- •Тема № 1. Форми світогляду Проблемне завдання 1
- •Фрагменти
- •Метафізика Книга перша
- •Проблемне завдання 2
- •Сповідь Книга третя
- •Проблемне завдання 3
- •Сума теології
- •Проблемне завдання 4
- •Вступ до метафізики
- •Проблемне завдання 5
- •Що таке філософія?
- •Проблемне завдання 6
- •Що таке міф?
- •Тема № 2. Антична філософія Проблемне завдання 1
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 2
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 3
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 4
- •О природе
- •Проблемне завдання 5
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 6
- •Фрагменти
- •Проблемне завдання 7
- •Апологія сократа
- •Проблемне завдання 8
- •Держава
- •Проблемне завдання 9
- •Проблемне завдання 10
- •Про виникнення і знищення
- •Проблемне завдання 11
- •Про щасливе життя
- •Тема № 3. Середньовічна філософія Проблемне завдання 1
- •Книга буття
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 3
- •Проблемне завдання 2
- •Книга вихід
- •Глава 20
- •Євангеліє від Матвія
- •Глава 5
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 10
- •Глава 12
- •Глава 19
- •Глава 22
- •Проблемне завдання 2
- •Сповідь Книга 7
- •Проблемне завдання 3
- •Слово про закон та благодать
- •Проблемне завдання 4
- •Сума теології
- •Тема № 4. Філософія нового часу Проблемне завдання 1
- •Новий органон
- •Проблемне завдання 2
- •Метафізичні розмисли
- •Проблемні завдання 3
- •Рене Декарт міркування про метод Частина друга
- •Проблемне завдання 4
Проблемне завдання 3
1. Що розуміється Іларіоном під законом та благодаттю?
Іларіон Київський
Слово про закон та благодать
Віра благодатна по всій землі розповсюдилася і до нашого народу руського дійшла. І озеро закону висохло, Євангельське ж джерело наводнилося і всю землю покрило і до нас розлилось. Ось бо вже і ми з усіма християнами славим Святу Трійцю, а Іудея мовчить. Христа славлять, а іудеїв проклинають. Народи приведені, а іудеї відкинуті. Як пророк Малахія провіщав: «Немає у мене благовоління до синів Ізраїльських і жертви з рук їх не прийму. Адже від сходу до заходу Ім'я Моє славлять в усіх странах, на всякому місці фіміам Імені Моєму приноситься. Ім'я Моє величне в странах» [Мал. 1, 10, 11]. І Давид: «Уся земля хай поклониться Тобі і співає Тобі» [Пс. 65, 4]. «Господи, Господь наш! Яке дивне Ім'я Твоє по всій землі!» [Пс. 8, 2].
І вже не ідолослужителями називаємося, а християнами, вже не позбавленими надії [Єф. 2, 12], а покладаючими надії на життя вічне. І вже не капища бісам створюємо, а Христові церкви зводимо. Уже не приносим одне одного у жертву бісам, а Христос за нас в жертву приноситься і дробимий буває в жертву Богу і Отцю. І вже не жертовну кров скуштовуючи гинемо, а Христової пречистої крові скуштовуючи спасаємось.
Усі країни благий Бог наш помилував і нас не зрікся. Зажадав і порятував нас і у розуміння істини привів.
У порожній і посохлій землі нашій, ідольською спекою висушеній, раптом джерело заструмилося Євангельське, напуваючи усю землю нашу. Як Ісайя сказав: «Відкриється вода тим, що йдуть по безодні, і буде пустеля безводна болотом, і в землі спраглій джерело води буде» [Іс. 35, 6, 7].
Були ми сліпими й істинного світла не бачили, в омані ідольській блукали, до того ж і глухі були до вчення Спасителевого. Помилував нас Бог, засяяло і в нас світло розуму, щоб спізнали Його за провіщенням: «Тоді відкриються очі сліпих і вуха глухих почують» [Іс. 35, 5].
Спотикалися ми на путях загибелі, коли за бісами простували і путі, спрямовуючого до життя, не відали, і до того ж бурмотали язиками, благаючи ідолів, а не Бога свого і Творця. Відвідало нас людинолюбство Боже, і вже не простуєм услід за бісами, а ясно славимо Христа, Бога нашого, по пророкуванню: «Тоді стрибне, наче олень, кульгавий і зрозумілою буде мова недорікуватих» [Іс. 35, 5, 6]. Раніше ми були як звірі, як скотина, не розуміли, де ліве і де праве, земним опікувались, анітрохи не піклувались о небеснім. Але послав Господь і до нас заповіді, які у життя вічне спрямовують. За провісництвом Иосіїним: «І буде того дня, – говорить Господь, – заповідаю їм завіт з птицями небесними і звірами земними і кажу людям не моїм: «Люди ви Мої!» і ті відкажуть: «Господь Бог ти наш!».
Отже сторонніми були – людьми Божими наріклись, ворогами були, а синами Його прозвались. І тепер не хулим Його як іудеї, а християнськи благословляєм, не змовляємось як розіпнути, а як розіпнутому поклонитися. Не розпинаєм Спасителя, а руки до Нього здіймаєм; не простромлюємо ребра йому, а від ран – джерела нетління – п'ємо; не тридцять срібняків отримуємо за Нього, а один одного і все життя наше Йому вручаєм; не таїм воскресіння, а в усіх оселях вигукуємо: «Христос воскрес із мертвих!»; не кажем, що викрадений був, а кажем, що на небеса вознісся, де і був; не відкидаєм віру в Нього, а, як Петро, до Нього звертаємось: «Ти єси Христос, Син Бога живого!»; з Хомою вигукуєм: «Господь наш і Бог Ти єси!»; з розбійником кажем: «Пом'яни нас, Господи, в царствії Своїм!». І так, віруючи в Нього і Святих Отців семи соборів, заповідей дотримуючись, молимо Бога ще і ще допомогти і настановити нас на путь, заповіданий Ним.
[Молдован, А. М. «Слово о законе и благодати» Илариона [Текст] / А. М. Молдован. – К., 1984. – С. 89-91.]