125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

Такі причини можуть існувати незалежно від бажання злочинця чи залежати від дій потерпілого (очевидців).

Суб’єктивні причини пов’язані з організацією та якістю проведення окремих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, обумовлені професійними та особистими якостями працівника.

Доцільно вирізнити такі тактичні прорахунки, що призвели до безрезультатного розслідування:

–не проводилося слідчих дій, необхідність проведення яких виникла з даних, що є у справі (наслідком цього є те, що не поталанило отримати інформацію, яка дозволила би висунути правильну версію про особу злочинця, і вона залишається поза перевіркою);

–розслідування обмежувалося перевіркою лише однієї версії, не висувались і не досліджувались усі можливі версії про особу злочинця;

–перевірка правильної версії не доводилася до кінця, в результаті чого злочинець залишився невикритим у злочинному діянні,

айого вини не доведено;

–розслідування у справі було передчасно та безпідставно зупинено, хоча й не вичерпано всіх можливостей досудового розслідування для встановлення особи, яка скоїла злочин.

Фактори, що впливають на процес розслідування злочинів минулих років:

1)наявність певних результатів проведеного слідства, що не привели до встановлення злочинця;

2)продовження дії низки об’єктивних причин, які ускладнили розкриття злочину;

3)рівень організації роботи у кримінальних справах про нерозкриті злочини в конкретному правоохоронному органі;

4)психологічний чинник;

5)особливості процесуальної регламентації діяльності у зупиненій справі про нерозкритий злочин;

6)чинник часу;

7)протидія розслідуванню;

8)чинник раптовості.

Під типовою слідчою ситуацією в криміналістиці розуміють сукупність умов, за яких здійснюється розслідування. Доцільно погодитися з позицією В. П. Бахіна та інших учених-криміналістів про наявність лише трьох типових слідчих ситуацій, що склада-

ються до моменту зупинення досудового слідства у кримінальних справах про нерозкриті злочини:

1) відсутність будь-яких даних про особу, що вчинила злочин;

481

2)наявність деяких даних для пошуку винної особи за відсутності конкретного підозрюваного;

3)наявність конкретної особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за недостатності доказів для пред’явлення їй обвинувачення.

Після зупинення досудового слідства у кримінальній справі через невстановлення винної особи діяльність, спрямована на розкриття злочину, як того вимагає КПК України, не припиняється. В основному така робота виражається у взаємодії слідчого з органом дізнання у формі обговорення матеріалів зупиненої кримінальної справи, обміну інформацією, узгодження проведення розшукових дій, спільний аналіз зупинених кримінальних справ за способом учинення злочину.

Ефективною формою розслідування нерозкритих злочинів минулих років є створення слідчо-оперативних груп (СОГ), оскільки

втакому випадку підвищується рівень взаємодії між представниками різних служб, прискорюється обмін необхідною інформацією.

Формування СОГ дозволяє ввести до її складу як працівника, котрий уже розслідував злочин, що залишився нерозкритим, так і нового слідчого, який зможе без упередження оцінити отримані результати.

Розслідування нерозкритих злочинів минулих років пов’язано з проведенням організаційної роботи з боку не тільки слідчого, а й начальників правоохоронного органу і підрозділу. Керівник правоохоронного органу вирішує завдання щодо:

1)формування СОГ для розслідування нерозкритого злочину та сприяння в її функціонуванні;

2)координації спільної діяльності працівників різних служб;

3)визначення напрямів роботи оперативних працівників за опе- ративно-розшуковими справами;

4)забезпечення необхідними техніко-криміналістичними засобами, транспортом;

5)здійснення контролю за виконанням завдань;

6)надання практичної допомоги.

На рівні начальника окремого підрозділу правоохоронного органу вирішуються завдання щодо:

1)визначення розумного навантаження на працівника, який розслідує кримінальні справи про нерозкриті злочини;

2)спеціалізації працівника винятково на роботі у справах про нерозкриті злочини;

3)прийняття рішення про доручення розслідування нерозкритого злочину конкретному працівникові з урахуванням його

482

кваліфікації (групі слідчих);

4)контроль за виконанням планів роботи, вказівок і доручень слідчого органу дізнання;

5)організація та підтримання постійної взаємодії працівниками інших служб і підрозділів.

Перед слідчим, який бере участь у розслідуванні нерозкритого злочину, стоять такі завдання:

1)організація проведення окремої слідчої або іншої дії;

2)виокремлення часу для аналітичної роботи у кримінальній справі;

3)узгодження процесу розслідування з нерозкритого злочину

зрозслідуваннями за іншими кримінальними справами, що перебувають у його провадженні;

4)вибір і застосування найефективніших форм взаємодії. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років передбачає

планування. Основні вимоги, що висуваються до плану практиками,– наочність, практичність, зручність у роботі.

Уплані розслідування кримінальної справи про нерозкритий злочин мають бути відображені такі елементи: стисла фабула справи, коли, ким і де її порушено і прийнято до провадження; ким проводилося розслідування, хто брав участь в ОРЗ; коли, ким і на якій підставі призупинено розслідування; які речові докази зібрано, чи досліджувалися вони і де зберігаються; які версії побудовано та які залишилися неперевіреними.

Утакому плані рекомендується вказувати кінцеві терміни виконання процесуальної або непроцесуальної дії, себто дат, до настання яких слідчий бажає одержати криміналістично вагому або допоміжну інформацію, відображену у певному документі (протоколі слідчої дії, рапорті про проведення оперативно-розшукового заходу, висновку експерта, відповіді на запити тощо).

Для того, щоб ефективніше використовувати свій робочий час, уникати всіляких негараздів, учені-криміналісти рекомендують план розслідування у кримінальній справі доповнювати календарним планом розслідування. Коли у слідчого перебувають у провадженні декілька кримінальних справ, наявність такого плану дозволяє зберегти необхідність проведення розслідування за кожною з них, зіставляти їх між собою.

Упроцесі роботи із зупиненої кримінальної справи слідчому рекомендується повторно проаналізувати матеріали щодо неї. Основними цілями вивчення матеріалів зупиненої кримінальної справи є з’ясування таких питань: факту злочину; зібраної під час

483

розслідування інформації про особу злочинця; оцінювання інших даних, що є в розпорядженні слідчого, отриманих після призупинення кримінальної справи, зокрема і щодо заходів для розшуку і встановлення підозрюваної особи; встановлення хиб і помилок у розслідуванні, а також способів їх усунення; побудова всіх реально можливих версій та їх вичерпна перевірка; поставлення завдань і мети подальшої роботи з призупиненої справи.

Вивчаючи матеріали про зупинення справи минулих років, важливо встановити, наскільки повно виявлено інформацію, що стосується самого злочину, обставин його вчинення, особи підозрюваного, які суперечності є в протоколі огляду місця події, допитах свідків і потерпілого, а також які хиби допущено у провадженні невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів і як вони могли відобразитися на якості подальшого розслідування. Після вивчення вказаних документів необхідно з’ясувати:

1)як було використано отримані дані для пошуку підозрюваного, перевірки версій, встановлення всіх обставин злочину;

2)яка якість подальшого розслідування, зокрема чи призначено всі необхідні у справі експертизи, наскільки повно і точно поставлено перед експертом питання;

3)чи вжито заходів для встановлення додаткових свідків і перевірки показань допитуваних;

4)які існують суперечності в матеріалах, зібраних на подальшому етапі розслідування, у проведенні криміналістичних досліджень;

5)вивчити справи про злочини, вчинені нещодавно на території обслуговування, архівні матеріали тощо.

Одним із найефективніших методів тут є розподіл інформації на окремі елементи, дослідження кожного з них, зіставлення різних джерел інформації та побудова узагальненої інформації у справі. Слід зазначити: якщо розслідування доручається бригаді (групі) слідчих, кожен учасник розслідування зобов’язаний вивчити матеріали самостійно. На спільному засіданні обговорюються результати вивчення і розробляється відповідна програма реалізації роботи.

Для розслідування у відновленій кримінальній справі за злочином минулих років характерним є проведення великої кількості повторних чи додаткових допитів свідків і потерпілих. Відомо, що пізнавальна цінність допиту як засобу отримання доказів є величезною. Крім безпосереднього отримання вербальної інформації, слідчий може сприймати й оцінювати психофізіологічні та

484

кінетичні реакції допитуваної особи на поставлення перед нею різного роду питань. Особа, що має кримінально-процесуальний статус підозрюваного, з’являється у таких справах значно рідше. Найчастіше це пов’язано з недостатністю доказів і, відповідно, підстав для затримання особи чи обрання їй запобіжного заходу.

Утакому випадку запідозрена особа допитується як свідок.

Зусіх слідчих дій допит є не тільки найбільш ефективним і поширеним, а й необхідним та обов’язковим, оскільки проводиться у кожній кримінальній справі, служить засобом не тільки отримання нових, а й якісної перевірки вже наявних доказів. Крім того, слід враховувати, що в результаті аналізу матеріалів зупиненої кримінальної справи можуть бути виявлені дані про осіб, які згадувалися під час давання показань, але не були допитані в ході неякісно проведеного досудового слідства.

Якщо в матеріалах кримінальної справи є посилання на особу, яка має прямий чи опосередкований стосунок до події злочину, вона повинна бути допитана, хоч яким би безперспективним це видавалося слідчому. Специфіку проведення допитів, виконуваних у кримінальних справах про нерозкриті злочини минулих років, обумовлено необхідністю врахування впливу часу, що минув од моменту вчинення злочину.

Тому і тактичні прийоми допиту слідчим мають обиратися

зурахуванням характеру ситуації, що склалася в ході спілкування

здопитуваним.

Розгляньмо типові ситуації, що можуть виникати у справах про нерозкриті злочини минулих років під час проведення допиту.

Перша ситуація

Допит особи ще не проводився внаслідок того, що про особу було відомо з матеріалів справи, але вона була відсутня, місця її перебування не було виявлено або така особа взагалі не фігурувала

укримінальній справі на час проведення досудового слідства до його зупинення.

Фактичними підставами для проведення такого допиту можуть бути:

1)отримання відповіді на запит;

2)рапорт оперативного працівника про виконання доручень,

уяких фігурують нові, раніше не допитані особи;

3)виявлення місць зберігання, реалізації викраденого майна, що перебуває у володінні конкретної особи чи покупця краденого;

4)поява осіб, які володіють вагомими для розкриття злочину даними, після публікацій у засобах масової інформації;

485

5)виявлення свідків у результаті проведення поквартирних (подомових) обходів, особливо очевидців, що впізнали злочинця за описом його прикмет чи суб’єктивним портретом;

6)виявлення свідків, яким згодом опосередковано стало відомо про злочин чи вони стали очевидцями приховання слідів злочину;

7)поява нової підозрюваної особи;

8)виявлення осіб із оточення підозрюваного, що можуть допомогти у вивченні його особистості;

9)виявлення нових осіб, потерпілих від розслідуваного злочину;

10)неможливість чи недоцільність повторних слідчих дій за наявності понятих, здатних заповнити своїми показаннями їхні прогалини та хиби;

11)виявлення даних про осіб, що згадуються у проаналізованихматеріалах справи, але недопитаних у ході проведення слідства.

Утаких випадках допит проводиться одним із слідчих, що входить до складу СОГ.

Друга ситуація

Допит особи проводився до зупинення досудового слідства, але не дав позитивних результатів у плані встановлення особи злочинця та збирання доказів. На думку слідчого, який проводив допит, особа не володіє та не може володіти криміналістично значимою інформацією.

Фактичною підставою для проведення додаткового допиту мо-

же бути виявлення нових джерел інформації, що прямо вказують на наявність у особи важливої для розслідування інформації.

Утакому випадку додатковий допит повинен проводити слідчий зі складу СОГ, який раніше цієї особи не допитував.

Третя ситуація

Допит особи вже проводився до зупинення досудового слідства, але не приніс позитивних результатів, хоч є припущення, що особа володіє криміналістично важливою інформацією, одначе замовчує її через такі можливі мотиви:

1)небажання конфліктувати з іншими особами, що проходять

усправі;

2)острах помсти з боку винної особи;

3)прагнення приховати свої непорядні вчинки, боягузтво;

4)бажання вигородити підозрюваного через родинні, дружні, інші відносини з ним чи з корисливих міркувань;

5)прагнення з корисливих мотивів штучно завищити кількість викраденого, підсилити відповідальність винної особи з помсти, ревнощів чи інших міркувань;

486

6)бажання приховати чи інакше описати свої дії, помилково розцінювані як неправомірні;

7)небажання виступати як свідок чи інший учасник слідства;

8)скептичне ставлення до можливості розкриття злочину.

Фактичною підставою для проведення додаткового допиту

такої особи може бути виявлення нових джерел інформації, здатних нейтралізувати мотиви особи замовчувати вагому для розслідування інформацію.

Утакому випадку повторний допит проводиться іншим досвідченим слідчим зі складу СОГ, здатним установити психологічний контакт із допитуваною особою.

Четверта ситуація

Допит особи вже проводився до зупинення досудового слідства, але не приніс позитивних результатів, оскільки через певні причини особа замовчувала наявну в неї інформацію, але з часом мотиви замовчувати інформацію в особи зникли.

Фактичними підставами для проведення додаткового допиту такої особи можуть бути одержання достовірних даних про зникнення в особи мотивів замовчувати інформацію чи особиста заява особи про бажання змінити або істотно доповнити свої показання.

Утакому разі додатковий допит може проводитися тим же слідчим за умови, що раніше ним було встановлено психологічний контакт з особою.

П’ята ситуація

Допит особи вже проводився до зупинення досудового слідства, але не приніс позитивних результатів через неякісне його проведення в цілому.

Фактичними підставами для проведення повторного допиту такої особи можуть бути:

1) виявлення в ході аналізу матеріалів кримінальної справи істотної неповноти показань;

2) виникнення необхідності перевірки чи уточнення окремих обставин події;

3) виявлення суперечностей між показаннями особи та іншими доказами;

4) виявлення своєчасно не встановлених обставин, про які особа повинна була знати.

Проведення повторного допиту слід доручити іншому досвідченому слідчому зі складу СОГ.

Отже, після відновлення досудового слідства працівник може опинитися перед необхідністю як первинного, так і додаткового чи повторного допиту осіб.

487

Безумовно, що в усіх випадках необхідно враховувати чинник часу, що минув од моменту вчинення злочину та вплинув на формування показань допитуваного.

Необхідно враховувати і наявність чи відсутність в особи бажання давати об’єктивні показання, а також можливість впливу тактичними засобами на появу в особи такого бажання. У всіх випадках доцільно застосовувати тактичні методи актуалізації забутого в пам’яті допитуваного.

? Контрольні питання

1.Поняття розкриття злочину та його складові елементи.

2.Причини несвоєчасного розкриття злочину.

3.Чинники, що впливають на процес розслідування нерозкритого злочину минулих років.

4.Типові слідчі ситуації на момент зупинення кримінальної справи у справах про нерозкриті злочини минулих років.

5.Організаційна робота за нерозкритими злочинами минулих років начальника органу, начальника відділення та слідчого.

6.Вимоги до плану розслідування нерозкритого злочину минулих років.

7.Типові ситуації, що виникають під час проведення допиту за нерозкритими злочинами минулих років.

Теми рефератів

1. Слідчо-оперативна група як ефективний засіб розслідування нерозкритих злочинів минулих років.

2.Взаємодія різних підрозділів та служб у ході розслідування нерозкритих злочинів минулих років.

3.Планування як невід’ємний елемент розслідування нерозкритих злочинів минулих років.

4.Допит як джерело отримання доказів під час розслідування нерозкритих злочинів минулих років.

488

Список використаних і рекомендованих джерел

Нормативно-правові акти

1.Про утворення Державного науково-дослідного експертно-кримі- налістичного центру МВС України: Постанова Кабінету Міністрів Українивід06.05.1998 р. №617 // ОфіційнийвісникУкраїни. – 1998. – №19. – Ст. 35.

2.Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Постанова Кабінету Міністрів України від

06.05.2000 р. № 770 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. – Ст. 91.

3.Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз: Наказ Міністерства юстиції України від

08.10.1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. – Ст. 172.

4.Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: Наказ МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

5.Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу: Наказ МОЗ України від 01.08.2000 р.

№188 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 34. – Ст. 162.

6.Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади: Наказ МВС України та МОЗ України від 19.12.2000 р. № 348/877 // Офіційний вісник України. – 2001. –

№6. – Ст. 133.

7.Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України: Наказ МВС України від

11.09.2001 р. №785 // Офіційний вісник України. – 2001. – №52. – Ст. 227.

8.Про затвердження Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України: Наказ МВС України від10.09.2009 р. №390 // ОфіційнийвісникУкраїни. – 2009. – №82. – Ст. 72.

9.Про затвердження Положення про Інтегровану інформаційно-по- шукову систему внутрішніх справ: Наказ МВС України від 12.10.2009 р.

№436 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 101. – Ст. 409.

10.Про судову практику у справах про обман покупців: Постанова ПВС України від 02.03.1973 р. № 2.

11.Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів: Постанова ПВС України від 12.04.1996 р. № 6.

12.Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Постанова ПВС України від 26.04.2002 р. № 4.

13.Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова ПВС України від 26.04.2002 р. № 5.

489

14.Про судову практику у справах проти життя та здоров’я особи: Постанова ПВС України від 07.02.2003 р. № 2.

15.Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова ПВС України від 16.04.2004 р. №5.

16.Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова ПВС України від 10.12.2004 р. № 12.

17.Пропрактику розглядусудами справ про злочини, вчинені стійкими злочиннимиоб’єднаннями: Постанова ПВС України від 23.12.2005 р. №13.

18.Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова ПВС України від 23.12.2005 р. № 14.

19.Про судову практику у справах про хуліганство: Постанова ПВС України від 22.12.2006 р. № 10.

20.Про судову практику у злочинах проти статевої свободи та статевоїнедоторканності особи: Постанова ПВС України від 30.05.2008 р. №5.

21.Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова ПВС України від 06.11.2009 р. № 10.

Спеціальна література

1.Андреев Б. В. Расследование преступлений в сфере компьютерной информации / Б. В. Андреев, П. Н. Пак, В. П. Хорст. – СПб. : Юрлитин-

форм, 2001. – 152 с.

2.Антипов В. П. Планирование расследования нераскрытых преступлений / В. П. Антипов. – 2-е изд. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 152 с.

3.Асташкина Е. Н. Квартирные кражи: проблемы оптимизации и алгоритмизации первоначального этапа расследования / Е. Н. Асташкина, Н. А. Марочкин. – М. : Юрлитинформ, 2005. – 184 с.

4.Бастрыкин А. И. Криминалистика. Техника, тактика и методика расследования преступлений : науч.-практ. пособ. / А. И. Бастрыкин. – 2-е изд. – М. : Юридический центр Пресс, 2009. – 460 с.

5.Белкин Р. С. Курс криминалистики / Р. С. Белкин. – М. : Юнити-

Дана, 2001. – 837 с.

6.Біленчук П. Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів : навч. посіб. / П. Д. Біленчук, А. П. Гель, Г. С. Се-

маков. – К. : МАУП, 2007. – 512 с.

7.Бірюкова Т. П. Основи методики розслідування злочинів, пов’язаних із виготовленням і збутом підроблених грошей : навч. посіб. / Т. П. Бірюкова, В. В. Бірюков. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – 352 с.

8.Весельський В. К. Торгівля людьми в Україні. Проблеми розслідування : навч. посіб. / В. К. Весельський, В. В. Пясковський. – К. : КНТ, 2007. – 264 с.

9.Волобуєв А. Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва / А. Ф. Волобуєв. – Х. : Вид-во Університету внутрішніх справ, 2000. – 336 с.

490