125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

та пересилання; обрання маршрутів (що визначається передбачуваними місцями збуту, зберігання та виготовлення); підбір осіб, які могли би здійснити транспортування; вибір способу передання підроблених грошей на зберігання або збувальникові.

Збут підроблених грошей є завершальним етапом у цій злочинній технології. Решту діянь щодо збуту, незважаючи на те, що законодавець виокремлює їх як самостійні склади злочинів, по суті, можна розглядати до деякої міри як підготовчі. Вибір способу збуту часто визначається видом грошей (національні чи іноземна валюта), якістю виготовлених купюр (рівнем відповідності), їхнім номіналом і низкою інших ознак.

Типовий спосіб приховування. Способи приховування слідів злочину в характеристиці виготовлення підроблених грошей є своєрідними. Адже головна мета виготовлення підроблених грошей (незважаючи на те, що цей склад злочину є формальним) криється саме в отриманні матеріальної вигоди, що, своєю чергою, передбачає їх збут. Отже, виготовлювач свідомо спрямовує зусилля на те, щоб плоди його злочинної діяльності не були прихованими, а, навпаки, використовувалися відкрито.

При цьому маскування підроблення досягається підвищенням якості купюр. Водночас виготовлювач, як будь-який інший учасник цього злочину, прагне приховати сліди знищенням невдалих екземплярів, тримає в недоступних вільному сприйняттю місцях матеріали, заготованки тощо. У разі небезпеки викриття вживає заходів до їх знищення.

Типові місце, час, обстановка злочину. Вибір місця виго-

товлення підроблених грошей залежить від низки чинників: від ступеня організації злочину (одинак, невелика злочинна група зі слабким ступенем організації, організована злочинна група); від способу виготовлення та обладнання, що застосовується для цього; від особистості виготовлювача тощо. Так, місцем виготовлення грошей у спосіб малювання та аплікації, коли спеціальне обладнання не потрібне (достатніми засобами є олівець, фарби, ножиці, клей та інші найпростіші матеріали), частіше за все виступають житлові та підсобні приміщення осіб, які безпосередньо вчиняють підроблення. За такого способу фальшивомонетники зазвичай використовують будь-який час, вільний від інших занять.

Місцем виготовлення підроблених грошей поліграфічним способом або з використанням копіювально-множинної та комп’ютерної техніки буде місце розташування цієї техніки: житлові та підсобні приміщення громадян, службові приміщення фірм і офісів,

341

підприємств. Головна вимога до такого місця полягає в наявності достатнього та придатного для виготовлення підроблених грошей обладнання і можливості його використання, а також у забезпеченні конспірації своєї діяльності.

Час виготовлення безпосередньо пов’язаний з місцем. Якщо це житлове або спеціально пристосоване саме для виготовлення фальшивих грошей приміщення, то час може бути найрізноманітнішим. А якщо це приміщення фірми або підприємства, то в такому разі для виготовлення фальшивих грошей вибирається неробочий час підприємства (ніч, вихідні дні, свята тощо).

Обстановка збуту фальшивих грошових купюр характеризується значним скупченням людей, фактором утомленості касирів або продавців наприкінці робочого дня, необізнаністю громадян з ознаками справжності купюр та їхнього зовнішнього вигляду. Такі ситуації мали місце в період уведення в грошовий обіг гривні (на початку функціонування низки національних валют інших держав – рублів РФ, доларів США, марок ФРН та ін.) та особливо в сільській місцевості, де громадянам протягом тривалого часу не виплачувалася заробітна плата, вони не бачили справжніх грошей. Зараз кількість подібних випадків зменшилася.

Типовий предмет посягання. У ст. 199 КК України перелічено предмети злочинного посягання, а саме: підроблена національна валюта у вигляді банкнот або металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї. Як свідчить сучасна практика, найчастіше підробляються паперові гроші. В Україні предметом посягання (підроблення) серед валюти, наявної в обігу, здебільша стає саме національна.

Причому купюри вартістю в 20 і 10 гривень домінують серед виявлених. Це пов’язано, по-перше, зі зручністю їх використання в повсякденному житті для здійснення операцій купівлі-продажу; по-друге, з відносною легкістю збуту за практично однакових витрат на виготовлення купюр будь-якого номіналу.

Середіноземноївалютинайчастішимоб’єктомпідробленнястають долари, причому домінують стодоларові купюри. Це також зумовлюється їхньоюпоширеністю на території України, досить високою платоспроможністютавідносноневеликоюскладністюїхвиготовлення.

Типова особа злочинця. Фальшивомонетництвом можуть займатися: злочинні організації; організовані злочинні групи; фальшивомонетники – окремі особи.

В епоху паперових грошей для особистості фальшивомонетника характерні такі якості: знання в галузі поліграфії, фотографії,

342

малювання тощо. Із запровадженням електронних технологій у систему розрахунків змінюється й кваліфікація «грошового злодія», її визначає рівень знань у галузі електроніки, комп’ютерних технологій і мереж.

Слід відзначити, що серед характерних особливостей особистості фальшивомонетника вирізняються такі риси, як цілеспрямованість, наполегливість, бажання досягти наміченої мети в будь-який спосіб. Водночас особистість фальшивомонетника багатогранна й за ознакою соціального стану – від простих ремісників до правителів. А залежно від цього використовуються й різні способи виготовлення підроблених грошей. Часто, не маючи знань у галузі поліграфії та технології виготовлення грошей, але бажаючи їх виготовлювати, ці особи займаються «самоосвітою»: проявляють інтерес до спеціальної літератури, де містяться відомості про роботу поліграфічного обладнання або про сучасні можливості комп’ютерних технологій, вивчають програмне забезпечення, здобувають матеріали, прилади і пристрої, необхідні для виготовлення кліше (форм для друку), фарби, папір, різні хімічні реактиви, звертаються по консультації до спеціалістів у зазначених галузях знань.

Типова особа потерпілого. Говорячи про особистість потерпілого чи особи, яка отримала підроблену купюру, слід зазначити, що такою може виявитися будь-яка особа, що здійснює операції купівлі-продажу тощо. Найчастіше наражаються на ризик одержання підроблених грошей особи, що купують товари на ринках, у місцях великого скупчення людей, а також увечері та вночі. Причому, як зазначалося, ймовірність отримання підробленої купюри то вища, що вища її якість.

Типову слідову картину фальшивомонетництва складають: а) грошові знаки, що викликають сумнів щодо автентичності,

а також їхні частини та елементи; б) сліди пошуку матеріалів і виготовлення технічних засобів і

пристроїв; в) відомості про використання та закупки спеціальної літерату-

ри для можливого виготовлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів, пошук та отримання консультацій у фахівців із поліграфії, виробництва паперу та інших осіб, що сприяють здійсненню подібних замислів;

г) відомості про елементи ознак зовнішності осіб, що обґрунтовано підозрюються у виготовленні чи збуті фальшивих грошових знаків або цінних паперів;

343

д) сліди пальців рук на грошових знаках та устаткованні, що було використане під час виготовлення фальсифікатів;

е) сліди у вигляді мікрочасток на обладнанні, одязі фальшивомонетників тощо.

Установлено, що в типових початкових слідчих ситуаціях зосереджено дані, які дозволяють початкових наукові рекомендації з найбільш обміркованого висунення загальних та окремих версій у ході оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Тому типізація таких слідчих ситуацій є суттєвою для розроблення методики розслідування цього виду злочинів.

Вивчення оперативно-слідчої практики боротьби з цим видом злочинів показало, що складаються такі типові слідчіситуації.

Варіанти типової сприятливої слідчої ситуації

•Особа з’явилася до правоохоронних органів із каяттям, зізналась у вчиненні злочину, продемонструвала підроблені грошові купюри та вказала місця їх виготовлення. Зібрані у справі докази (відбитки пальців рук, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи.

•Особу затримано відразу після вчинення злочину. Зібрані у справі докази (відбитки пальців рук, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи (осіб).

Варіанти типової несприятливої слідчої ситуації

•Затримано особу, яка є співучасником фальшивомонетництва, одначе вона бере на себе всю вину, і таким чином особа співучасника залишається невідомою. Зібрані у справі докази не створюють можливості для ідентифікації та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб злочинців.

•Надійшло повідомлення про виявлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів від працівників:

а) установ, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування населення (фінансово-банківські структури);

б) підприємств, установ, організацій, що здійснюють розрахунки з населенням за товари та послуги, за подальших операцій з грошима (муніципальні, комерційні торгові точки – магазини, ринки, вуличні лотки, торговельні точки тощо), але вказати конкретно, хто збув фальшиві грошові купюри, вони не можуть.

Варіант типової конфліктної слідчої ситуації

•До органу внутрішніх справ надійшло повідомлення про те, що якась особа намагалася розрахуватися грошима або цінними паперами, які викликають сумнів щодо автентичності або мають ознаки підроблення, та була затримана у момент збуту, але заперечує свою причетність до вчинення злочину.

344

Варіанти типової неконфліктної слідчої ситуації

• Особу було затримано в момент збуту, і вона не заперечує своєї причетності до злочину.

Методика формулювання версій за отримання повідомлення про вчинення цього виду злочину, а відповідно й визначення основних напрямів розслідування та збирання доказової інформації, передусім повинна ґрунтуватися на принципах законності, всебічності та об’єктивності. Таким чином, типові слідчі версії доцільно розглядати з позицій системної класифікації.

Типові слідчі версії

Загальні версії щодо всієї події, яка трапилась: було вчинено злочин – фальшивомонетництво; було вчинено інший злочин;

надійшла неправдива заява, з метою обмови певної особи, і злочинного діяння взагалі не було.

Деякі версії щодо окремих аспектів злочинного діяння можна висувати за численними критеріями, зокрема за особою вчинення злочину, способом учинення тощо.

Вивчення матеріалів судово-слідчої практики розслідування кримінальних справ про фальшивомонетництво свідчить про те,

що одним із основних приводів до порушення кримінальних справ

цієї категорії є безпосереднє викриття злочину органом дізнання, слідчим, прокурором або судом.

Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян є другим поширеним приводом до порушення кримінальних справ про фальшивомонетництво. Незначну кількість серед приводів порушення кримінальних справ про фальшивомонетництво становить з’явлення з каяттям.

Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовими доказами та повідомленнями, які опубліковані, трапляються вкрай рідко у практиці боротьби з фальшивомонетництвом, однак їх відкидати не можна.

Знання кола обставин, які підлягають обов’язковому встановленню і дослідженню у справах про фальшивомонетництво, сприяє цілеспрямованості й повноті слідства. З урахуванням цих обставин розробляється план розслідування. Знання останніх допомагає слідчому уникати можливих помилок і упущень та полегшує роботу. Аналіз судово-слідчої практики та наукових праць дав можливість

345

систематизувати такі основні обставини, які необхідно встанов-

лювати у справах цієї категорії.

1.Чи справді мали місце виготовлення та збут фальшивих грошових знаків або цінних паперів?

2.Які саме грошові знаки чи цінні папери підроблено, де, коли, скільки?

3.Який спосіб підроблення та які інструменти, матеріали та інформаційні джерела використовувалися при цьому?

4.Де зберігаються інструменти та матеріали, що використовувалися для підроблення, чи не введено в обіг підроблені грошові знаки або цінні папери, а також їхні заготовання?

5.Де злочинці придбали інструменти та матеріали для виготовлення підроблених знаків чи цінних паперів, хто виготовив ці пристосування?

6.Яким чином здійснювався збут підроблених грошових знаків чи цінних паперів?

7.Хто був безпосереднім виконавцем підроблення і хто здійснював збут?

9.Хто знав, але не повідомив про підготовлення або вчинення фальшивомонетництва?

10.Яку матеріальну шкоду і кому заподіяно?

11.Які умови сприяли вчиненню злочину?

Початковий етап розслідування залежить від слідчої ситуації,

яка склалася, проте загальна видова окрема методика розслідування фальшивомонетництва передбачає проведення на початковому етапі розслідування такі слідчі та інші дії: допит потерпілого, огляд місця події, огляд предметів і документів, допит свідків, проведення попередніх досліджень спеціалістів-криміналістів (дактилоскопічних, трасологічних тощо), проведення оперативно-розшукових заходів для розкриття злочину по «гарячих слідах», затримання злочинця, пред’явлення особи для впізнання, призначення судових експертиз речових доказів і матеріалів, вилучених із місця події.

Подальший (основний) етап розслідування відповідно до загальних положень криміналістичної методики може мати два напрями розвитку:

1) якщо злочин не поталанило розкрити по «гарячих слідах», типовими є такі слідчі дії та заходи: доручення органам дізнання встановити особу злочинця, встановити свідків, повторні огляди місця події, речових доказів, скерування запитів до органів та організацій, проведення повторних і додаткових допитів, судових експертиз тощо;

346

2) якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: затримання і допит підозрюваного, обрання запобіжного заходу, обшук підозрюваного за місцем проживання, за місцем роботи з метою виявлення слідів злочину, зокрема обладнання, яке використовувалося для виготовлення підроблених грошових купюр і цінних паперів, пред’явлення підозрюваного для впізнання потерпілим і свідкам, очні ставки, призначення ідентифікаційних та інших видів судових експертиз, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення обвинувачення.

Завершальний етап розслідування також відповідно до за-

гальних положень криміналістичної методики може мати два напрямки розвитку:

1)якщо злочин не розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: проведення повторних і додаткових оглядів, призначення повторних і додаткових судових експертиз, допити експертів, скерування повторних доручень органам дізнання встановити особу злочинця та свідків події, скерування запитів до органів державної влади, установ та організацій з метою отримання криміналістично значущої інформації, прийняття рішення про зупинення розслідування кримінальної справи відповідно до кримінальнопроцесуального законодавства;

2)якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: проведення повторних і додаткових слідчих дій, збір даних, що характеризують особу злочинця, ознайомлення обвинуваченого із матеріалами кримінальної справи, складання обвинувального висновку, прийняття рішення про скерування кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства до прокурора і судових органів.

Особливі зусилля слідчих і оперативних працівників в огляді місця події у справах про фальшивомонетництво повинні бути спрямовані на пошук комп’ютерної та копіювально-множильної техніки. Такий вид огляду проводиться за участі спеціаліста-кри- міналіста, який добре знає способи підроблення грошових знаків і цінних паперів, або спеціалістів у галузі інформатики та обчислювальної техніки, які обізнані з сучасною комп’ютерною і копіювальною технікою та відповідно володіють нею.

Огляд місця події та об’єктів, що є на ньому, не заміняє проведення обшуку у справах про фальшивомонетництво. Проте, зважаючи на специфіку цього виду злочинів, обшук часто проводиться як невідкладна першочергова слідча дія, а після нього – огляд місця події.

347

Особливостями проведення відтворення обстановки та об-

ставин події у справах про фальшивомонетництво є перевірка експериментальним способом слідчих версій, вірності показань підозрюваного (обвинуваченого) та свідків, установлення причин та умов, які сприяли вчиненню фальшивомонетництва, отримання зразків для проведення подальших експертних досліджень. У ході реалізації вказаної мети слідчий повинен перевірити: наявність у підозрюваного (обвинуваченого) певних навичок виготовлення підроблених грошових знаків чи цінних паперів відповідно до встановленого способу підроблення; можливості вчинення окремих дій у певних умовах; достовірність інформації щодо використання для виготовлення підроблених грошових знаків чи цінних паперів саме того обладнання, інструментів і матеріалів, які було вилучено в розслідуванні; кількість підроблених грошових знаків чи цінних паперів, виготовлення яких можливе за певний час і в певних умовах із використанням спеціального обладнання, інструментів і матеріалів.

У розслідуванні фальшивомонетництва проводиться і пред’явлення для впізнання потерпілим або свідкам-очевидцям осіб, підозрюваних у збуті фальшивих грошових знаків чи цінних паперів. Саме така слідча дія є доцільною у випадку, якщо підозрюваного не було затримано під час збуту підроблених грошових знаків.

?Контрольні питання

1.Поняття фальшивомонетництва.

2.Криміналістична характеристика фальшивомонетництва.

3.Криміналістична класифікація способів учинення фальшивомонетництва.

4.Типові слідчі ситуації в розслідуванні фальшивомонетництва.

5.Типові загальні та окремі слідчі версії в розслідуванні фальшивомонетництва.

6.Особливості початкового етапу розслідування фальшивомонетництва.

7.Особливості подальшого етапу розслідування фальшивомонетництва.

8.Особливості завершального етапу розслідування фальшивомонетництва.

9.Особливості проведення окремих слідчих дій у розслідуванні фальшивомонетництва.

Теми рефератів

1.Окрема методика розслідування фальшивомонетництва, вчиненого групою осіб.

348

2.Основні способи підроблення паперових грошових знаків.

3.Історико-правова характеристика фальшивомонетництва.

4.Закордонний досвід організації боротьби з фальшивомонетництвом.

5.Причини та умови поширення фальшивомонетництва в Україні.

ТЕМА 30

РОЗСЛІДУВАННЯ УХИЛЕНЬ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

Одним із найважливіших елементів економіки України є податкова система. Ухилення від сплати податків перешкоджає надходженню коштів до державного бюджету і ставить під загрозу фінансове забезпечення держави. За такі дії передбачено кримінальна відповідальність у ст. 212 КК України*.

Як свідчить практика і статистичні дані, чинниками, що сприяють поширенню протиправних посягань у сфері оподаткування, є: 1) прорахунки у формуванні податкової системи, податкової політики та податкових органів; 2) негативне ставлення до чинної податкової системи, що гальмує розвиток виробництва і підприємництва; 3) значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, нестабільність у ставках оподаткування; 4) необґрунтована кількість податкових пільг ізвільнень, щозумовлюють дискримінацію окремихплатників податку; 5) корисливатаіншазацікавленістьплатниківподатків.

1. Спосіб учинення злочину.

У криміналістичній літературі описано понад п’ятдесят способів учинення злочинів, пов’язаних із ухиленням від сплати податків.

До найзагальніших способів підготування до вчинення злочину можна віднести: розроблення злочинного плану, підшукування співучасників і консультантів, підбір необхідних технічних засобів, виготовлення підроблених документів.

___________

* Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про систему оподаткування», об’єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції, майно юридичних і фізичних осіб та інше майно, визначене законом. Податки та інші загальнообов’язкові платежі переділяються на загальнодержавні та місцеві. Відповідно до положень ст. 112 КПК України досудове слідство у справах про злочини, передбачені частинами 2, 3 і 4 ст. 212 КК України, проводиться слідчими податкової міліції.

349

Серед найбільш загальних способів ухилення від сплати податків можна назвати такі:

1)неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій

ірозрахунків за ними;

2)недоплата податків;

3)пред’явлення в податкову адміністрацію неправдивих відомостейпротимчасовеприпиненняабоневеденнягосподарськоїдіяльності;

4)проведення значної кількості операцій з великим грошовим оборотом із подальшою ліквідацією підприємства без сплати податків;

5)вчинення розрахунків за господарськими операціями через додатково відкриті банківські рахунки;

6)приховування або заниження об’єктів оподаткування.

Серед основних способів приховування цього злочину – знищення бухгалтерських документів, заява про їх викрадення, інсценування нещасного випадку (пожежі, затоплення), внесення виправлень. Нерідко ухилення від сплати податків супроводжується вчиненням інших споріднених злочинів (контрабанда, порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків тощо).

2. Особа злочинця.

Виходячи зі специфіки такого виду злочинів,– це фізичні та юридичні особи, що провадять господарську діяльність і зобо- в’язані відповідно до чинного законодавства сплачувати податки. Що ж до юридичних осіб, то це, здебільша, їхні керівники чивласники, головні (старші) бухгалтери, інші особи, відповідальні за ведення і надання бухгалтерської звітності та наділені правом підпису фінансово-банківських і звітних документів.

За рівнем організованості учасників злочинної діяльності можна вирізнити: 1) групу осіб, які випадково об’єдналися для вчинення злочинів; 2) групу осіб, які об’єдналися для вчинення злочинів за попередньою змовою; 3) групу осіб, що періодично вчиняє злочини; 4) групу осіб, котра впродовж значного проміжку вчиняє податкові злочини. Залежно від злочинної кваліфікації та ступеня профе-

сіоналізму злочинців у цій сфері переділяють на: 1) професіоналів (зазвичай вони мають вищу спеціальну освіту); 2) напівпрофесіоналів (такі особи вчиняють злочин без належної підготовки чи приховування, не мають спеціальної освіти); 3) дилетантів (вони використовують допомогу «консультантів»).

3. Слідова картина злочину.

Зазвичай за вчинення такого виду злочинів залишаються матеріальні сліди у вигляді документів, печаток, штампів, транспорт-

350