125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

3.Особливості розслідування екологічних злочинів техногенного походження.

4.Особливості й порядок проведення експертиз у розслідуванні злочинів у сфері екології. Слідчі дії в розслідуванні злочинних посягань на довкілля.

ТЕМА 33

РОЗСЛІДУВАННЯ ХУЛІГАНСТВА

Кримінальну відповідальність за вчинення хуліганства передбачено у ст. 296 КК України. В ній зазначається, що хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Якщо таке правопорушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, то його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП). Серед елементів криміналістичної характеристики, що мають значення для розслідування цього виду злочинів, слід назвати: спосіб учинення злочину; час, місце та обстановку; предмет посягання; особу злочинця; слідову картину.

1. Спосіб учинення злочину.

У ст. 296 КК України в загальній формі дається характеристика хуліганських дій, проте в ній немає чіткої вказівки щодо можливих форм і способів учинення хуліганських дій. Дії, за допомоги яких учиняється хуліганство, дуже різноманітні. В основному хуліганські дії починаються без якоїсь попередньої підготовки, під впливом конкретної ситуації або внаслідок внутрішніх спонукань. Про підготування до вчинення такого злочину слід сказати лише у випадку придбання чи спеціального виготовлення знарядь нападу, речовини для нанесення написів.

Основу хуліганської дії складають такі елементи: жест, слово, фізичне насильство.

Жест становить основу таких способів здійснення хуліганських дій, як цинічні рухи тіла, публічне оголення статевих органів, роздягання догола, зображення нецензурних дій тощо.

Найпоширенішим способом скоєння хуліганства є слово – нецензурна лайка, погрози, створення шуму, який призводить до зриву громадських заходів (вигуки, репліки, пісні), порушення

381

нормального режиму роботи підприємства, спокою громадян у квартирах і громадських місцях.

Усі способи вчинення хуліганства можна класифікувати на дві великі групи виходячи з предмета посягання: 1) дії, скеровані проти громадського порядку; 2) дії, скеровані проти особи та майна. Більш детально їх описано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 р. № 10.

Першу групу становлять такі дії:

а) які грубо порушують спокій громадян, нормальний режим роботи підприємств та установ (нецензурна лайка, погрози, шум, зрив масових заходів);

б) які публічно порушують норми моральності (оголення частин тіла, цинічні рухи, заняття сексом за присутності інших у громадському місці);

в) опоганення суспільних місць (цинічні, нецензурні написи, справляння природних потреб);

г) що спричиняють афектні стани чи неправдиву тривогу громадян (неправдивий виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смерть близьких і т. ін.);

д) які грубо порушують загальноприйняті норми гуманного поводження з тваринами (знущання, заподіяння каліцтва);

е) що спричиняють перешкоди радіозв’язку і порушення правил радіопередач (вихід в ефір без дозволу і т. п.).

До другої групи можуть бути віднесені дії, пов’язані головно з посяганням на честь, гідність і недоторканність особи: 1) публічні образи; 2) заподіяння побоїв; 3) натравлювання собак; 4) обмеження свободи (поміщення в підвал, зв’язування); 5) пошкодження особистого, колективного або державного майна (ламання телефо- нів-автоматів, руйнування огорож чи знаків, засобів вуличного освітлення тощо).

2. Місце, час та обстановка вчинення злочину.

Чинне кримінальне законодавство не дає жодних вказівок щодо місця учинення хуліганства. Одначе, найчастіше, як показує практика, хуліганство вчинюється у громадських (багатолюдних) місцях (вулиця, громадський транспорт, нічний клуб, кав’ярня (ресторан, бар), кінопалац, гуртожиток, двір, пляж тощо) .

___________

У ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» від 22.09.2005 р. зазначено, що громадським місцем вва-

382

Нерідко бувають випадки його вчинення і в малолюдних місцях (коли особа сподівається таким чином уникнути викриття і покарання. Така ситуація характерна для хуліганства, пов’язаного з нанесенням нецензурних написів на стінах будинків, пам’ятках архітектури і культури, справлянням природних потреб на пам’ятники). За часом указані дії найчастіше вчиняються увечері, у вихідні чи святкові дні, під час або після закінчення проведення масових заходів. Підґрунтям учинення таких злочинів є байдуже ставлення до хуліганства з боку громадськості, іноді мовчазне заохочування, часом позиція невтручання тощо.

3.Предметом посягання є громадський порядок, під яким розуміють врегульовану юридичними нормами сукупність суспільних відносин, які покликані забезпечити нормальне функціонування державних і громадських установ, підприємств і організацій, цілісність особистого майна громадян, безпеку, недоторканність, честь і гідність людей, а так само нормальні умови для їхніх праці, побуту і відпочинку. Крім того, як предмет посягання розглядається фізична, моральна або матеріальна шкода потерпілій особі.

4.Особа злочинця.

Аналіз такого роду злочинів свідчить про те, що кожне десяте хуліганство є груповим (в основному 2–3 особи). Чимало таких груп виникає на ґрунті спільного вживання спиртних напоїв, а співучасники добре один одного знають. За даними проведеного наукового дослідження, 96,4% хуліганів є чоловіки, 3,6% – жінки. В основному хуліганські дії вчиняють особи віком до 30 років, у більшості – безробітні, які мають середню освіту, неодружені. Зі збільшенням віку спостерігається тенденція значного скорочення кількості таких осіб.

Серед причин і умов, які сприяють хуліганству, особливе місце посідає алкоголізм. Отримані в дослідженні дані свідчать про те, що 95% осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 296 КК України, вчинили хуліганські дії у стані алкогольного сп’яніння. Формуванню у особи хулігана негативних якостей сприяють також вади сімейного виховання та обставини, що обмежували виховні можливості багатьох сімей (робота за кордоном, часті відрядження, неповні сім’ї тощо).

___________

жається частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під’їзди, а також підземні переходи, стадіони.

383

5. Слідова картина.

За вчинення хуліганських дій залишаються ідеальні та матеріальні сліди злочину. Ідеальні сліди залишаються у свідомості учасників події (потерпілої особи, очевидців, правопорушників). Матеріальні сліди в основному залишаються на місці події. Найтиповішими з них є: сліди рук і ніг, пробоїни від холодної зброї або інших предметів, а також самі предмети, пошкоджене або знищене майно, плями крові, виділення людського організму, фонограми, відеозаписи.

На початковому етапі розслідування можуть бути такі слідчі ситуації:

1)особу злочинця затримано на місці події, особа потерпілого відома, є свідки події та сліди злочину (це характерно для хуліганства, вчиненого на вулиці, громадському транспорті, в гуртожитку тощо);

2)особа злочинця перебуває на місці події та продовжує вчиняти злочинні дії, є свідки події та сліди злочину (це характерно для квартирних дебошів, порушень правил поводження на пляжі,

успробі зриву масових заходів чи після їх проведення);

3)хуліганські дії було виявлено працівниками міліції, порушника затримано, є очевидці та сліди злочину, особа потерпілого відома (або її треба встановити);

4)особа злочинця зникла з місця події, відомі її ознаки зовнішності та напрямок руху, є особа потерпілого, свідки, наявні сліди злочину (характерно для хуліганства, вчиненого у громадському транспорті, в малолюдному місці, у місцях відпочинку, де злочинцю не чинили опору і він зміг зникнути);

5)хуліганські дії мали місце (знайдено сліди хуліганських дій), але особи злочинця і потерпілого невідомі (це характерно для таких видів хуліганства, як глум над пам’ятками культури, нанесення на паркани чи стіни будівель нецензурних написів, спричинення шкоди майну).

Типові слідчі версії

1.Подія, що сталася, є хуліганством.

2.Мало місце не хуліганство, а дрібне хуліганство.

3.Було вчинено інший злочин (погроза вбивством, нанесення тілесних ушкоджень тощо).

4.Злочин учинено однією особою (чи групою осіб).

5.Злочин учинено особою, раніше судимою за вчинення хуліганства.

6.Злочин учинено особою з психічними розладами.

7.Злочин учинено особою, яка проживає неподалік від місця, де його було виявлено.

384

8. Злочин учинено особами, які постійно збираються в цьому місці.

Разом із типовими слідчими версіями, у розслідуванні хуліганства можуть висуватись і часткові версії: про мотиви хуліганства, про джерела отримання знарядь злочину, про окремі обставини злочину.

На подальшому етапі розслідування можуть виникнути такі слідчі ситуації:

а) встановлено конкретних осіб та їхню причетність до вчинення хуліганства, пред’явлено обвинувачення;

б) є підозрювані, зібрано докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваних до вчиненого хуліганства, обвинувачень не пред’явлено;

в) зібрано недостатні докази, немає підозрюваних, не встановлено осіб злочинців.

Приводами для порушення кримінальних справ про хуліганство найчастіше є: заяви потерпілих; повідомлення службових осіб установ, підприємств та організацій; повідомлення громадян; виявлення хуліганських дій працівниками міліції.

Велике значення для кваліфікації злочину та вирішення питання про порушення кримінальної справи є розмежування хуліганства з іншими злочинами. Багато чого залежить від спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин учинених ним дій. Мотивом хуліганства є усвідомлене прагнення виявити явну неповагу до суспільства вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок. Явною, тобто очевидною для всіх, неповагою до суспільства вважаютьсязневажливеставленнядоправилсуспільногоспівжиття, доморалі, до законів, протиставлення своєї особи громадськості, дії, які супроводжуються безчинством і принизливим ставленням до оточення.

Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, образою, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, учинені щодо членів сім’ї, родичів або знайомих і викликані особистими не-

приязними стосунками чи неправильними діями потерпілих,

повинні кваліфікуватись за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Такі дії мають кваліфікуватись як хуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства.

В усіх випадках застосування або спроби застосування зброї (ножів або спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень предметів) треба з’ясовувати, чи не мав місця замах на

385

вбивство або заподіяння тілесних ушкоджень. Небезпека для здоров’я або життя потерпілого таїться не в словах, а в діях щодо використання вказаних у ч. 3 ст. 296 КК України знарядь для заподіяння тілесних ушкоджень.

Треба розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб, і масовими безпорядками. Масові безпорядки передбачають наявність натовпу, який керується різними мотивами, їхні учасники безпосередньо здійснюють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або чинять збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. За групового ж хуліганства ці ознаки відсутні. Винні, діючи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

Кримінальну справу про хуліганство слід порушувати негайно, якщо в заяві чи повідомленні, що надійшло, є достатні підстави для її порушення.

Характерною особливістю таких справ є те, що заяви та повідомлення про протиправні дії частіше за все надходять відразу ж після вчинення протиправних дій. Запізніле реагування на сигнали про хуліганство тягне за собою негативні наслідки – очевидці йдуть з місця події, тож у подальшому ускладнюється процес установлення їх особи.

Обставини, що їх необхідно з’ясувати.

1.Чи справді було вчинено хуліганські дії, в чому вони виражалися.

2.Час і місце вчинення хуліганства.

3.Злочин було вчинено однією особою чи групою осіб (хто

єспівучасником).

4.Чи притягувалася раніше така особа до кримінальної (чи адміністративної) відповідальності за вчинення хуліганства.

5.Які мотиви та мета злочину.

6.Які саме дії було вчинено конкретно обвинуваченою особою.

7.Чи завдано матеріальної шкоди, кому саме та її розмір.

8.Чи спричинено потерпілій особі тілесні ушкодження, їхня тяжкість.

9.Чи не спровоковано хуліганських дій самим потерпілим.

10.Які обставини сприяли вчиненню злочину.

Щодо згаданих вище першої, другої та третьої слідчих ситуацій, то до невідкладних дій, зокрема і слідчих, слід віднести: припинення хуліганських дій, затримання підозрюваного, особистий обшук підозрюваного, огляд його одягу, огляд місця події, допит

386

потерпілого і огляд його одягу, допит підозрюваного, допит свідків, призначення необхідних експертиз.

Учетвертій слідчій ситуації як невідкладні слідчі дії можна рекомендувати: організацію переслідування по «гарячих слідах», допит потерпілого та огляд його одягу, огляд місця події, допит свідків, організацію розшуку підозрюваного, орієнтування нарядів патрульної служби міліції.

Уп’ятій слідчій ситуації проводять: допит потерпілого, огляд місця події, виявлення та допит свідків, розшук підозрюваного.

Особистий обшук затриманого слід проводити відразу ж після затримання, по можливості у закритому приміщенні. При цьому складається протокол, а сам факт затримання оформляється рапортом, де, крім даних про хулігана та обставин затримання, слід указувати, як поводила себе особа в момент затримання, а також анкетні дані очевидців події. Необхідно детально оглянути одяг затриманого, виявити і вилучити предмети, які використовувалися під час хуліганських дій, предмети, які мають на собі різні сліди, що свідчать про причетність до події злочину (наприклад, на носовій хустці сліди крові потерпілого, предмети одягу зі слідами крейди, фарби тощо). Під час дослідження одягу і взуття підозрюваного інколи таланить виявити волосся потерпілого, сліди крові, частинки розбитого скла. Подертий чи зім’ятий одяг підозрюваного також може свідчити про бійку.

Огляд місця події має особливе значення в розслідуванні хуліганства, оскільки вчинення хуліганських дій завжди тягне за собою залишення відповідних слідів у навколишньому середовищі (поламані телефони-автомати, розбиті вікна й вітражі, сплюндровані пам’ятки культури, поламаний інвентар, нецензурні написи на парканах і стінах, плями крові тощо).

Основні завдання огляду місця події зводяться до такого:

1) вивчення й фіксації обстановки місця вчинення хуліганства; 2) виявлення, фіксації та вилучення слідів і предметів, що мо-

жуть мати значення речових доказів у справі; 3) встановлення нових джерел отримання доказової інформації

(з’ясуваннятого, хтомігчути, бачитите, щовідбувалосянамісціподії); 4) виявлення інформації, що вказує на особу злочинця.

Особа потерпілого у таких справах в основному стає відомою від початку проведення розслідування. Під час допиту потерпілого зазвичай з’ясовують таке:

1. Чи знає потерпілий хулігана якщо знає, то за яких обставин вони познайомились і в яких стосунках перебувають.

387

2.Якщо хуліган потерпілому не знайомий (а також коли його не затримано), то слід з’ясувати його прикмети зовнішності.

3.Коли і за яких обставин було вчинено хуліганські дії, в чому конкретно вони виражались.

4.Як потерпілий і злочинець опинилися в тому місці, де стався злочин.

5.Чи не чинив потерпілий опору хуліганові, якщо так, то в чому конкретно він виражався, чи не залишилися на одязі й тілі хулігана якісь сліди.

6.Чи не застосовував хуліган зброї або якихось інших предметів, пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень.

7.Чи не перебував потерпілий у стані алкогольного сп’яніння, чи не допускав він зі свого боку дій або висловів, що могли послужити приводом для хуліганських дій.

8.Хто ще був на місці події злочину і може повідомити слідству обставини його вчинення.

9.Чи не зустрічався потерпілий з підозрюваним (обвинуваченим), з його знайомими чи родичами після того, як стався злочин. Якщо так, то чиєю була ініціатива зустрічі, про що була розмова.

Трапляються випадки, коли потерпілі дають неправдиві показання. Найпоширенішими причинами цього є: 1) наявність родинних чи дружніх зв’язків зі злочинцем; 2) вплив на потерпілого з боку зацікавленої сторони; 3) примирливе ставлення до злочину з боку самого потерпілого; 4) небажання брати участь у розслідуванні та притягненні винних до відповідальності.

Оцінюючи показання потерпілого, слід мати на увазі, що на їхні правдивість і достовірність впливають такі фактори: 1) несподіваність і швидкоплинність події; 2) емоційний стан; 3) стан алкогольного сп’яніння; 4) недостатня освітлюваність на місці події;

5)наявність на місці події значного скупчення людей; 6) злість і бажання помститися кривднику; 7) вплив з боку близьких і знайомих злочинця; 8) побоювання помсти з боку злочинця.

Підозрюваного допитують одразу ж після затримання. Невідкладний допит не дає можливості підозрюваному ухилитися від дання правдивих показань. У ході допиту підозрюваного необхідно з’ясувати таке:

1.Чи знайомий він із потерпілим і в яких стосунках з ним перебуває.

2.За яких обставин він опинився на місці події.

3.Які хуліганські дії ним було вчинено, з якою метою, що стало причиною їх учинення.

388

4.Чи не перебував він під час учинення хуліганських дій у стані сп’яніння, де, з ким і коли він уживав спиртні напої.

5.Чи мав він при собі зброю або інші предмети, спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень.

6.Чи чинив він опір особам, які намагалися призупинити його хуліганські дії.

7.Як він оцінює свої дії, як до них ставиться.

8.Чи не вчиняв він раніше якихось злочинів або правопорушень. Як свідки у справі про хуліганство можуть бути допитані не

тільки очевидці події, а й особи, які можуть повідомити слідству важливі обставини у справі: про особу обвинуваченого, про його спосіб життя, поведінку на роботі, в побуті, про його зв’язки, про купівлю ним зброї тощо. Серед важливих питань, які потрібно з’ясувати під час допиту свідків, слід вирізнити таке:

1.Чи знає свідок потерпілого та обвинуваченого, коли і за яких обставин він з ними познайомився, які взаємовідносини.

2.Де, коли, ким і в присутності кого вчинялися хуліганські дії, в чому вони конкретно виражалися, скільки було хуліганів.

3.До кого чіплявся хуліган, чи не було це поєднано з насильством над особою.

4.Кому погрожував хуліган, чим та як саме.

5.Яким способом і яке майно було пошкоджено внаслідок хуліганських дій.

6.Чи вживав хтось заходи для припинення хуліганських дій, як на це реагував хуліган, чи не чинив опору.

7.Чи не застосовувалися хуліганом зброя або інші предмети для вчинення хуліганських дій.

8.Якщо хуліган зник із місця події, то в якому напрямку, як він виглядав.

9.Чи не перебував хуліган у стані алкогольного сп’яніння.

10.За яких обставин сам свідок опинився на місці події.

11.Що робив потерпілий перед початком хуліганських дій, чи не допускав він провокативних виразів або дій, чи намагався він зупинити хуліганські дії, чи чинив він опір.

12.Хто ще був присутній на місці події та може підтвердити й доповнити показання допитуваного.

По завершенні проведення невідкладних слідчих дій у кримінальній справі здійснюється планування та проведення подальших слідчих дій.

До них слід віднести: огляд предметів та одягу потерпілого (підозрюваного), пред’явлення для впізнання, очна ставка, від-

389

творення обстановки та обставин події злочину, обшук, призначення експертиз (зазвичай це трасологічна, почеркознавча, дактилоскопічна, судово-балістична, криміналістичне дослідження холодної зброї, судово-медична, судово-хімічна, судово-психіатрична, біологічна), допит підозрюваних (обвинувачених). Крім того, проводяться заходи з метою встановлення розміру завданої злочином матеріальної шкоди.

У допиті обвинувачених найбільше труднощів виникає тоді, коли вчинено групове хуліганство і співучасників об’єднує «кругова порука». У таких випадках рекомендується використовувати тактичні прийоми, спрямовані на загострення суперечностей серед учасників злочину, створенні у допитуваного перебільшеного уявлення про відомі слідчому факти, виявлення в ході допитів мотивів дання неправдивих показань і роз’яснення їхньої безпідставності. Зазвичай усі учасники хуліганства не можуть довго дотримуватися спільної лінії поведінки, в їхніх показах з’являються суперечності, підкреслюючи які, можна отримати правдиві показання.

Обшук може бути проведений як за місцем проживання обвинуваченого, так і за місцем його роботи. Розшуку та виїмці підлягають: знаряддя злочину; об’єкти, що свідчать про вчинення особою злочину; предмети, що розкривають характер взаємозв’язків обвинуваченого з потерпілим; предмети, що вказують на можливе місце перебування злочинця, який переховується від слідства і суду.

?Контрольні питання

1.Криміналістична характеристика хуліганства.

2.Типові слідчі ситуації та слідчі версії.

3.Особливості початкового етапу розслідування хуліганства.

4.Особливостіпроведенняособистогообшукутаоглядумісцяподії.

5.Особливості проведення допиту потерпілої особи.

6.Особливості проведення допиту свідка.

7.Особливості проведеннядопиту підозрюваного (обвинуваченого).

Теми рефератів

1.Відмежування хуліганських дій від інших видів злочинів.

2.Характеристика способів учинення хуліганства.

3.Особливості розслідування хуліганств, що вчиняються під час чи після проведення масового заходу.

4.Особливості розслідування вуличних хуліганств, пов’язаних із пошкодженням майна.

5.Особливості розслідування хуліганства, пов’язаного із нанесенням нецензурних і цинічних написів.

390