125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

матеріал, клейна, товарні знаки, упаковка та ін.); чи залишилися предмети більш цінні, ніж викрадені;

2)час учинення і виявлення крадіжки;

3)коли востаннє здійснювалася перевірка наявності товарноматеріальних цінностей;

4)який режим роботи підприємства; хто має доступ до сховищ, як вони охороняються, чи перевіряється приміщення перед закінченням роботи, чи не було відхилень від розпорядку роботи в день крадіжки; якщобули, тоякійзачиєювказівкою, хтомігзнатипроцівідхилення;

5)чи не з’являлися перед крадіжкою підозрілі особи; коли так, то чим вони цікавились і які їхні прикмети;

6)чи є на підприємстві охоронна сигналізація, як вона працює,

їїстан після крадіжки; чи є сторожова охорона, хто саме охороняв об’єкт у день крадіжки;

7)чи було звільнено кого-небудь перед крадіжкою з підприємства, за що, коли саме, як характеризуються ці особи, їхнє перебування в цей час;

8)чи були раніше на цьому підприємстві крадіжки, або замахи на крадіжки, про які не повідомлялося в міліцію; як вони вчинялися, що саме і заяких обставин злочинець крав або намагався вкрасти;

9)що сприяло вчиненню крадіжки (хиби в роботі підприємства, організації охорони, упущення в доборі кадрів та ін.).

Якщо під час огляду або з інших підстав виникла версія про. інсценування крадіжки матеріально відповідальною особою з метою приховати факт крадіжки, на допиті додатково слід з’ясувати: де була ця особа і що робила в період крадіжки; як давно працює на цьому підприємстві; які зауваження були по роботі, чи були недостачі товарно-матеріальних цінностей, причини їх виникнення, ким їх виявлено, яких заходів було вжито для компенсації шкоди; чи підозрює кого-небудь допитуваний у вчиненні крадіжки, на якій підставі. У цьому випадку в обов’язковому порядку призначається інвентаризація.

За фактами крадіжки особистого майна громадян:

1)що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товарні чеки, фотографії цих речей), чи залишились у потерпілого речі, аналогічні викраденим;

2)де були викрадені речі, хто знав про їх існування і місце;

3)часвиявленняівчиненнякрадіжки, заякихобставин їївчинено;

4)які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці сприятливі умови;

5)кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки;

311

6) хто зі сторонніх осіб був перед крадіжкою у нього в квартирі (будинку) і виявив інтерес до його майна.

Під час розслідування розкрадань виникає необхідність у проведенні різних слідчих дій: огляду (місця події, предметів, документів), відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка показань на місці), обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, отримання зразків для експертного дослідження, експертизи.

Специфіка проведення окремих слідчих дій, їх комплексів визначається особливістю цього виду злочинів, пов’язаного з порушенням документального обліку майна, його рухом, технологією виробництва, особливостями постачання, збуту і реалізації матеріальних цінностей тощо.

Особливості тактики допиту у справах про розкрадання полягають у специфіці службового і матеріально відповідального становища допитуваних осіб. На допитах, що проводяться з притягненням особи як обвинуваченого, та допитах інших осіб у справах про розкрадання є характерним пред’явлення їм документів з метою з’ясування даних, що зафіксовані в них. Поєднання запитань до допитуваного з використанням документів дозволяє встановити епізоди розкрадання, способи їх підготування, вчинення і приховування, причетність певних осіб до цього злочину, розмір матеріальних збитків, завданих розкраданням.

Результати такого допиту часто сприяють встановленню важливих для справи обставин, які вимагають інколи перевірки іншими слідчими та організаційними діями. Під час допиту, який проводиться з пред’явленням документів, може бути присутній експерт (ст. 77 КПК України) і спеціаліст (ст. 1281 КПК України).

Допит матеріально відповідальної особи у справі про розкрадання є невідкладною слідчою дією, тому вимагає з’ясування позиції допитуваного з ключових питань справи, що розслідується. Оскільки йдеться про матеріально відповідальну особу, насамперед з’ясовують, чи згодна особа з розмірами встановленої нестачі (лишків) та причини утворення нестачі (лишків).

Показання осіб, що визнали себе винними в розкраданні, повинні ретельно перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб, проведенням судових експертиз та іншими необхідними слідчими діями.

Серед свідків у справах про розкрадання вирізняються такі групи: 1) товариші по службі (за місцем учинення розкрадання, із суміжних організацій – постачальних, переробних, субпідрядних,

збутових та ін.);

312

2)особи, які працювали на цьому підприємстві до вчинення розкрадання, і ті, які заміщали обвинувачених;

3)працівники головних установ (керівних, виробничих, фінансових підрозділів та ін.);

4)працівники контрольно-ревізійних органів, інспекцій;

5)особи, які реалізували викрадене, і ті, які постачали розкрадачам сировину, такі, що не працюють на цьому підприємстві;

6)особи, які знають обвинувачених за місцем проживання, розміщення гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці, замовники та ін.

Окрім питань із фактичних обставин справи, у свідків з’ясовуються: стосунки між ними та обвинуваченими; наявність у їхнім розпорядженні документів, неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі їм інші факти незаконних дій і особи, які можуть підтвердити правильність показань.

Велике значення в системі розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема такі його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд місця події як невідкладна слідча дія (яка проводиться у певних випадках до порушення кримінальної справи) дає можливість перевірити версію про інсценування розкрадання, пожежі, аварії водопроводу, стихійних явищ із метою приховати привласнення, розтрату майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем.

Під час розслідування злочинів, пов’язаних із випуском неврахованої продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події у криміналістичному значенні, однак являють собою об’єкти, що своїм розташуванням, призначенням, станом, наявністю або відсутністю змін у матеріальній обстановцівикликають необхідність безпосереднього обстеження.

Потреба в таких оглядах виникає у випадках, коли необхідно обстежити виробничі, торгові, складські, житлові та інші приміщення, ділянки території підприємств, під’їзних шляхів, вантажно-розван- тажувальних майданчиків, місць вивезення відходів виробництва (підприємств перероблення сміття, смітників, місць поховання худоби та ін.). Так, у справах про розкрадання матеріальних цінностей може виникнути версія про неналежні умови на складі для зберігання виробів, внаслідок чого значно збільшився відсоток їх вологості чи інші показники.

У перевірці версій про незаконне списання витрат сировини, матеріалів, що не піддаються подальшому використанню, важливу роль має огляд місць їх складування, знищення (як зіпсованих)

313

способом спалювання, закопування. Відсутність слідів таких дій може вказувати на те, що такої кількості відходів не було або ж вони не знищувалися зовсім і могли використовуватися як сировина для випуску іншої продукції.

Істотні результати дає також огляд виробничих приміщень, технологічного обладнання для перевірки версій, що виникають із посиланням відповідальних за випуск продукції осіб на неналежні умови виробництва, дефекти обладнання тощо. Під час таких оглядів може виникнути необхідність у дослідницьких діях для перевірки ходу і результатів певних виробничих процесів, операцій. У цих випадках слідчий після закінчення огляду (або пізніше, коли визнає за необхідне) може провести слідчий експеримент, для участі в якому доцільно залучити фахівців у цій галузі виробництва.

Якщо обставини, що перевіряються, пов’язані з обліком складних процесів, пояснення яких вимагає наукових знань, спеціальних розрахунків у певній галузі техніки, слідчий призначає відповідні судові експертизи.

У методиці розслідування розкрадань склалася така система судових експертиз: економічні (фінансово-економічні, ціноутворення); інженерно-технічні (промислово-технічні, будівельно-технічні, транс- портно-технічні); інженерно-технологічні (технологічних процесів, товарознавчі); сільськогосподарські (агротехнічні, зоотехнічні, ветеринарні); біологічні (ботанічні, зоологічні); криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів, різновиди трасологічної експертизи).

Такі експертизи призначаються в різноманітному поєднанні залежно від особливостей галузі виробництва, в якій було вчинено розкрадання, предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів вчинення і приховування злочину і ряду інших обставин.

? Контрольні питання

1.Поняття крадіжки, її види.

2.Поняття заволодіння чужим майном способом зловживання службовим становищем.

3.Обставини, що підлягають установленню під час розслідування крадіжок.

4.Криміналістична характеристика крадіжок.

5.Криміналістична характеристика заволодіння чужим майном через зловживання службовим становищем.

6.Типові слідчі ситуації в розслідуванні крадіжок.

7.Типові слідчі версії в розслідуванні крадіжок.

314

8.Типові слідчі ситуації в розслідуванні заволодіння чужим майном через зловживання службовим становищем.

9.Типові слідчі версії в розслідуванні заволодіння чужим майном через зловживання службовим становищем.

10.Особливості проведення окремих слідчих дій у розслідуванні крадіжок.

11.Особливості проведення окремих слідчих дій у розслідуванні заволодіння чужим майном через зловживання службовим становищем.

Теми рефератів

1. Методика розслідування квартирних крадіжок.

2. Методика розслідування кишенькових крадіжок.

3. Методика розслідування крадіжок транспортних засобів.

4. Методика розслідування крадіжок особистих речей громадян на вокзалах, із купе поїздів.

ТЕМА 27

РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ, РОЗБОЇВ І ВИМАГАНЬ

Упродовж усього періоду суспільного розвитку грабежі та розбої єоднимізрозповсюдженішихвидівзлочинів. ПрийнятавУкраїні(атакожуРосійськійФедерації) диференціаціявластиваневсімкраїнам.

Так, у законодавстві США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Японії та деяких інших країн прийнято єдине розуміння насильницького заволодіння майном, де здебільшого використовується лише термін грабіж, що може бути простим, збройним, з обставинами, що обтяжують відповідальність тощо.

Відповідно до ст. 186 КК України, грабіж – відкрите викрадення чужого майна громадян, вчинене без насильства або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Відповідно до ст. 187 КК України, розбій – напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою негайного застосування такого насильства.

Відповідно до ст. 189 КК України, вимагання – вимога передати чуже майно чи права на це майно або вчинення будь-яких

315

дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

На відміну від вимагання, грабежі та розбої мають одномоментний характер, тому успіх їх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, отриману на початковій стадії розслідування. Істотне значення у структурі криміналістичної характеристики вказаних злочинів мають: спосіб учинення злочину, час, місце та обстановка, предмет посягання, особа злочинця, слідова картина.

1. Спосіб учинення злочину.

Всі грабежі та розбої можна умовно поділити на три великі групи: 1) грабежі та розбої, що вчиняються щодо тих людей, які завдяки своїй професійній діяльності можуть володіти значною сумою грошей (таксисти, поштарки, приватні підприємці, продавці, інкасатори тощо);

2)грабежі та розбої, що вчиняються на власників і водіїв транспортних засобів на дорогах;

3)грабежі та розбої, поєднані з проникненням у житло чи інше приміщення.

Спосіб учинення цих злочинів охоплює як способи безпосереднього вчинення злочинного діяння, так і способи підготування до його вчинення, а також способи його приховування. Етап підготування до вчинення злочину охоплює: вибір жертви, підбір необхідних знарядь і засобів, забезпечення алібі, вибір часу та місця вчинення злочину, організація групи та розподіл ролей, попереднє вивчення обстановки.

До найхарактерніших способів учинення грабежів і розбоїв

можна віднести:

1)напад на відкритій місцевості на особу, що вчиняється з використанням факту раптовості та без застосування насильства;

2)напад на відкритій місцевості на особу, що вчиняється з застосуванням насильства або погрозою застосування насильства;

3)напад на громадян у житлових приміщеннях;

4)напад на державні установи, об’єкти приватної або колективної власності;

5)напад на громадян на залізничному чи автомобільному транспорті;

6)напад на водіїв таксі.

316

Слід відзначити, що це – не вичерпний перелік способів вчинення злочинів.

В юридичній літературі під нападом в основному розуміють активні, раптові, неочікувані для потерпілого дії винного, що створюють реальну загрозу безпосереднього застосування насильства чи погрози його застосування з метою заволодіння чужим майном. Найпоширенішими варіантами поведінки учасників розбійного нападу в квартирі чи будинку потерпілої особи є: зв’язування чи закривання потерпілого в іншій кімнаті; змушування потерпілого під загрозою смерті вказати місця зберігання цінностей; побиття потерпілого до стану, коли він не може чинити опору, та подальше вилучення матеріальних цінностей; катування потерпілого.

Найпоширенішими способами вимагання є: 1) пряме пере-

дання коштів, цінних паперів на пред’явника або майна потерпілого; 2) переведення коштів на вказаний вимагачем банківський рахунок; 3) переоформлення на ім’я вимагача і передання документів, що підтверджують право власності на майно; 4) оформлення або анулювання на користь вимагача боргових розписок; 5) переадресування на ім’я вимагача цінних паперів; 6) оплата послуг у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт; 7) прийняття на роботу зазначених вимагачем осіб; 8) здавання в оренду приміщення за невисоку платню тощо.

Особливе місце посідає спосіб висловлення погрози з боку вимагача. Такі погрози можуть бути висловлені по телефону, письмово чи під час особистої зустрічі. Зазвичай останні супроводжуються застосуванням насильства: побиттям потерпілого, надіванням на голову поліетиленового пакета, підвішуванням униз головою, припіканням паяльною лампою, праскою тощо.

2. Час, місце та обстановка.

Грабежі та розбої можуть учинятись як у малолюдних, так і в багатолюдних громадських місцях. Що ж до часу вчинення злочинів, то 2/3 таких злочинів учиняється в будні (робочі) дні. Більша частина грабежів учиняється з 12 до 18 год., а розбоїв – з 18 до 22 год. та з 00 до 8 год. Напад на громадян і приміщення здійснюється здебільшого із засідки.

Місцем для засідки, здебільша, обирають нижні або верхні поверхи будинків, горища, підвали, підземні переходи, ліфти. У будь-якому випадку таке місце дає можливість добре бачити прилеглу територію, спостерігати за тим, що відбувається у приміщенні тощо.

Місцем учинення злочину за вимагання виступає: місце, де висловлено та здійснено погрози; місце, де було викрадено потерпілого

317

і де його тримали; місце передання грошей чи інших матеріальних цінностей; місце повернення викраденого потерпілого; місце знищення майна потерпілого; місце затримання вимагачів.

3. Предмет посягання.

Предметом посягання під час учинення грабежу чи розбою можуть бути різні предмети, що мають матеріальну цінність, а також предмети, які виступають еквівалентом матеріальних цінностей (наприклад, гроші, цінні папери тощо). Предметом грабежу та розбою можуть бути як живі (домашні тварини тощо), так і неживі об’єкти (гроші, цінні папери, вироби з дорогоцінних металів, мобільні телефони, оргтехніка тощо). У будь-якому випадку необхідно встановити розмір, кількість і вартість предмета посягання.

Предметом посягання під час вимагання можуть бути: 1) кошти, дорогоцінності, речі та предмети; 2) право на майно, закріплене у відповідних документах (цінні папери, акції, генеральне доручення, дарування, розписка про боргове зобов’язання чи про відмову від майна тощо); 3) різноманітні документи (ліцензії, акти щодо відведення земель та оцінювання вартості майна).

4. Особа злочинця.

Як показують наукові дослідження і статистичні дані, інтенсивність грабежів і розбоїв у містах є значно більшою, ніж у сільській місцевості (приблизне співвідношення 90% до 10%). Спостерігається тенденція, відповідно до якої, якщо особа раніше була судима, вона частіше використовує у вчиненні таких злочинів вогнепальну зброю. Понад 60% грабежів і розбоїв учиняється групами осіб за попередньою змовою.

За соціальним статусом вимагачів можна розділити на дві групи:

1)явно кримінальні елементи – особи, які вчиняють вимагання

увиглядіпромислуірозглядаютьцейвиддіяльностіякзасібіснування;

2)зовні законослухняні громадяни, які вирішили таким способом підзаробити.

У переважній більшості вимагачами виступають чоловіки віком від 18 до 35 років. Серед них 75% були раніше судимими за корисливо-насильницькі злочини.

Типові слідчі ситуації в розслідуванні грабежів і розбоїв:

1)факт учинення грабежу чи розбою мав місце, підозрюваного затримано на місці вчинення злочину чи невдовзі після його вчинення, є очевидці злочину;

2)факт учинення грабежу чи розбою встановлено, особа (особи), яка його вчинила, відома, але не затримана;

318

3)факт учинення грабежу чи розбою встановлено, але нічого не відомо про особу (осіб), яка його вчинила.

Типові слідчі ситуації в розслідуванні вимагань:

1)до правоохоронних органів надійшла інформація про те, що вимагачами сформовано певні вимоги до потерпілого, висловлено погрози або вже вчинено насильницькі дії, обговорено час і місце передання предмета вимагання;

2)факт вимагання вже відбувся, потерпіла особа виконала вимоги вимагачів, а потім звернулася до правоохоронних органів;

3)вимагання має тривалий характер, його здійснює організована злочинна група, потерпіла особа не звертається до правоохоронних органів, побоюючись розправи, про цей факт стало відомо

зоперативних джерел;

4)отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників чи викрадення ними людей.

Типові слідчі версії в розслідуванні грабежів, розбоїв і вимагань:

1)злочин мав місце і його вчинила затримана особа;

2)мало місце інсценування злочину;

3)злочин учинила одна особа (декілька осіб);

4)злочин учинено раніше судимою особою.

Приводом до порушення кримінальної справи про грабежі та розбої є: 1) заява потерпілого; 2) повідомлення службових осіб, представників громадськості; 3) заяви очевидців злочину; 4) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину; 5) з’явлення з каяттям; 6) безпосереднє виявлення злочину слідчим, дізнавачем, прокурором, працівниками патрульної служби міліції.

Урозслідуванні грабежів чи розбоїв необхідно з’ясувати:

1. Чи мав місце грабіж або розбій, які ознаки свідчать про їхню підготовку.

2. Яким способом учинено злочин та які методи і знаряддя використовувалися.

3. Час учинення злочину.

4. Особа злочинця, співучасники та роль кожного з них. 5. Мотиви вчинення злочину.

6. Обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Урозслідуванні вимагань необхідно з’ясувати:

1.Коли вперше було пред’явлено вимогу вимагачами, в якому місці це сталося.

2.Яким чином було пред’явлено цю вимогу (по телефону, письмово, за особистого контакту).

319

3.Якими були конкретні вимоги вимагачів (сплата готівки, передання конкретного предмета, перерахування грошей на банківський рахунок тощо).

4.Скільки разів висувалися вимоги і на який предмет вони були спрямовані.

5.Який установлювався термін передання предмета вимагання.

6.Чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого, коли вони були висловлені, який характер вонимали.

7.Колипотерпілий передав майно вимагачам, де саме це сталося.

8.Зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення їхніх вимог, чи були вони виконані, скільки разів.

9.Якщо потерпілий відмовився передавати вимагачам предмет вимагання, то які конкретно погрози було здійснено вимагачами, де було вчинено щодо нього насильницькі дії, яке майно було пошкоджене чи знищене, чи використовувалася при цьому зброя, яка саме.

10.За допомоги яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого, який транспорт використовували вимагачі.

11.Якщо це була група, то які конкретні дії кожного з членів цієї групи.

12.Коли і де відбулося затримання вимагачів.

13.Обставини, що сприяли вчиненню злочину.

До невідкладних слідчих дій у справах про грабежі та розбої на початковому етапі розслідування можна віднести: допит потерпілого, допит свідків, огляд місця події, затримання злочинця, обшук, пред’явлення для впізнання злочинця, призначення експертиз.

Якщо кримінальну справу порушено через деякий час після вчинення злочину, то доцільно спершу допитати потерпілого і свідків, а потім приступати до огляду місця події. У випадках, коли підозрюваного затримано, треба спершу оглянути місце події, затримати співучасників, провести обшук, а потім допитувати підозрюваного, потерпілого та свідків.

Під час допиту потерпілого слід з’ясувати:

1)час і місце вчинення грабежу або розбою;

2)яким майном заволоділи злочинці, його індивідуальні властивості і споживча вартість;

3)за яких обставин (з якої причини) потерпілий опинився в місці, де було вчинено злочин;

4)хто знав про його наміри, про наявність у потерпілого цінностей, з ким він ділився такою інформацією;

5)хто може підтвердити, що в потерпілого була така кількість матеріальних цінностей;

320