2.5. Видатки державного бюджету

Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. На досягнення цієї мети повинно бути зорієнтоване бюджетне законодавство. Мова насамперед йде про те, що видатки бюджету повинні бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення. Однак вирівнювання доходів виправдане тільки тоді, коли поліпшується становище найбідніших верств населення. Досягти вказаної мети можливо тільки в умовах економічного зростання і розвинених демократичних сил. На сучасному етапі бюджетне закодавство відповідає розстановці політичних сил в Україні і стану трансформації економіки.

Видатки державного бюджету – це економічні відносини, які складаються у суспільстві у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням по галузевому, цільовому і регіональному призначенню.

Бюджетні видатки класифікуються за такими ознаками:

1. За роллю в суспільному відтворенні. Видатки бюджету поділяються на дві частини: одна частина пов’язана з розвитком матеріального виробництва, удосконаленням його галузевої структури, друга – використовується на утримання і подальший розвиток невиробничої сфери. За допомогою бюджетних видатків держава може регулювати розподіл коштів між матеріальним виробництвом і невиробничою сферою у відповідності з потребами в галузі економічного і соціального розвитку.

2. За суспільним призначенням. Видатки відображають виконувані державою функції: політичні, економічні, соціальні, оборонні та інші. У відповідності з суспільним призначенням усі видатки бюджету поділяються на групи: економічну діяльність, оборону, управління, зовнішньо-економічну діяльність, соціально-культурні заходи, соціальний захист та соціальне забезпечення.

В основу галузевого групування видатків бюджету покладено загальноприйнятий поділ економіки на основні галузі і сфери діяльності. Видатки у виробничій сфері підрозділяються на галузі (на розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку і інші), в невиробничій сфері – за видами діяльності (на освіту, охорону здоров’я, науку, культуру, фізичну культуру і спорт, управління, соціальний захист населення). Галузевий поділ видатків дозволяє регулювати міжгалузеві пропорції в розподілі бюджетних асигнувань, коригувати їх.

У бюджетному процесі України зберігається цільове призначення виділених асигнувань, яке відображає конкретні види затрат, що фінансуються державою. У складі видатків на економічну діяльність виділяються затрати на капітальні вкладення, дотації та операційні видатки, на заклади невиробничої сфери – це видатки на заробітну плату, придбання матеріалів, продуктів харчування, медикаментів, обладнання, капітальний ремонт.

Всі видатки з бюджету поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки – це видатки на фінансування сітки установ, організацій, які функціонують на початок бюджетного року, а також фінансування заходів по соціальному захисту населення.

Видатки розвитку – це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, а саме: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субсидії та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Бюджетним кодексом України передбачено, що з Державного бюджету України здійснюються видатки на:

• державне управління: законодавчу владу, виконавчу владу, Президента України;

• судову владу;

• міжнародну діяльність;

• національну оборону;

• правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

• освіту;

• охорону здоров’я;

• соціальний захист та соціальне забезпечення;

• культуру і мистецтво;

• державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

• фізичну культуру і спорт;

• державні програми підтримки регіонального розвитку пріоритетних галузей економіки;

• програми реставрації пам’яток архітектури державного значення;

• державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики;

• державні інвестиційні проекти;

• державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

• обслуговування державного боргу;

• проведення виборів та референдумів;

• інші програми, які мають виключно державне значення.

Протягом останніх років законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, що визначають обсяги видатків державного та місцевих бюджетів, у переважній більшості приймаються без належного врахування можливостей економіки та населення у сплаті податків для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості фінансів держави, значних (прихованих та наявних) дефіцитів державного бюджету. Розрив між потребою у видатках і обсягом ресурсів бюджету може бути подоланий лише за умови призупинення Верховною Радою чинності окремих законодавчих актів, видатки на виконання яких у бюджеті не передбачені або передбачені не в повному обсязі. Це дасть змогу суттєво оздоровити бюджетну систему і водночас запобігти зростанню заборгованості держави за зобов’язаннями держави, які не можуть бути виконані.

Актуальним завданням уряду є раціоналізація мережі закладів та установ, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, мають бути призупинені або передані на фінансування за рахунок небюджетних ресурсів.

Ключовим завданням бюджетної політики має стати подальше посилення соціальної спрямованості бюджету. На реалізацію програм соціальної спрямованості має бути зосереджено не менше 50% видатків зведеного бюджету.

Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави. Вони повинні скласти основу бюджету розвитку. До бюджету розвитку повинні бути включені передбачені у бюджеті централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузеві програми розвитку та інші капітальні видатки. Бюджет розвитку має складатись за програмно-цільовим підходом та подаватись разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку.