2.4. Доходи державного бюджету

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той чи інший період.

Доходи державного бюджету – це економічні відносини, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами в процесі формування централізованого фонду грошових коштів держави. Формою цих економічних відносин служать різноманітні види податків, зборів і обов’язкових платежів юридичних та фізичних осіб в бюджет.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду державного бюджету включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету зараховуються у повному обсязі:

• податок на додану вартість;

• податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності);

• збір за спеціальним водокористування;

• збір за спеціальне виккористання лісових ресурсів державного значення;

• платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

• акцизний збір із вироблених в Україні та везевих на теріторію України товарів;

• плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконкомами місцевих рад та місцевими органами влади);

• кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та частина коштів за вчинення консульських дій за межами України;

• ввізне мито;

• рентна плата за нафту, природний газ що видобувається в Україні;

• державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

• надходження від санкцій, що застосовується за рішенням у повноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади;

• кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна;

• надходження від реалізації розброньованих матеріальних ціностей мобілізаційного резерву;

• рентна плата за транзитне транспортування природного газу;

• рентна плата за транспортування нафти та нафто продуктів магістральними нафтопроводами;

• надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, віської та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України;

• кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

• плата за наданні в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;

• плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів;

• митні збори;

• плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна;

• вивізне мито;

• єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

• кошти від перевищення валових доходів над видатками НБУ.

До доходів спеціального фонду державного бюджету належать:

• акцизний збір із вироблених в Україні та із ввезених на територію України нафто продуктів і транспортних засобів;

• 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;

• збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами;

• 90 відсотків портового (адміністративного) збору;

• власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

• надходження від реалізації матеріальних ціностей державного резерву;

• надходження до Фонду соціального захисту інвалідів;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• збір за проведення гастрольних заходів;

• збір за геологорозвідувальні роботи виконанні за рахунок коштів державного бюджету;

• надходження від плати за оформлення посвідчення закордоного українця;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації;

• відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво та придбання житла.

Найбільшим джерелом доходів державного бюджету є податок на додану вартість. Так, якщо в 1997 році його частка в доходах державного бюджету становила 51,6%, то у 1998 - 2002 роках вона знизилась і склала у 2002 році 32,5%.

Другим за величиною джерелом надходжень до державного бюджету є податок на прибуток підприємств. Його частка в доходах державного бюджету в 1999 році становила 7,8%, у 2002 році – 19,7%.

Третє за значенням дохідне джерело державного бюджету – акцизний збір. У 1997 році його частка в доходах державного бюджету склала 4,6%, у 2002 році – 9,4%.

Останніми роками підвищується роль неподаткових джерел формування державного бюджету, зокрема надходжень коштів від приватизації державного майна, рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, та різниці в цінах за природний газ. В цілому частка неподаткових надходжень державного бюджету в 1998 році становила 13,2%, а в 2002 році – 27,9%.

Збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

Необхідною умовою зміцнення дохідної бази бюджетів усіх рівнів є невідкладне прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи.

У процесі здійснення податкової реформи передбачається скасування податкових пільг, які надаються за галузевим принципом, а також припинення економічних експериментів, пов’язаних з пільговим оподаткуванням.

Одночасно повинні бути передбачені можливості стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання незалежно від того, до якої галузі вони належать, а також звільнення від оподаткування доходів громадян, що інвестуються у цінні папери.

Потребують подальшої фіскальної підтримки спеціальні (вільні) економічні зони, а також території пріоритетного розвитку та зі спеціальним режимом інвестування, які довели свою спроможність залучати та ефективно використовувати інвестиційні ресурси, в т.ч. й іноземні.

Реформування податкової системи має супроводжуватись ефективними структурними заходами, спрямованими на досягнення необхідної результативності політики доходів.