125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

підозрюваного, затриманого по «гарячих слідах», здійснюється зазвичай у службових приміщеннях міліції та прокуратури з ужиттям необхідних заходів із попередження його втечі, усунення можливості спілкування зі співучасниками.

Проведення обшуку в розслідуванні злочинів по «гарячих слідах» – надзвичайно ефективний засіб виявлення доказів, що сприяють швидкому розкриттю злочинів. При цьому необхідно чітко дотримуватися конституційних норм недоторканності житла громадян і врахувати не тільки інтереси держави, а й охоронювані законом права та інтереси громадян. Готуючись і проводячи обшук по «гарячих слідах», необхідно враховувати загальні тактичні рекомендації: раптовість проведення обшуку; плавність, послідовність і повноту пошуку слідів, предметів і документів; використання сучасної криміналістичної техніки; допомогу спеціалістів. У всіх випадках за виявлення під час обшуку підозрюваної особи необхідно піддати її особистому обшуку.

Пред’явлення для впізнання в розслідуванні злочинів по «гарячих слідах» успішно використовується на практиці, хоча закон не відносить цієї слідчої дії до невідкладних. Насамперед це стосується пред’явлення для впізнання особи або предметів.

Важливе значення має призначення експертиз, оскільки їхні результати дозволяють:

отримати інформацію про подію злочину та її механізм; отримати дані про причетність до цього злочину конкретної

особи чи, навпаки, вилучити особу з кола підозрюваних; закріпити і розширити «слідову» інформаційну базу для подаль-

шого дослідження події; виявити інші злочини, вчинені підозрюваним.

?Контрольні питання

1.Поняття розкриття злочинів по «гарячих слідах».

2.Поняття розкритого і нерозкритого злочинів у криміналістиці.

3.Особливості процесу розкриття і розслідування злочинів по «гарячих слідах».

4.Загальні та спеціальні вимоги в розслідуванні злочинів по «гарячих слідах».

5.Значення комплектування слідчо-оперативних груп для виїзду на місце події в розслідуванні злочину по «гарячих слідах».

6.Використання оперативно-розшукових можливостей в ході розслідування злочину по «гарячих слідах».

471

7.Характеристика напрямів виявлення злочинця по «гарячих слідах».

8.Специфіка слідчих дій у ході розслідування злочинів по «гарячих слідах».

Теми рефератів

1. Організація взаємодії слідчого з оперативними працівниками під час розслідування злочину по «гарячих слідах».

2. Використання спеціальних знань під час розслідування злочину по «гарячих слідах».

3. Значення слідчо-оперативної групи під час розслідування злочину по «гарячих слідах».

4. Огляд місця події як найважливіша слідча дія під час розслідування злочину по «гарячих слідах».

ТЕМА 42

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ КРИМІНАЛЬНИМИ

УГРУПОВАННЯМИ

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його підготуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три та більше), які попередньо зорганізувались у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. У ч. 4 ст. 28 КК України встановлено, що злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Необхідно зазначити, що організована злочинна група характеризується стабільністю складу, жорстокою дисципліною, певними правилами поведінки.

472

Умовно в діяльності організованої злочинної групи можна вирізнити такі рольові функції:

1)наявність постійного «професійного ядра» у злочинному угрупованні;

2)основна маса її учасників не зв’язана рамками формалізованих організаційних структур;

3)між учасниками злочинного угруповання підтримуються зв’язки на кшталт начальник – підлеглий;

4)для деяких із них участь у злочинному угрупованні (особливо це характерне для корумпованих зв’язків) може здійснюватися на основі взаємовигідних умов.

Деякі злочинні угруповання вирізняються не тільки значною чисельністю, а й широким спектром злочинної діяльності, великою географією вчинення злочинів.

Правильне визначення предмета доказування в розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має важливе значення. Є дві групи обставин, що підлягають установленню: 1) обставини, що свідчать про організований характер злочину; 2) обставини, що доказують кожен окремий злочин, учинений організованою групою (місце й час учинення злочину, спосіб злочину, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, обставини, що сприяють учиненню цього злочину тощо).

У розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, необхідно встановити:

1)груповий характер злочину (кількість учасників; їхню участь

увчиненні злочинів; тривалість учинення злочину групою);

2)організованість і стійкість злочинної групи (наявність ієрархії у групі; склад групи; планування групою злочинної діяльності; стабільність складу групи; підтримання дисципліни у групі; існування певних правил поведінки; застосування заходів заохочення і покарання у групі; чи мали місце випадки виходу з групи; причини такого виходу та ін.);

3)мету створення організованої злочинної групи (для вчинення яких злочинів створено групу; хто є ініціатором створення групи; чого прагнули досягнути злочинці тощо);

4)визначальну злочинну діяльність групи (якими є основні напрями злочинної діяльності групи; у чому полягав основний злочинний бізнес; чи вчинювалися нетипові діяння злочинною групою; чи вчинювалися діяння допоміжного характеру: спрямовані на забезпечення зброєю, підробленими документами та ін.);

5)озброєність злочинної групи (наявність вогнепальної, холодної зброї або зброї вибухової дії; чи всім учасникам групи було

473

відомо про наявність зброї та її застосування; хто придбав зброю; яким чином вона використовувалася тощо);

6)керівництво (лідерство) у злочинній групі (хто ініціював учинення злочинів; хто планував діяльність групи та окремих дій; хто отримував найбільшу частину злочинних доходів; у кого найбільший злочинний досвід; хто здійснював вплив на інших членів групи, у чому він виявлявся тощо);

7)корумпованість із службовими особами владних структур (з якими владними структурами взаємодіяли члени злочинної групи; чи існували зв’язки з працівниками правоохоронних органів; хто в групі відповідав за зв’язки з працівниками владних структур; які засоби використовувалися для корумповування службових осіб та ін.);

8)використання групою технічних засобів і транспорту (які технічні засоби використовували злочинці; комп’ютерна техніка, засоби зв’язку, прилади нічного бачення, приціли, глушителі; чи використовувався транспорт під час учинення злочинів; кому належить техніка або транспорт; коли і за яких умов використовувався тощо);

9)місце злочинної групи в організованій злочинній діяльності (чи взаємодіяла злочинна група з іншими злочинними угрупованнями; характер стосунків з іншими групами; чи входила злочинна група до злочинної організації; чи існували конфлікти, злочинні «розбирання» з іншими групами тощо);

10)коло активних учасників злочинної групи (хто користувався довірою лідера; хто добровільно входив до групи; якими були функції активного учасника групи; чи впливав на інших учасників групи; чи мав судимість; чи підтримував злодійські традиції та ін.);

11)причини та умови, що сприяли створенню організованої групи (відсутність спеціальних профілактичних заходів; недостатність роботи органів внутрішніх справ щодо виявлення і попередження злочинної діяльності тих чи тих формувань тощо).

Своєрідність методики розслідування злочинів, учинених членами організованих злочинних груп, полягає в тому, що вона має декілька видів і рівнів. Отже, в ній можна вирізнити:

– методику дослідчого оперативно-розшукового збирання і накопичення розвідувальної інформації про злочинну діяльність організованих злочинних груп, що дозволяє розпочати розслідування;

– методику розслідування кримінальної діяльності організованих злочинних груп.

Ці методики можуть бути загальними для розкриття будь-якого виду організованої злочинної діяльності (вищий рівень) і спеціальними – спрямованими на розкриття і розслідування окремих видів

474

злочинів, учинених організованими групами (нижчий рівень методик).

Початку розслідування аналізованої злочинної діяльності в одних випадках передує різна за тривалістю (частіше тривала) опера- тивно-розшукова перевірка (розроблення) злочинної діяльності організованої злочинної групи (організації), що завершується переданням зібраної розшукової інформації до слідчих органів або затриманням окремих членів групи – учасників якихось раніше вчинених і не розкритих злочинів, під час, наприклад, «сходин» злочинних авторитетів та інших кримінальних акцій.

Типова криміналістична ситуація, яка виникає на цьому етапі розкриття вказаної злочинної діяльності, формується оперативнорозшуковою інформацією, що вимагає належного процесуального оформлення. Ця ситуація, своєю чергою, має кілька різновидів, обумовлених часом передання слідчому розвідматеріалів; тривалістю перебування розроблюваної злочинної організації під контролем оперативно-розшукових органів; характером здійснених операцій щодо затримання підозрюваних і т. д.

Значення оперативно-розшукових матеріалів пояснюється тим, що злочинна діяльність організованого злочинного угруповання найрізноманітнішої кримінальної спрямованості частіше за все ретельно готується, маскується і супроводжується вмілим прихованням (знищенням) слідів-наслідків. Зазначені групи зазвичай мають добре налагоджену систему внутрішнього і зовнішнього захисту за допомоги корумпованих або інших зв’язків. Саме тому виявити, а ще більше створити відповідну доказову базу для початку розслідування дуже тяжко. У будь-якому випадку кримінальнопроцесуальні методи, як показує слідча практика, для виявлення таких злочинів зазвичай є малоефективними.

Однак і оперативно-розшукове збирання, і накопичення розвідувальної інформації про злочинну діяльність організованих злочинних груп можуть бути результативними за відповідного методичного підходу до їх проведення. Зокрема, ця робота повинна мати не лише пошуково-розвідувальний, а й аналітичний характер. Оперативні працівники повинні вміти правильно вибирати момент для передавання слідчим розшукової інформації, «дозрілої» для реалізації слідчим чином. Це дозволить своєчасно почати розслідування за ще відносно свіжою оперативно-розшуковою інформацією та не втратити частини здобутої інформації (під час необґрунтованого зволікання з передаванням цих матеріалів).

475

Почерк діяльності організованої злочинної групи може бути виявлено під час розслідування звичайного за першопочатковими даними злочину.

На початковому етапі розслідування слідчі ситуації в більшості залежать від таких чинників:

–чи перебувала організована злочинна група, злочинна діяльність якої розслідується, під оперативним контролем правоохоронних органів або про її існування стало відомо лише під час виявлення злочину, вчиненого її членами;

–хто є членом організованої злочинної групи (звичайні виконавці, члени середньої або верхньої ланки) і скількох затримано під час порушення кримінальної справи;

–чи відразу ж на початку розслідування або з певною затримкою було виявлено ознаки організованої злочинної діяльності в діянні, що розслідується.

У першій ситуації, а іноді й у другій, до початку розслідування зібраний оперативно-розшуковий матеріал дозволяє розпочати розслідування та операції із затримання злочинців із речовими доказами. У цьому випадку першим і основним завданням слідчого (керівника слідчо-оперативної групи) є ретельне обдумування і планування цієї операції.

Водночас слідчий має продумати і забезпечити чітку фіксацію часу, місця проведення операції та її деталей, що можуть бути використані для складання відповідного протоколу.

Другим завданням слідчого є швидке процесуальне закріплення раніше одержаної оперативно-розшукової інформації. Враховуючи особливості її одержання та можливість отримання достовірної інформації, необхідно ретельно перевіряти таку інформацію, використовуючи інші джерела оперативно-розшукових даних,

атакож відомості, здобуті слідчим.

Лише після такої перевірки цю інформацію можна використовувати під час розслідування.

До невідкладних у цій слідчій ситуації зазвичай відносять такі слідчі дії: затримання з речовими доказами, особистий обшук затриманих, огляд місця затримання, допит підозрюваних, свідків і потерпілих, обшуки місця проживання підозрюваних, пред’явлення для впізнання тощо.

Якщо ж розслідування (друга ситуація) починається з виявлення злочину, в якому є ознаки організованої злочинної діяльності невідомої правоохоронним органам кримінальної організації, то в цих випадках групі, що розслідує такі діяння, доцільно провести і

476

оперативно-розшукову роботу щодо встановлення реальності існування цієї групи та перевірку її діяльності з метою отримання загального уявлення про неї.

Після отримання загального уявлення про її злочинну діяльність слідчі та оперативно-розшукові працівники повинні намагатися за допомоги додаткових оперативно-розшукових заходів і слідчих дій створити систему одержання даних для виявлення всіх злочинних акцій, вчинених членами злочинної організації.

Першочерговими слідчими діями в цій ситуації частіше за все є: допит підозрюваних, свідків і потерпілих, виїмка і оглядвивчення документів, обшуки в підозрюваних, криміналістична експертиза (документів, трасологічна, балістична), пред’явлення для впізнання тощо. У цій ситуації, з метою виявлення нових джерел доказової та іншої криміналістично важливої інформації з урахуванням особи затриманих та їхнього місця в ієрархії злочинної групи, іноді рекомендується одного із затриманих залишити на свободі, аби підозрюваний вчинив необхідні для слідства дії, що дозволили б виявити інших невідомих слідству членів цієї злочинної групи, місця утримання заручників, зберігання цінностей та предметів, здобутих злочинним способом.

Утім, така операція можлива лише тоді, коли обраний суб’єкт спостереження володіє важливою для слідства інформацією, має (виходячи з ситуації, що склалася) необхідність зв’язатися з людьми, які цікавлять слідство, та за своїми особистими якостями відповідає поставленій задачі.

У ситуаціях, коли первинні свідчення і результати невідкладних слідчих дій не дозволяють відразу ж з’ясувати, що це діяння вчинено не просто групою злочинців, а можливо, членами організованого злочинного формування,– під час розслідування необхідно використати методику розкриття того виду злочину, під який підпадає це діяння, але з урахуванням того, що слідству, можливо, протистоїть злочинне угруповання, для якого є характерним існування та культивування в ньому атмосфери кругової поруки його членів, а також використання з метою особистого захисту багатьох засобів протидії розслідуванню.

Оскільки розслідування злочинної діяльності організованої кримінальної групи розпочинається з одного з виявлених епізодів, важливо вжити заходів, спрямованих на щонайшвидше виявлення всіх учинених цим формуванням злочинів і його базової спрямованості.

Ось чому значна роль належить відповідній оперативно-роз- шуковій перевірці цієї групи та слідчо-розшуковим діям слідчо-

477

го для виявлення всіх епізодів злочинної діяльності, що розслідуються. Для цього можна не лише порівняти способи діянь, що розслідуються, зі способами раніше не розкритих злочинів, а й вивчити можливі сфери діяльності цієї групи.

Виявлення таких сфер і затримання окремих членів групи зазвичай спричиняє спадання злочинної діяльності у цих сферах. Ці відомості також допомагають виявити не лише ввесь обсяг злочинної діяльності кримінальної організації, а й її базову спрямованість.

На подальшому та завершальному етапах розслідування слідчі ситуації визначаються такими чинниками:

•характером зібраної до цього моменту інформації про розміри злочинної діяльності (всієї або лише частини) організації, чисельність та особливості її функціонування;

•кількістю виявлених і затриманих членів організації;

•наявністю свідчень про те, які ланки цієї організації або конкретні її члени є найбільш вразливими елементами її системи;

•чи спромоглося слідство розхитати єдність основних і другорядних членів злочинної організації;

•наявністю реальних умов, забезпечених зібраними оператив- но-розшуковими і слідчими даними, необхідними для удару по керівництву групи з метою її розпаду або ліквідації.

На вказаних стадіях слідчі дії здебільшого спрямовано на роботу слідчого із затриманими підозрюваними, обвинуваченими (їх допити, очні ставки, перевірка показань на місці), свідками і потерпілими (особливо якщо вони змінюють покази або відмовляються від них), на експертне дослідження окремих об’єктів, речових доказів

івикористання первинних і подальших даних для пред’явлення обвинувачення, допиту обвинувачених, перевірки їхніх показів.

На цих стадіях частіше за все проводяться різноманітні слідчооперативні операції (щодо виявлення інших членів організованої злочинної групи та вразливих ланок у цій організації, організації продуманих «витоків» інформації, вигідних для слідства та ін.).

Розслідування, як і оперативно-розшукова діяльність, не можуть бути успішними без чітко налагодженої взаємодії слідчого з оперативними органами. Необхідність колективних зусиль слідчого та оперативно-розшукових працівників у розслідуванні злочинів, учинених організованими злочинними групами, обумовлюється самою природою організованої злочинності як діяльності організованих кримінальних груп. Найефективніше ця взаємодія реалізується у слідчо-оперативних групах.

478

Термін «розслідування» ширший за термін «розкриття», оскільки більш точно відображає характер діяльності, спрямованої на встановлення особи, яка вчинила злочин, доведення її вини. Тому він і використовується як складова в назві «розслідування нерозкритих злочинів минулих років».

Серед учених-криміналістів існує декілька різних позицій про складові елементи процесу розслідування злочинів минулих років. Г. Г. Зуйков та О. Р. Ратинов вирізняють такі основні складові процесу розслідування за нерозкритими справами минулих років: а) визначення обставин, що ускладнюють слідство; б) вивчення та оцінювання матеріалів, зібраних на початковому етапі розслідування; в) використання різноманітних форм роботи із зупиненої кримінальної справи, не пов’язаних із провадженням слідчих дій; г) планування подальшого розслідування у справі; д) перевірка матеріалів початкового етапу та нових версій про особу злочинця після відновлення слідства.

В. М. Биков наголошує на таких складових, як: а) вивчення та аналіз інформації, зібраної до зупинення слідства; б) планування і проведення дій із зупиненої справи з урахуванням наявної слідчої ситуації; в) аналіз і використання інформації, отриманої після зупинення кримінальної справи; г) особливості тактики слідчих дій після відновлення провадження.

В. П. Бахін і В. Я. Горбачевський вирізняють у розслідуванні нерозкритих злочинів минулих років, крім непроцесуальних методів роботи з зупиненої справи, також і особливості тактики проведення окремих слідчих дій після відновлення провадження у справі.

Найбільш вдалим, на нашу думку, є визначення О. В. Лускатова, що вирізняє такі його складові:

1)визначення чинників, що впливають на розслідування цієї групи злочинів;

2)аналіз матеріалів кримінальної справи, зібраних до зупинення слідства;

3)планування подальшої роботи;

4)непроцесуальна діяльність слідчого з зупиненої кримінальної справи;

5)особливості тактики слідчих дій після відновлення досудового слідства.

Серед причин несвоєчасного розкриття злочинів вирізняють об’єктивні і суб’єктивні.

Об’єктивні причини обумовлені діями злочинця (або зацікавлених осіб), що спрямовані на унеможливлення його виявлення.

480