- •22. Муфти приводів
- •22.1. Загальні відомості, класифікація
- •22.2. Муфти некеровані. Жорсткі муфти
- •22.3. Муфти компенсуючі жорсткі
- •22.4. Муфти компенсуючі пружні
- •22.5. Муфти керовані (зчіпні)
- •2 Рис. 22.17. Конусна фрикційна муфта 2.6. Муфти автоматичні (самокеровані)
- •Розділ VI. Корпусні деталі, ущільнення, пружні елементи
- •23. Корпусні деталі
- •23.1. Корпус редуктора литий
- •Діаметри болтів dк кришок підшипникових вузлів
- •23.2. Корпус редуктора сучасного типу
- •Конструктивні розміри окремих елементів корпусу, мм
- •23.3. Зварний корпус редуктора
- •Контрольні запитання
- •24. Плити та рами
- •24.1. Загальна характеристика
- •24.2. Плити
- •24.3. Рами
- •Діаметр фундаментних болтів dф і їх кількість пф
- •Розміри спеціальних косих шайб, мм
- •Параметри швелерів з нахилом за гост 8240-72, мм
- •25. Ущільнення рухомих з’єднань
- •25.1. Призначення, класифікація
- •25.2. Контактні ущільнення
- •2 1.3. Безконтактні ущільнення
- •25.4. Торцеві ущільнення
- •25.5. Ущільнення поступально-зворотних з’єднань
- •26.Ущільнення нерухомих з’єднань
- •26.1. Листові прокладки
- •26.2. Ущільнення жорстких стиків
- •26.3. Ущільнення різьбових з’єднань
- •Контрольні запитання
- •27. Пружні елементи машин
- •27.1. Призначення та конструкція
- •Величина індексу податливості пружини с
- •27.3. Розрахунок стержневих пружин
- •27.4. Розрахунок плоских пружин
- •27.4. Листові ресори
- •Значення коефіцієнтів довговічності кl пружин
- •27.6. Гумометалеві пружні елементи машин
- •Контрольні запитання
- •Розділ VII. Теорія і практика проектування та конструювання машин
- •28.5. Утворення похідних машин методом інверсії
- •28.7. Вибір конструкції машини
- •28.8. Компонування машин
- •28.9. Етапи створення технічних об'єктів
- •Контрольні запитання
26.2. Ущільнення жорстких стиків
При ущільненні з’єднань частин корпусів з опорами ковзання або кочення та інших стиків типу “метал по металу”, де потрібно забезпечити точне взаємне розміщення стикованих деталей, використання м’яких листових прокладок нераціональне, оскільки при цьому в більшій або меншій мірі змінюється відстань між деталями.
Нерозбірні з’єднання або з’єднання, які розбираються рідко, ущільнюють герметизуючими сполученнями, наприклад, бакелітом, білилами, суриком, рідким склом і т.п.
Промисловість випускає широкий асортимент герметиків: У-30М (діапазон робочих температур -50...+130°С, адгезія до металу висока), ВГХ (-50...+130°С, адгезія до металу висока), ВГХ-180 (-50...+130°С, адгезія до металу висока, мастило- і водостійкий), 5Ф-13 (-50...+200°С, адгезія до металу невисока, бензино,- масло,- водостійкий), ВИКСИНТ У-1-18, ВМТ-1 (до +З00°С, адгезія до металу невисока, бензино,- гасонестійкий). Герметики випускаються у вигляді паст, лаків. Стійка герметизуюча плівка створюється через 5...6 діб.
Для з’єднань, які працюють при особливо високих температурах, використовують силоксанові емалі з робочою температурою до +800°С.
Особливо точні рознімні стики типу “метал по металу” ущільнюють за допомогою тонкої площинної обробки: притирки або шабрення.
Притирають поверхні розняття чисто оброблені (тонким фрезуванням, шліфуванням) на плитах-притирах із чавуну або спеціального скла за допомогою притирочних матеріалів (скляна пудра, порошок карбіду кремнію, корунд, алмазний пил на машинному маслі, гac, жирних кислотах ).
Шабрення виконують спочатку по одній площині рознімання на плиті до одержання 2...5 плям на 1 см. Пришабрену поверхню покривають тонким шаром фарби (лазурі), встановлюють на стиковану деталь, переводять на неї фарбу і видаляють шабером сліди фарби. Притерті або пришабрені поверхні при складанні покривають тонким шаром герметизуючої мастики.
Ж орсткі стики ущільнюють також за допомогою утоплених пружних прокладок прямокутного або круглого перерізу, які заключають у канавки, виконані по всій периферії стику.
У вільному стані прокладка виступає над поверхнею стику, при затягуванні матеріал прокладки деформується, здійснюючи ущільнення з’єднання (рис. 26.3, а). Для збільшення герметизуючого ефекту на ущільнюючій поверхні (б) або на поверхні прокладки (гребінчасті прокладки, в) роблять дрібні канавки.
М
Рис.
26.3
26.3. Ущільнення різьбових з’єднань
Ущільнення різьбових з’єднань великого діаметра проводиться кільцевими прокладками і шнурами. Оскільки при закручуванні цих з’єднань прокладки зазнають сил зсуву, матеріал цих прокладок повинен мати підвищену твердість і жорсткість.
Прокладний матеріал укладається в кільцеву виточку в тілі гайки (рис. 26.4, а), в замкнутий кільцевий простір між гайкою і корпусом з послідуючою торцевою затяжкою (б), в кільцеву виточку в тілі гайки або корпусу з радіальною затяжкою (в).
У щільнення вкрутних деталей (штуцерів, пробок) може виконуватися шляхом змащення витків різьби герметизуючими сполуками. Але при цьому забруднено відгвинчування різьбових деталей. Використовуються також пружні прокладки, які можуть поміщатися в замкнутий кільцевий простір, створений виточкою в корпусі (рис. 26.5, а), в гайці (б), у внутрішньому торці деталі (в).
Герметизація глухих різьбових з’єднань великого діаметра, які працюють при високих температурах і тиску, здійснюється за рахунок посадок з натягом, їх розгвинчування проводиться лише після попереднього підігріву деталі з внутрішньою різьбою.
Рис.
26.4. Ущільнення
різьбових з'єднань:
а
– прокладний матеріал в кільцевій
виточці в тілі гайки; б
– прокладний матеріал в кільцевому
просторі виточці між гайкою і корпусом;
в
– прокладний матеріал в кільцевій
виточці в тілі гайки або корпуса