125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

або уникнути її. У сприятливих ситуаціях хабародавець, бажаючи досягти зазначеної мети, може давати правдиві показання, що сприяє викриттю хабарника. Під час його допиту з’ясовують:

1)коли та за яких обставин відбулося знайомство з хабарником;

2)які склалися з ним стосунки; скільки часу вони знайомі; які дії повинен був учинити (або не вчиняти) хабарник в інтересах хабародавця (чи інших осіб);

3)у чому полягав предмет хабара;

4)хто його визначив і яким чином;

5)в який спосіб мав бути переданий хабар;

6)чи були посередники і хто саме;

7)чи відомі інші факти хабарництва та ін.

Тактичним прийомом перевірки правдивості показань хабародавця, що визнає свою вину, є детальний допит його про місце передавання хабара або місце зустрічей із хабарником (посередником), розташування окремих предметів, про їхні особливості. Бажано запропонувати допитуваному зобразити схематично місце передавання хабара (помешкання або ділянку місцевості), після чого така схема додається до протоколу допиту. Для зіставлення схеми і показань із фактичною обстановкою залежно від обставин доцільно зробити огляд зазначеного помешкання (місцевості) або перевірку показань на місці.

На допиті посередника з’ясовується: хто і за яких обставин залучав його як посередника; чи не був він сам ініціатором цього; яку винагороду було йому запропоновано (або він зажадав) і що фактично отримав; коли він зустрічався з особою, що одержала хабар, і хабародавцем, за яких обставин; хто щодо них може дати показання.

Для перевірки показань про обставини давання та одержання хабара, усунення суперечностей у показаннях, а також у цілому для викриття учасників злочину проводиться очна ставка. У деяких випадках клопотання про очну ставку походить від обвинуваченого. Одначе при цьому слід установити, чи не буде спроб із боку обвинуваченого якимось чином вплинути на іншого учасника очної ставки із метою зміни останнім його показань.

У розслідуванні хабарництва може проводитися пред’явлення для впізнання з метою встановлення особи, якій було передано хабар (особа, що одержала хабар, посередник), якщо допитувана особа (хабародавець, свідок) не може назвати прізвище, адресу або конкретну посаду обвинуваченого. Може виникнути ситуація, коли обвинувачений, що визнав свою вину, стверджує, що може

441

впізнати особу, яка дала йому хабар, хоча й не знає її прізвища, місця проживання або роботи. У таких випадках доцільно провести пред’явлення для впізнання обвинуваченим хабародавця.

Ця слідча дія проводиться також і для впізнання предметів, які раніше належали хабародавцю та були виявлені в особи, що отримала хабар, або в посередника.

Якщо виникає необхідність в уточненні місця передавання хабара або місця проживання учасників хабарництва, проводиться перевірка показань на місці. На допиті, що обов’язково передує перевірці показань, докладно з’ясовуються деталі матеріальної обстановки місця передавання хабара, які можуть стати відомими лише в результаті безпосереднього сприйняття їх допитуваним.

У розслідуванні хабарництва призначаються такі судові експертизи: технічна експертиза документів, судово-почеркознавча, судово-авторознавча, дактилоскопічна, трасологічна, судово-хімічна, судово-економічна та інші експертизи.

? Контрольні питання

1.Поняття хабарництва та спосіб його вчинення.

2.Особа злочинця та слідова картина у вчиненні хабарництва.

3.Типові слідчі ситуації та слідчі версії в розслідуванні хабарництва.

4.Обставини, що їх необхідно з’ясувати в розслідуванні хабарництва.

5.Особливості проведення допиту заявника (потерпілого).

6.Тактика проведення допиту посередника в хабарництві.

7.Тактика затримання «на гарячому» та проведення допиту хабароотримувача.

Теми рефератів

1.Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із хабарництвом.

2.Характеристика способів вчинення хабарництва.

3.Особа злочинця в розслідуванні хабарництва.

4.Типові слідчі ситуації в розслідуванні хабарництва та першочергові слідчі дії.

442

ТЕМА 39

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ

Криміналістична класифікація злочинів, які можуть мати різні об’єкти посягання, проте об’єднані спільною ознакою – вчинення особою, яка не досягла повноліття,– може формуватися на основі таких критеріїв:

за мотивом і метою: злочини, вчинені неповнолітніми з корисливих мотивів, хуліганських мотивів, помсти, самоствердження тощо; за учасниками злочину: злочини, вчинені одним неповнолітнім, групою неповнолітніх, групою неповнолітніх і малолітніх, групою неповнолітніх і дорослих, які втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність, неповнолітніми та повнолітніми членами однієї сім’ї тощо; за місцем учинення злочину: злочини, вчинені неповнолітніми

за місцем проживання, навчання, роботи, відпочинку тощо.

Криміналістична характеристика злочинів, учинених неповнолітніми:

•Типовий спосіб готування. Стадія готування до скоєння злочинів, які вчиняють неповнолітні, зазвичай не є характерною. Планування злочину, підшукування знарядь, засобів, співучасників злочину, прогнозування шляхів втечі з місця події, маскування слідів злочину та підготування алібі притаманні вчиненню групових злочинів за участі дорослих членів у групі або неповнолітніх віком 16–17 років. Унаслідок популяризації фільмів із висвітленням кримінальних схем учинення злочинів інколи трапляються випадки копіювання стадії готування неповнолітніми, малювання ними плану приміщення, використання масок, вибору власного почерку злочинної діяльності.

•Типовий спосіб вчинення. Що ж до способу вчинення злочину, то, безумовно, він обумовлюється об’єктивною стороною складу злочину, передбаченого законодавством України про кримінальну відповідальність. Найбільш поширеними є такі види злочинів, що їх учиняють неповнолітні злочинці:

– серед злочинів проти життя та здоров’я особи типовим є умисне тілесне ушкодження (статті 121, 122, 125 КК України);

– серед злочинів проти статевої свободи та недоторканності особи – зґвалтування (ст. 152 КК України) та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК України);

443

–серед злочинів проти власності – крадіжки (ст. 185 КК Украї-

ни), грабежі (ст. 186 КК України), розбої (ст. 187 КК України), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України);

–серед злочинів проти безпеки руху та експлуатації транс-

порту – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України), та незаконне заволодіння транспортними засобами (ст. 289 КК України);

–серед злочинів проти громадського порядку та моральності

типовим є групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України), наруга над могилою (ст. 297 КК України), нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури (ст. 298 КК України) та жорстоке поводження

зтваринами (ст. 299 КК України);

–серед злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів – незаконне виробництво,

виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ст. 307 КК України) та незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК України);

–серед злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК України);

–серед злочинів у сфері використання електронно-обчислю- вальних машин (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж –

незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж (ст. 361 КК України).

Цей перелік злочинних діянь звичайно не є вичерпним і не свідчить про те, що поза межами викладеної вище системи особи віком до 18 років не вчиняють чи не можуть вчинити інші види злочинів (наприклад, убивство, шахрайство, бандитизм і т. д.). Метою цієї класифікації є виокремлення типових складів злочинів і статей Кримінального кодексу України, за якими найчастіше по-

рушуються кримінальні справи щодо неповнолітніх суб’єктів.

• Типовий спосіб приховання. Для злочинів, учинених неповнолітніми, приховування слідів, як і готування, у більшості випадків не є характерним. Навпаки, цьому виду злочинів притаманні

444

непослідовність дій на місці події; використання як знарядь злочину предметів повсякденного побуту; створення безладу на місці події та в навколишній обстановці, що не викликане необхідністю (розкидання, пошкодження, знищення речей і предметів); вчинення на місці злочину хуліганських і цинічних дій (написи нецензурних слів на стінах, справляння природних потреб посеред місця злочину тощо); невжиття заходів для приховування слідів злочину (протирання предметів, знарядь від слідів рук, чищення, прання, реставрація, викидання одягу чи взуття, в якому був одягнутий неповнолітній під час учинення злочину). З огляду на це про вчинення злочину неповнолітніми особами можуть свідчити особливості окремих слідів злочину (малі розміри слідів рук, ніг, зубів та ін.).

Типова особа злочинця. Розгляньмо типову особу злочинця крізь призму основних соціально-демографічних показників статистичних досліджень:

–стать злочинця – дослідження свідчать, що злочинна діяльність у великих містах є прерогативою юнаків (92,3%);

–вік – найкриміногеннішим віковим періодом є завершальна стадія неповноліття 16–17 років (62%);

–освіта – найвищий показник (67,6%) становлять особи, які мають неповну середню освіту; найнижчий показник (0,8%) у неграмотних осіб, які не мали навіть початкової освіти (до чотирьох класів);

–сімейно-побутова обстановка – 40% майбутніх злочинців свого часу не відчували на собі позитивного впливу родини, 30% осіб злочинців зростали в нестерпній атмосфері сімейних негараздів, насильства та аморальності;

–матеріальне забезпечення – 19,4% жили дуже бідно (сукуп-

ний місячний дохід менше 150 грн), 22,2% – бідно, 33,3 – мали середні доходи, 16,6 – жили в достатку, 2,7% зростали в заможних сім’ях, де задовольнялися будь-які потреби;

–вплив алкоголю – 75% юних злочинців не приховували захоплення алкогольними напоями чи наркотичними речовинами, проте тільки 19,4% становить частка злочинів, учинених у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

Типовими предметами посягання неповнолітніх є малогабаритні особисті речі громадян, гроші, ювелірні вироби, мобільні телефони, фото- і відеокамери, модний одяг. У багатьох випадках злочинці цієї категорії мотивують свої дії скрутним матеріальним становищем, необхідністю чи бажанням мати певні речі у своїй власності.

445

Якщо говорити про характеристику суб’єктів хуліганських дій чи посягань на життя і здоров’я особи, то ці неповнолітні – егоцентричні, прагнуть влади над жертвою, їм притаманне глузування над її беззахисністю, приниження її гідності.

Крім того, неповнолітніх злочинців можна класифікувати на групи: 1) випадкові чи ситуаційні злочинці, особи, які вчинили злочин вперше, внаслідок збігу певних обставин; 2) «тяжкі підлітки», тобто неповнолітні, які негативно характеризуються, зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби та психотропні речовини; 3) неповнолітні, які зазнали моральної деформації, становлять суспільну небезпеку, раніше притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності, перебували в місцях позбавлення волі.

Типова особа потерпілого. Криміналістична характеристика кожного виду злочину, який є типовим для неповнолітньої злочинності, передбачає відповідно особливості особи потерпілого. Говорити про загальні тенденції досить складно, оскільки неповнолітні вчиняють злочини незалежно від статі як проти малолітніх та однолітків, так і проти дорослих осіб, особливо коли йдеться про груповий напад. Утім, у вчиненні зґвалтування типовою особою потерпілого є особи жіночої статі; у вчиненні хуліганських дій типовими потерпілими є немічні особи похилого віку, інваліди, малолітні, переважають особи жіночої статі; у вчиненні крадіжок особистого майна (мобільних телефонів, ювелірних виробів тощо) типовими потерпілими є особи, з якими неповнолітній був знайомий, відвідував за місцем проживання.

• Типові час, місце, обстановка злочину. Зазвичай, заподіяння тілесних ушкоджень, хуліганства, умисне пошкодження майна, опір працівникові правоохоронних органів, нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури вчиняють у вечірній та нічний час у громадських місцях, розважальних закладах, місцях культурно-масових чи спортивних заходів, рідше на ділянках відкритої місцевості, транспорті.

Злочини проти статевої свободи та недоторканності особи найчастіше вчиняють на відкритій безлюдній місцевості, у підсобних приміщеннях, покинутих будинках, підвалах багатоповерхових будинків, здебільша у вечірній та нічний час. Кишенькові крадіжки зазвичай вчиняють у денний час у місцях значного скупчення людей, крадіжки з квартир вчиняють у денний час, крадіжки з підприємств, установ, організацій вчиняють у неробочий для цього об’єкта час. Наркотичні засоби неповнолітні звичайно зберігають

446

при собі в одязі, взутті, особистих речах, збут може здійснюватись у різний час доби в умовах неочевидності.

Типова слідова картина. Зважаючи на специфіку окремої методики розслідування вчинених неповнолітніми різних видів злочинів, говорити про сліди протиправного діяння, не означивши якого саме, неможливо. Іншими словами, в кожному конкретному випадку слідова картина можне варіюватися залежно від об’єктивної сторони складу злочину. У цілому сліди можна групувати

втакі основні комплекси:

–сліди на потерпілому у вбивстві, заподіянні тілесних ушкоджень, хуліганстві, зґвалтуванні, розбійному нападі, порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами способом наїзду на пішохода: садна, синці, переломи, вивихи, розриви внутрішніх органів, відриви і відділення частин тіла, колоті, різані рани, інші ушкодження, сліди боротьби, розірваний та пошкоджений одяг, мікрооб’єкти, зокрема волосся, кров, епітелій під нігтьовими пластинами, інші біологічні сліди, волокна з одягу неповнолітнього;

–сліди на місці злочину (залишені знаряддя, сліди взуття, відбитки пальців рук, плями крові, мікрооб’єкти, сліди транспортного засобу та ін.);

–сліди на особі злочинця (сліди крові потерпілого, сліди боротьби тощо);

–сліди за місцем проживання (тимчасового перебування) неповнолітнього злочинця: наркотичні засоби, викрадені речі, одяг зі слідами злочину, гроші, здобуті злочинним способом, відмички та інші технічні знаряддя і засоби для злому замків приміщень, транспортних засобів, а також знаряддя та засоби вчинення злочинів у сфері використання комп’ютерів (технічні пристрої, електронні та магнітні носії інформації тощо).

Розгляньмо докладніше варіанти типових слідчих ситуацій, які виникають із повідомленням про злочин.

Варіанти типової сприятливої слідчої ситуації

• Неповнолітня особа з’явилася до правоохоронних органів із каяттям, зізналась у вчиненні злочину (наприклад, заподіяла тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання або з перевищенням меж необхідної оборони), продемонструвала місце та механізм учинення злочину, знаряддя, засоби. Зібрані у справі докази (сліди рук, взуття, знарядь, характер і давність ушкоджень, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи.

447

•До правоохоронних органів надійшло повідомлення про вчинення хуліганських дій групою неповнолітніх. Неповнолітніх було затримано працівниками патрульно-постової служби. Зібрані по «гарячих слідах» докази (сліди рук, взуття, знарядь, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину осіб.

•Особа звернулася до правоохоронних органів із заявою про зґвалтування. Зібрані у справі докази підтверджують вину неповнолітньої особи, яка виявляється знайомим потерпілої особи.

•Затримано неповнолітню особу, в якої з правої кишені спортивної куртки під час особистого огляду вилучено поліетиленовий пакет із рослинною масою темно-зеленого кольору в подрібненому стані. Проведене фізико-хімічне дослідження встановило, що ця речовина є наркотичною (канабіс, марихуана), і її вага достатня для порушення кримінальної справи та притягнення неповнолітнього до відповідальності за ст. 309 КК України.

Варіанти типової несприятливої слідчої ситуації:

•Є заява громадян про розбійний напад (заподіяння тілесних ушкоджень) у нічний час групою невідомих осіб, але, крім невеликого зросту, юнацького голосу, вказати інші зовнішні ознаки злочинців вони не можуть, а речові докази, зібрані на місці злочину, не дають можливості встановити осіб, винних у вчиненні злочинів.

•Затримано особу, яка є співучасником злочину (заподіяння тілесних ушкоджень, хуліганство, грабіж тощо), одначе вона бере на себе всю вину. Зібрані у справі докази не створюють можливості для ідентифікації та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, зокрема й повнолітніх злочинців.

Варіант типової конфліктної слідчої ситуації

•Зібрані у справі докази (сліди рук, взуття, знарядь, показання потерпілого, свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину неповнолітньої особи у вчиненні злочинного діяння (заподіяння тілесних ушкоджень, розбій, хуліганство, зґвалтування тощо). Але ця особа заперечує свою вину, висуває неправдиве алібі.

Варіант типової неконфліктної слідчої ситуації

•Встановлено і затримано неповнолітню особу (співучасників), яка вчинила злочин. Вона та інші співучасники злочину визнають свою вину.

Специфіка побудови слідчих версій полягає в необхідності прив’язки до певного виду злочинного діяння, яке має особливості об’єктивної та суб’єктивної сторони. Отже, типові слідчі версії доцільно розглядати з позицій системної загальнотеоретичної класифікації.

448

Типові слідчі версії

• Загальні версії щодо всієї події, яка трапилася:

– було вчинено певний злочин;

– не було вчинено злочину (мало місце інсценування, обмова певної особи тощо);

– було вчинено інший злочин.

• Окремі версії щодо окремих аспектів злочинного діяння:

–за мотивом: злочин учинено з корисливих, хуліганських мотивів, помсти, ревнощів, приховання іншого злочину тощо;

–за особою злочинця: злочин учинено однією неповнолітньою особою (групою неповнолітніх осіб); групою дорослих за участі неповнолітніх осіб; групою неповнолітніх осіб за попередньою змовою (без попередньої змови); раніше судимою неповнолітньою особою (раніше не судимою особою); особою знайомою (незнайомою) тощо.

Типовими приводами для порушення кримінальної справи зазвичай є заяви громадян, які стали свідками чи потерпілими злочину, та безпосереднє виявлення злочину правоохоронними органами.

Типові обставини, що підлягають з’ясуванню: час, місце, об-

становка готування, вчинення та приховання злочину; знаряддя, засоби, послідовність виконання дій та заходів щодо потерпілого; особа потерпілого; особа злочинця, співучасників, роль кожного з них на стадії готування, вчинення та приховання злочину; мотиви та мета; обставини, які пом’якшують чи обтяжують кримінальну відповідальність; причини та умови, які сприяли вчиненню злочину. Крім того, слідчому необхідно з’ясувати вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього, характеристику особи неповнолітнього; умови життя і виховання неповнолітнього; обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; наявність дорослих співучасників і інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, що не пов’язана з душевним захворюванням, повинно бути з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій та якою мірою міг керувати ними. Нагадаймо, що

вдосудовому розслідуванні злочинів, учинених неповнолітніми особами, обов’язковою є участь захисника.

Початковий етап розслідування залежить від слідчої ситуації,

яка склалася, проте загальна видова окрема методика розслідування окремих злочинів передбачає проведення на початковому

449

етапі розслідування таких слідчих та інших дій: огляд місця події, допит потерпілого, огляд речових доказів, допит свідків, проведення попередніх досліджень спеціалістів-криміналістів (дактилоскопічних, трасологічних, балістичних тощо), проведення оперативнорозшукових заходів для розкриття злочину по «гарячих слідах», пред’явлення предметів для впізнання, призначення судових експертиз речових доказів і матеріалів, вилучених із місця події.

Подальший (основний) етап розслідування відповідно до за-

гальних положень криміналістичної методики може мати два напрями розвитку:

1)якщо злочин не поталанило розкрити по «гарячих слідах», типовими є такі слідчі дії та заходи: доручення органам дізнання встановити особу злочинця, встановити свідків, повторні огляди місця події, речових доказів, проведення побудинкових (поквартирних) обходів, скерування запитів в органи та організації, проведення повторних і додаткових допитів, судових експертиз тощо;

2)якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: затримання і допит неповнолітнього підозрюваного, обрання запобіжного заходу, обшук неповнолітнього підозрюваного за місцем проживання, за місцем роботи з метою виявлення слідів злочину або знарядь і засобів, пред’явлення підозрюваного для впізнання потерпілим і свідкам, очні ставки, призначення ідентифікаційних, судово-психіатричних та інших видів судових експертиз, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення обвинувачення.

Завершальний етап розслідування також відповідно до загаль-

них положень криміналістичної методики може мати два напрями розвитку:

1)якщо злочин не розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: проведення повторних і додаткових оглядів, призначення повторних і додаткових судових експертиз, допити експертів, скерування повторних доручень органам дізнання встановити особу злочинця та свідків події, скерування запитів до органів державної влади, установ та організацій з метою отримання криміналістично значущої інформації, прийняття рішення про зупинення розслідування кримінальної справи відповідно до кримінально-процесу- ального законодавства;

2)якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: проведення повторних і додаткових слідчих дій, збирання даних, що характеризують особу неповнолітнього злочинця, ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи, складання обвинувального висновку, прийняття рішення про скерування кри-

450