Проблемне завдання 2

1. Чому Августин припускав, що у філософії міститься певна небезпека?

2. Чим для Августина виправдана мудрість?

Святий Августин

Сповідь Книга третя

Частина III

6. І ці студії, що їх називали почесними, мали також свій вихід на форум судових процесів. Я сподівався відзначитися там, де успіх вимірюють брехнею. Таке вже засліплення людей; вони ще й пишаються своєю сліпотою! І я вже верховодив тоді у риторичній школі. Радість моя переходила в гордість, я бундючився через це верхоглядство. Однак я був більше поміркований від інших, Господи, Ти знаєш це, тож я утримувався від «геройських подвигів», що їх допускалися так звані «руїнники» (таку зловісну й диявольську назву вважали за знак доброї поведінки), серед яких я жив.

У своїй власній безсоромності я соромився, що я не такий, як вони; зрештою, я спілкувався з ними, а деколи навіть втішався їхнім товариством. Однак я завжди сахався від їхніх вчинків, тобто від їхньої «розгульності», з якою вони зухвало нападали на просту сором’язливість недосвідчених. Вони глузуванням і кпинами виводили їх із рівноваги, щоб тільки наситити свою злобну радість. Але хіба є щось ближче до вчинків демонів? Чи можна для таких людей знайти кращу назву, ніж «руїнники»? Але їх самих скоріше «зруйнували» й непомітно кинули на поталу зіпсуття обманливі духи, що глузували собі з них і зводили їх у тому самому, у чому вони залюбки висміювали і обманювали інших!

Частина IV

7. Ось у такім товаристві я в тому, ще нестійкому віці, студіював підручники красномовства. Я забажав відзначитися в ньому, маючи перед собою шкідливу й легковажну мету – скуштувати розкошів людської марноти. Ідучи таким уторованим шляхом студій, я натрапив на книжку якогось Цицерона, що його мову всі подивляють більше, ніж його духовний політ. Зміст цієї книжки – це заохочен­ня до філософії. Вона називається «Гортенсій». І ця книжка повністю змінила мої почування. Вона звернула до Тебе, Господи, молитви мої й мої благання і зовсім змінила мої мрії й бажання. І раптом змаліли в моїх очах пусті сподівання, і я з неймовірним вогнем у серці забажав безсмертної премудрості. Я вже почав підійматися, щоб повернутися до Тебе. Не для того, щоб вигострити язик, не для цієї єдиної науки, яку я мав вивчити за гроші, що їх посилала мені мати (мені вже пішов тоді дев'ятнадцятий рік, а два роки тому помер мій батько). Ні, не для того, щоб вигострити свій язик я зайнявся читанням цієї книжки, і те, що зворушувало ме­не, – це саме її зміст, а не форма та спосіб викладу.

8. Ох! Як я горів, мій Боже, як я прагнув злетіти до Тебе від земних справ. І я не знав, чого Ти хочеш від мене. «Бо в Тобі міститься премудрість». Але любов до мудрості називається по-грецькому «філософія», і цією любов'ю запалила мене та книжка. Однак бувають люди, що послуговуються філософією для обману інших, і тим великим, принадним і почесним іменем вони прикра­шають і заквітчують свої помилки. І майже всіх претендентів на мудрість свого віку й попередніх століть автор «Гортензія» згадує, й знайомить нас із ними, даючи доказ цілющої перестороги, що її Твій дух об'явив через Твого вірного побожного раба: «Бережіться, щоб вас хтось не ошукав філософією й підступною оманою за переказами людей, за правилами цього світу, а не за Христом, бо в Ньому Єдиному вся повнота тілесного Божества». І я в той час, Ти знаєш це, Світлосте мого серця, не знав ще цих слів Апостола, тільки одне радувало мене в цьому заохоченні, а саме те, що мене спонукало, запалювало, поривало до любові, до того, щоб шукати, набувати, посідати і прив’язувати себе цілим єством не до тієї чи тієї філософської системи, а до самої мудрості, хоч би якою вона була.

Одне тільки охолоджувало мій вогненний запал: там не було імені Христа. Бо це Ім'я, згідно з Твоїм милосердям, Господи, Ім’я мого Спасителя, Твого Сина, я всотав своїм ніжним дитячим серцем з молоком матері. Воно запало в саму його глибину, і без цього мені вже жодна книжка, – хоча б це був і найкращий літературний твір, якнайкраще викінчений, найправдивіший, – не змогла б мене повністю захопити.

[Августин. Сповідь [Текст] / Августин; пер. з лат. Ю. Мушака. – К.: Основи, 1999.]