125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

6)в якій формі виражалося насильство, які способи ураження застосовували злочинці;

7)скільки було злочинців, звідки вони з’явилися та в якому напрямі вони зникли, як вони виглядали;

8)чи чинив опір потерпілий, у чому саме він виражався.

Якщо у потерпілого є фотознімки, технічні чи інші документи, які в подальшому можливо використати під час доказування або проведення оперативно-розшукових заходів, то їх необхідно вилучити.

Під час допиту свідка слід з’ясувати:

1)час і причини появи на місці вчинення грабежу чи розбою;

2)хто, крім нього, спостерігав за вчиненням злочину;

3)скільки було злочинців, їхні індивідуальні ознаки, що саме вони робили;

4)які знаряддя застосовували злочинці для вчинення злочину;

5)тривалість події злочину та перебування злочинців на місці події, в якому напрямку і на чому вони зникли з місця події;

6)якими матеріальними цінностями заволоділи.

Допит підозрюваного багато в чому залежить від того, чи був він затриманий одразу на місці події, чи його затримання відбулося через деякий час після вчинення злочину. У першому випадку підозрюваного слід допитувати перед допитом потерпілого. Уцьому разівін немає достатньо часу для того, щоб виробити лінію поведінки, підготувати алібі, не може логічно пояснити окремі факти у своє виправдання. Якщо ж він був затриманий через деякий час після вчинення злочину, то йогосліддопитуватипісляпроведенняневідкладнихслідчихдій.

Вогляді місця події особливу увагу слід звернути на виявлення

іфіксацію слідів взуття, транспортних засобів, знарядь учинення злочину, крові та інших супутніх слідів. Результати огляду фіксуються в протоколі, до якого долучають фототаблицю чи інші додатки.

Уході розслідування грабежів і розбоїв може виникнути необхідність пред’явлення для впізнання потерпілому чи свідкам підозрюваної особи (або вилучених у неї предметів). Це слід робити згідно з рекомендаціями, наведеними у темі № 16. З метою уточнення показань потерпілого чи підозрюваного, а також зіставлення їх з іншими даними, отриманими в ході проведення слід-

чих дій, може проводитися перевірка показань на місці.

Уході розслідування грабежів і розбоїв в основному призначаються судово-медична, балістична, трасологічна, імунологічна експертизи, а також, за потреби, й інші.

Уході розслідування вимагань важливе місце посідає затримання вимагачів на «гарячому». З цією метою доцільно:

321

1)провести інструктаж з особою, яка буде спілкуватися з вимагачами і передавати предмет вимагання, відпрацювати з нею запитання до вимагачів (наприклад, чому ви вимагаєте у мене гроші, адже я вам нічого не винен і нічим не зобов’язаний; я хочу обговорити з вашим керівником питання зменшення суми; що буде, якщо

яне виконаю ваших вимог; який спосіб передання грошей; як мені з вами зв’язатися, якщо у мене будуть вимагати гроші інші вимагачі);

2)визначити необхідну кількість учасників операції, вирішити питання про обов’язкове фіксування процесу розмови з вимагачами та їх затримання технічними засобами;

3)затримати вимагачів у момент або відразу ж після отримання ними предмета вимагання;

4)припинити спроби вимагачів позбутися отриманих предметів, наявної зброї, викривальних документів тощо;

5)вжити заходів до виявлення і затримання спільників отримувача предмета вимагання, які спостерігали за тим, що відбувається.

З метою надання отриманій оперативним способом інформації доказового значення необхідно оформити такі документи:

–протокол передання потерпілому коштів (із зазначенням кількості й номіналів купюр, їхніх серії та номерів) або інших предметів вимагання (з описом їхніх індивідуальних ознак і засобів маркування);

–протокол особистого обшуку злочинця із зазначенням виявлених і вилучених предметів вимагання;

–протокол огляду вимагача (освідування), протоколи виїмки та огляду одягу вимагача (якщо для оброблення предмета вимагання використовувалися хімічні речовини);

–протокол огляду вилученого у вимагача предмета вимагання;

–протокол передання потерпілому диктофона та встановлення його у визначеному місці;

–протокол огляду технічних засобів, якими здійснювався аудіота відеозапис;

–протокол огляду аудіота відеоплівки.

В огляді місця утримання заручника або викраденої особи насамперед необхідно виявити і зафіксувати: 1) сліди перебування в цьому місці інших злочинців, окрім осіб, затриманих зі звільненям потерпілих; 2) предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, кайданки, маски, паяльники, ножі тощо); 3) зброю, наркотики, вибухові пристрої; 4) аудіота відеоапаратуру із записами звернень до родичів заручників про надання викупу. Огляду підлягають усі виявлені та вилучені під час огляду місця події, обшуку, виїмки або добровільної видачі предмети.

322

Обшук у розслідуванні вимагань є невідкладною слідчою дією. Під час його проведення слід шукати: а) отримані від потерпілого дорогоцінності, гроші, цінні папери чи інші предмети; б) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим під загрозою; в) документи, що підтверджують отримання від потерпілого предмета вимагання; г) засоби маскування зовнішності; д) фальшиві документи, фальшиві гроші; е) записні й телефонні книжки, блокноти; є) мобільні телефони, сим-карти тощо.

Під час допиту потерпілої особи необхідно докладно з’ясувати:

–чи відомі потерпілому особи вимагачів, хто вони, в яких відносинах він із ними перебуває;

–якщо особи вимагачів невідомі, то кого і на підставі яких даних він може підозрювати, хто, на його думку, міг бути навідником, як виглядали вимагачі;

–скільки разів, коли саме та за яких обставин вимагачі висловлювали незаконні вимоги;

–що саме вимагалося і що обіцяли вимагачі в разі виконання їхніх вимог (чи в разі невиконання);

–чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів, скільки разів, що саме він робив;

–чи звертався потерпілий по захист від вимагачів, до кого саме

іякий був результат;

–вид погроз і характер насильства над потерпілим чи його родичами;

–кількість вимагачів, конкретні дії кожного з них;

–чи застосовувалась у вимаганні зброя;

–чи не робив потерпілий запис розмов із вимагачами.

?Контрольні питання

1.Поняттяграбежу, розбоютавимагання, відмінністьміжними.

2.Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв.

3.Криміналістична характеристика вимагань.

4.Типові слідчі ситуації та слідчі версії на початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв.

5.Типові слідчі ситуації та слідчі версії на початковому етапі розслідування вимагань.

6.Обставини, що підлягають з’ясуванню у ході розслідування грабежів і розбоїв.

7.Обставини, що підлягають з’ясуванню у ході розслідування вимагань.

8.Особливості проведення допиту потерпілих від злочину.

323

Теми рефератів

1.Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв.

2.Особливості проведення слідчих дій у ході розслідування грабежів і розбоїв.

3.Рейдерство: новий вид економічного розбою.

4.Особливості розслідування вимагань, що поєднані з викраденням людини.

ТЕМА 28

РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВ І ШАХРАЙСТВ ІЗ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

Шахрайство – заволодіння чужим майном або придбання права на майно у спосіб обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК України).

Для відмежування шахрайства від інших видів посягань на власність важливо встановити наявність обману або зловживання довірою. Під обманом мається на увазі повідомлення неправдивих відомостей або приховування, умовчування щодо тих чи тих обставин, повідомлення про які було обов’язковим у таких ситуаціях. Шахрайський обман являє собою такий вплив на поведінку власника майна або особи, що відає майном чи охороняє його, який здатний ввести цю особу в оману стосовно добровільних дій із передання майна винному. Шахрайський обман передбачає передання злочинцеві майна самим потерпілим або іншою особою. Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р. звернув увагу судів на те, що «обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) або зловживання довірою (недобросовісне використання довіри з боку потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність і обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Обов’язковою ознакою шахрайстваєдобровільнапередачапотерпілиммайначиправананього».

Обманні дії повинні передувати заволодінню майном. За своїм змістом і формами обман буває різноманітним і може стосуватися предмета, подій, дій і фактів. Формою шахрайського обману може

324

бути категорична думка чи припущення про будь-яку обставину. Такий обман може набирати форми письмової або усної мови, руху чи жестів.

Зловживання довірою полягає в тому, що злочинець для заволодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довіра може породжуватися службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю потерпілого.

Шахрайство з фінансовими ресурсами – надання грома-

дянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності свідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності (ст. 222 КК України).

Особливістю криміналістичної характеристики шахрайства з фінансовими ресурсами є мета, реалізована злочинцем, залежно від якої посягання на фінансові ресурси можуть бути кваліфіковані або за ст. 222 КК України, або (за наявності на момент обману мети привласнення майна на користь винного або інших осіб) за ст. 190 КК України.

Типовий спосіб готування. Стадія готування до вчинення шахрайства охоплює ретельне планування злочину, вироблення механізму його вчинення, підшукування засобів, співучасників злочину, прогнозування шляхів втечі з місця події, маскування слідів злочину, підготування алібі тощо.

Типовий спосіб вчинення. Існують різноманітні способи шахрайства. Вони можуть бути класифіковані за різними підставами.

•Залежновідспрямованостішахрайськогопосяганнярозрізняють:

1) способи шахрайства з метою заволодіння державним або колективниммайном(чиіншиммайномпідприємств, організаційтощо):

–заволодіння матеріальними цінностями через отримання цього майна за підробленими документами на базах, складах та інших об’єктах із використанням упущень відповідних посадових осіб;

–заволодіння коштами через незаконне отримання державних пенсій або інших виплат від органів соціального захисту за допомоги підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інших даних, необхідних для отримання пенсії;

–заволодіння майном через придбання тих або тих товарів у кредит запідробленими документами і ухилення від сплати решти суми;

325

–привласнення майна, помилково відпущеного у великій кількості чи кращої якості;

–отримання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за постачання товарів із подальшим ухиленням від виконання зобо- в’язань за договором;

–постачання товарів у меншій кількості та гіршої якості, ніж передбачено договором;

–постачання товарів у меншій кількості та нижчої якості, ніж передбачено договором;

–заволодіння значними грошовими сумами в банківських установах через використання у банківських розрахунках між організаціями фальшивихкредитовихавізоірізногородучековихдокументів;

2) з метою заволодіння індивідуальним майном громадян:

–підміна предметів продажу, обміну і коштів, що підлягають переданню контрагентові (використання шахраями грошових і майнових «ляльок»);

–продаж виробів нижчої, ніж передбачено домовленістю, якості (продаж прикрас із міді, латуні чи бронзи як золотих);

–заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов’я- зання за договором (залишення потерпілого під якимось приводом

ізникнення через прохідний двір);

–обрахування потерпілого в розміні великих купюр грошей або в купівлі;

–підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у «розподіл» знахідки і видурювання грошей як частини вартості «знайденого»;

–обман під час азартних ігор;

–проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як форми обману;

–позичання грошей без наміру повернути борг;

–шлюбні афери;

–збирання «пожертвувань»;

–продаж невідчужуваного майна.

• Залежно від сфери соціально-економічної діяльності способи шахрайства можуть бути поділені на види:

1)соціальної допомоги (підроблення документів із метою отримання пенсій чи допомог, надання довідки про значно завищену заробітну плату з метою підвищення пенсії та ін.);

2)побутового обслуговування (отримання речей, що дорого коштують, за документами своїх родичів, за викраденими чи знайденими документами);

326

3)страхування (завищення сум шкоди, що підлягають сплаті клієнтові в результаті обумовлених страхових подій);

4)туризму (туристичні афери);

5)вивезення робочої сили за кордон (афери зі збирання грошей

убажаючих поїхати на заробітки) тощо.

• Залежно від характеру «стосунків», що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами, способи шахрайства переділяють на:

1)фіктивне представництво (використання фіктивних документів про належність до тієї чи тієї фірми з метою укладання договорів

іотримання товару без оплати);

2)фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють від імені неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприємством на закупівлю в нього сировини, матеріалів тощо для іншого підприємства; від першого підприємства шахрай отримує матеріальні цінності, а від другого – гроші);

3)отримання позик під фіктивні проекти (шахрай пред’являє

документи, що нібито підтверджують його наміри).

• Залежно від тривалості злочину можна вирізнити такі способи шахрайства:

1)одноразові (отримання товару в кредит без наміру подальшої виплати грошей);

2)тривалі (незаконне отримання пенсії або грошовоїдопомоги).

• Залежно від характеру локалізації шахрайства розрізняють такі способи:

1)спрямовані на вузьке коло жертв;

2)спрямовані на широке охоплення населення.

Типовий спосіб приховування. Приховування слідів злочину може проявлятись у формі знищення засобів, документів і предметів, які застосовувались у вчиненні шахрайства. Можливий терміновий виїзд особи злочинця з місця постійного проживання до рідних, близьких, іншого населеного пункту, регіону з метою

вподальшому формування алібі, якщо не було стадії готування та умисел на вчинення злочину виник раптово.

Типові час, місце, обстановка злочину. Місце вчинення зло-

чину обирається з урахуванням можливості реалізації обраного способу вчинення злочину, предмета посягання, особи жертви.

Шахрайські посягання з метою заволодіння колективним майном (майном юридичних осіб) вчиняються за місцем перебування власників чи зберігання їхніх цінностей. У сучасних умовах дедалі частіше шахрайські діяння відбуваються в установах (чи на підприємствах),

327

де укладаються угоди: на біржах, у брокерських конторах, посередницьких фірмах, агентствах із нерухомості, адвокатських і нотаріальних бюро, під час аукціонів. Шахрайство, спрямоване на заволодіння майном фізичних осіб, вчиняється в місцях купівлі-продажу предмета посягання, на вулицях, вокзалах, за місцем проживання злочинця чи жертви.

Обстановка вчинення шахрайства тісно пов’язана зі способом злочину. У вчиненні шахрайства може мати місце створення злочинцем обстановки, що сприяє досягненню мети заволодіння цінностями у спосіб обману чи зловживання довір’ям. Шахрай може демонструвати своє удаване знайомство з впливовими людьми (пред’являтивізитнікартки, фотографії, автографи), виявлятипоінформованість із певних питань, пропонувати дружбу, запрошувати до ресторану, розповідати про себе. Шахрайський обман може виявлятися в конклюдентних діях*, які вводять потерпілого в оману щодо необхідності передання майна. Такими прийнято визнавати: використання форменого одягу особою, яка не має права його носити, і заволодіння на цій підставі майном; споживання продуктів під виглядом готовності сплатити їхню вартість; зміна зовнішнього виду, форми чи властивостей різних предметів і видача їх за інші предмети з метою заволодіння майном.

Час є не тільки елементом криміналістичної характеристики злочину, а й дозволяє встановлювати черговість, розвиток різних явищ і процесів у часі. Важливо з’ясувати початок і закінчення шахрайського діяння, його тяглість у часі. Шахрайство може мати тривалийчасовийперіод, складатися зкількохчасовихвідтинків.

Здебільшого шахрайство вчиняється у денний час. Воно може бути пов’язано з часовим інтервалом діяльності тієї або тієї установи, організації чи підприємства.

Предметом посягання в шахрайстві можуть бути матеріальні цінності в усій їх різноманітності, кошти, право на майно. Це можуть бути готівка чи безготівкові гроші, товари, сировина, напівфабрикати та ін. Характеристика предмета посягання має значення для встановлення особи злочинця.

Особа злочинця. Більшість шахраїв мають сильний дар уяви, здатність впливу і вміння переконувати. До особистих якостей шахрая належать його хитрість, брехливість, уміння прихилити до себе

___________

* Конклюдентні дії – дії особи, що виражають його волю встановити правовідносини, але не у формі усного або письмового волевиявлення, а поводженням, по якому можна зробити висновок про такий намір.

328

оточення, знання способів підроблення документів. За своїм зовнішнім виглядом – це звичайно поважні люди, які вміють себе «подати», обізнані в галузі психології. Вони – спостережливі і мають швидку реакцію на обстановку, що змінюється. Шахраї використовують можливості перевтілення, встановлюють контакт із людьми різних типів, обирають відповідну манеру поведінки.

Шахраї можуть бути поділені на певні групи:

1)«нові» шахраї, що використовують механізми ринкових відносин, можливості кредитно-банківських операцій, лжефірм, страхової, інвестиційної та довірчої діяльності;

2)шахраї-гастролери, які постійно роз’їжджають і негайно зникають із місць учинення злочинних діянь;

3)шахраї-гравці, які використовують азартні ігри (картярішулери, «катали», «червоні валети» та ін.);

4)шахраї, які не мають постійного місця роботи чи проживання, неодноразово судимі за шахрайство та інші злочини;

5)шахраї, які вчинили злочин вперше, з легковажності, під впливом інших осіб чи ситуацій;

6)шахраї-одинаки і шахраї, які вчиняють злочин групою, зокрема

зрозподілом ролей.

Особа потерпілого. Дані про жертву злочину мають важливе значення в системі криміналістичної характеристики шахрайства. Спостерігається певний зв’язок між особливостями особи потерпілого та особи злочинця, простежується відома вибірковість із боку шахрая. Система ознак, що належать до особи потерпілого, містить:

демографічнівідомості(стать, вік, місцепроживання, роботитаін.); дані про спосіб життя, риси характеру, схильності, зв’язки і сто-

сунки; відомості про віктимність.

Типова слідова картина. Для злочинної діяльності у формі шахрайства взагалі не є характерними сліди, залишені на місці події. Може не існувати й місця події. У більшості випадків сліди злочинної діяльності зберігаються в документах та їхніх реквізитах, вони часто містять відомості, важливі для розслідування. Ці документи використовуються для обману та введення в оману державних службовців, посадових чи матеріально відповідальних осіб.

Сліди можуть бути виявлені на предметах, залишених шахраєм (сліди рук, мікросліди, запахові сліди). Характерними слідами в шахрайстві є ідеальні сліди (ті, що збереглися в уявних образах). Це пов’язано з тим, що злочинець і жертва спілкуються значний час, у спокійній і невимушеній обстановці.

329

Відповідно до загальних положень криміналістичної методики слідчі ситуації в розслідуванні шахрайств можна класифікувати за всіма основними теоретичними критеріями. Одначе найдоцільнішим видається приділити увагу типовим сприятливим, несприятливим, конфліктним і неконфліктним слідчим ситуаціям, зважаючи на їхні основну інформативну сутність і вплив на провадження початкового, подальшого та завершального етапів розслідування цього виду злочинів.

Варіанти типової сприятливої слідчої ситуації

●Особа з’явилася до правоохоронних органів із каяттям, зізналась у вчиненні злочину, продемонструвала механізм учинення шахрайства. Зібрані у справі докази (сліди пальців рук, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи.

●Злочинця затримано відразу після вчинення злочину. Зібрані

усправі докази (сліди рук, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи (осіб).

Варіанти типової несприятливої слідчої ситуації

●Затримано особу, яка є співучасником шахрайства, одначе вона бере на себе всю вину, тож особа співучасника залишається невідомою. Зібрані у справі докази не створюють можливості для ідентифікації та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб-злочинців.

●Є заява потерпілого про вчинення щодо нього шахрайства у нічний час групою осіб, але вказати конкретно, хто вчинив злочин, він не може. Немає очевидців злочину, свідків, особа злочинця є не встановленою.

Варіант типової конфліктної слідчої ситуації

●Установлено і затримано особу (співучасників), яка вчинила шахрайство. Одначе ця особа заперечує свою вину, висуває алібі.

Варіанти типової неконфліктної слідчої ситуації

●Установлено і затримано особу (співучасників), яка вчинила шахрайство. Усі співучасники злочину визнають вину.

Методика формування версій з отриманням повідомлення про вчинення цього виду злочину, а відповідно й визначення основних напрямів розслідування та збирання доказової інформації, передусім повиннаґрунтуватисянапринципахзаконності, всебічностітаоб’єктивності.

Типові слідчі версії

Загальні версії щодо всієї події, що трапилася:

було вчинено злочин – шахрайство чи шахрайство з фінансовими ресурсами;

було вчинено інший злочин;

надійшла неправдива заява і злочинного діяння взагалі не було.

330