водою безмежного моря.
Так, я був переконаний, що Твоє творіння обмежене, сповнене Твоєї безконечності, і я повторював: «Ось Бог, ось його творіння; Бог добрий і набагато кращий за Свої творіння; а тому, що він добрий. Він не міг створити їх іншими, як тільки добрими; ось як Він обіймає і сповняє їх. Отже, де ж зло? Звідки ж воно походить? Як закрадається воно сюди? Який корінь його, який зародок? А може, зла взагалі не існує? І, може, тому ми боїмося його? Остерігаємося того, що не існує? А коли ми боїмося його без причини, то напевно сам страх – це зло, що даремно жалить і мучить наше серце; і зло стає тим більшим, чим менше в ньому причин для страху, а ми боїмося його. Отже, або існує зло, якого ми боїмося, або зло – це вже те саме, чого ми боїмося. Звідки ж походить зло, коли Бог, сам будучи добрим, створив усе добре? Правда, це Добро, найбільше й найвище, створило речі менш добрі за нього, однак і Творець, і створіння – усі разом добрі. Звідкіля ж береться зло? А може, та матерія, з якої Він створив ті твори, була зла, а Він, оформивши й упорядкувавши, може, залишив у ній щось зле, чого не перемінив на добро? Але чому ж? Хіба ж Він не мав сили? Він, Всемогутній, міг перетворити її й перемінити таким чином, щоб у ній не лишилося ні крихітки зла! Чому ж урешті саме з цієї матерії Він хотів зробити щось, а не міг ужити Своєї Всемогутності, аби знищити її зовсім? Чи ж могла б ця матерія існувати проти Його волі? А якщо вона була вічна, то чому дозволив їй існувати незмінною гак довго, протягом проминаючих безконечних віків, І щойно так пізно рішився щось із неї зробити? Або якщо Він несподівано відчув волю робити щось, то чому не міг у своїй Всемогутності краще зробити так, щоб вона перестала існувати, а щоб тривав тільки Він Сам, Він, Добро абсолютно правдиве, найвище й безконечне? Або, якщо це не було добре і якщо б Він, будучи добрим, не створив і не заснував чогось доброго, то чи не мав би Він ту злу матерію усунути й знищити дотла, замінивши її доброю, з якої міг би створити все? Бо ж Він не був би Всемогутній, коли б не міг створити нічого без допомоги цієї матерії, якої Він Сам не створив. Ось такі думки непокоїли мене, нещасного, обтяженого гризотою, яку викликав страх перед смертю і неспроможність знайти правду. Однак у моєму серці залишилася глибоко вкорінена віра в Ісуса Христа, Господа і Спасителя нашого, така віра, яку проповідує католицька Церква; щоправда, віра ця багато в чому була ще невиразною й виходила за межі науки. Одначе мій дух не покидав її, навпаки, вбирав її у себе з кожним днем більше й більше.
Частина XII
18. І мені стало ясно, що є добрі речі, які псуються. Коли б вони були досконалим добром, то не могли б псуватися, а тим більше тоді, коли б не були добрі. У першому випадку вони були б досконалим добром і були б нетлінні, у другому – не були б ніяким добром, І в них не було б нічого, що могло б стати тлінним. Бо тлінність – це щось шкідливе, отже, коли б Його праця не полягала в змінюванні того, що добре, то вона б зовсім не була шкідливою. Отже, або слід припустити, що тлінність ніяк не шкодить, що неможливо, або, що цілком очевидно, – все те, що тлінне, позбавлене добра.
Бо коли якась річ втратить усе, що добре, то вона перестане існувати. Коли ж вона збереже своє буття й перестане бути надалі предметом мінливості, то вона буде у кращому становищі, ніж була раніше, тому що вона стане нетлінною. І що ж може бути божевільнішим, ніж твердження, що після втрати всякого добра якась річ стала кращою? Отже, позбавлене всього доброго є те саме, що – ніщо, тому, допоки якась річ існує, вона добра. Отже, все, що існує, добре, а зло, джерела якого я шукав, – це не субстанція, бо коли б воно було субстанцією, то було б добром. Або воно є нетлінною субстанцією, отже, великим добром, або воно є тлінною субстанцією, котра, як позбавлена добра, не може псуватися. І так я пізнав і впевнився в тому, що Ти не створив нічого, крім добра, і зовсім немає жодної субстанції, якої б не створив Ти. А що Ти не створив усі речі однаковими, то всі вони гарні, кожна зокрема, і всі разом узяті дуже добрі, бо наш Бог створив усе вельми добре.
Частина XIII
19. І для Тебе немає взагалі зла, і не лише для Тебе, а й для всього, що Ти створив, тому що поза тим створенням не існує нічого, що могло б напасти на нього й зруйнувати встановлений Тобою порядок. І лише в його окремих частинах неузгодженість деяких елементів між собою наштовхує нас на думку, що вони погані; однак ті самі елементи узгоджуються з іншими, і разом вони добрі, і кожен з них сам по собі добрий. І всі елементи, що не узгоджуються між собою, узгоджуються з тією нижчою частиною Всесвіту, яку ми називаємо землею, що має своє небо, затягнене хмарами й вітрами, яке узгоджується з нею. І далекою вже була для мене думка, що «ця річ тут не повинна існувати!». Бо навіть якби я не бачив цього, я міг би хотіти, щоб воно було краще, але вже й за те саме я повинен був би величати Тебе. Бо все, що живе, звіщає хвалу Тобі на землі. Усі гади, й усі безодні, вогні і град, сніг і льоди, і шквали бур, що сповняють Слово Твоє, гори й усі узгір'я, плодові дерева й усі кедри, дикі тварини й усяка скотина, плазуни і крилаті птахи, царі землі й усі народи, князі й усі судді землі, юнаки й дівчата, старенькі бабусі з діточками – усі величають ім'я Твоє. А тому, що «з висот небес» прославляють Тебе, Боже наш, «бо вишніх усі ангели Твої», й усе воїнство Твоє, сонце й місяць, усі зорі й світила, небеса небес і води над небесами величають ім'я Твоє, то я вже більше не бажав собі нічого кращого, бо, охоплюючи своєю думкою цілість, я бачив, що вищі елементи кращі за нижчі, але здоровий глузд підказував мені, що цілість творіння все-таки краща за вищі окремо взяті елементи.
Частина XV
21. І я звернув очі мої на інші речі, і побачив, що своїм буттям вони завдячують Тобі, І що всі вони знаходять свій кінець у Тобі, але по-іншому, як у просторі, тільки тому, що Ти, немов у руці, тримаєш усе у своїй правді, а усі речі правдиві відповідно до того, де вони, і немає омани, хіба що тоді, коли хтось вірить в існування того, що не існує.
І я пізнав, що кожна річ не тільки займає своє місце, а й своєчасно приходить, і що Ти – єдине, вічне Буття – не почав творити через незліченні проміжки часу, бо всі минулі і грядущі часи ані проминули б, ані настали б, якби Ти не діяв і не тривав.
Частина XVI
22. І я з досвіду зрозумів, що немає чому дивуватися, коли той самий хліб, який дуже смакує здоровому, завдає шкоди хворому піднебінню, а хворим очам стає ненависним світло, таке любе здоровим. Так само справедливість Твоя не подобається нечестивим, надто ж не подобається їм змія і черв'ячок, яких Ти створив добрими і пристосував до нижчих частинок творіння Твого, тих частинок, з якими нечестиві споріднені настільки, наскільки менш подібні до Тебе, а відтак у міру того, як вони наближаються до вищого порядку, то стають подібніші до Тебе. І я шукав, що є нечестя, І переконався, що це не субстанція, а підступність волі, яка відвертається від досконалої субстанції – від Тебе, Боже мій, – до низьких речей, вона викидає з себе «свої нутрощі» і тільки зовні надувається.
[Августин. Сповідь [Текст] / Августин; пер. з лат. Ю. Мушака. – К.: Основи, 1999.]