9. Міжнародні організаційно-правові механізми захисту прав людини

На універсальному рівні організаційно-правові механізми захисту прав людини представлені, в першу чергу, Комітетом ООН з прав людини та Радою ООН з прав людини, на регіональному рівні найвідомішою правозахисною інстанцією є Європейський суд з прав людини, також декларативно існує Міжамериканський суд з прав людини.

Комітет ООН з прав людини складається із 18 експертів – визнаних юристів –правозахисників. Комітет розглядає міждержавні скарги щодо порушення громадянсько-політичних прав індивідів, скарги громадян держав, які ратифікували Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також Комітет уповноважений коментувати Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. До Комітету можуть звертатися особи, які стверджують, що якесь із прав, перерахованих у Пакті, було порушене, лише після того, як були вичерпані всі наявні внутрішні засоби правового захисту.

Комітет може визнати неприйнятним кожне подане згідно з цим Протоколом повідомлення, яке є анонімним або яке, на його розсуд, являє собою зловживання правом на подання таких повідомлень чи не сумісне з положеннями Пакту.

Комітет доводить кожне подане йому повідомлення до відома держави, яка, як, твердиться, порушує положення Пакту. Держава протягом шести місяців подає Комітетові письмові пояснення чи заяви на висвітлення цього питання і будь-яких заходів, які могли бути вжиті цією державою.

Рада ООН з прав людини була створена мв 2005 році замість Комісії ООН з прав людини з метою забезпечення більш прозорої діяльності правозахисних установ ООН (діяльність Комісії була політизованою, оскільки експерти Комісії при вирішення справ виступали від імені держав, яфк вони представляли, а не від власного імені. До складу Ради ООН з прав людини входять 47 держав-учасниць ( Україна також двічі була обрана до складу Ради). Рада уповноважена розглядати справи щодо порушення будь-якої категорії прав індивідів.

Європейський суд з прав людини уповноважений розглядати скарги громадян, що стосуються порушення прав, які зазначені в Європейській конвенції захисту прав людини та основних свобод. 1950р. Суд складається із кількості суддів яка дорівнює кількості держав-учасниць Ради Європи. Структура Суду включає Комітети ( складаються із 3 суддів); Палати ( складаються із 7 суддів) та Велику палату

( складається із 17 суддів). В 1998 році згідно з протоколом № 11 до Європейської конвенції захисту прав людини та основних свобод Суд був реформований ( суть реформи полягала в ліквідації Європейської комісії з прав людини , що раніше розглядала справи на предмет їх прийнятності Судом, після реформи функції Комісії перебрав Секретаріат Суду).

Міжамериканський Суд з прав людини існує формально, оскільки лише держава і інтересах особи може порушити справу ( за 40 років своєї діяльності цей Суд розглянув близько 10 справ).

9. Проблемні аспекти захисту прав другого покоління на універсальному та регіональному рівні.

Проблеми захисту соціально-економічних прав ( або їх « вторинність») обумовлюються наступними ознаками цих прав:

1. менш імперативний обов’язок держав щодо захисту соціально-економічних прав в порівнянні з обов’язком держав щодо захисту громадянсько-політичних прав, що обумовлює рекомендаційний характер прав « другого покоління» (наприклад, в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права передбачено обов’язок держав захищати ці права незалежно від будь-яких обставин, а в Міжнародному пакті про соціальні, економічні та культурні права передбачена обумовленість – обов’язок держав захищати ці права в залежності від рівня економічного розвитку).

2. соціально-економічні права не деталізовані в конституціях більшості держав – вчені їх називають « позитивні зобов’язання держави», на думку деяких науковців конституції не повинні обтяжувати державу подібними зобов’язаннями;

3. соціально-економічні права, як правило, недостатньо чітко визначені в міжнародно-правових та національно-правових актах, вони здебільшого супроводжуються оціночними категоріями « гідний», «справедливий», «розумний», що ускладнює можливість захисту цих прав в судовому порядку ( завжди застосовується суб’єктивний кількісний критерій);

4. забезпечення соціально-економічних прав потребують набагато більше часових витрат і фінансових витрат, ніж забезпечення громадянсько-політичних прав.