Формування цінової політики підприємства, як засобу просування на іноземні ринки

Маркетингова цінова політика – комплекс заходів фірми, до якого відноситься формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми. Основна кінцева мета – одержання максимального прибутку. Проміжними цілями можуть бути: захист на ринку своїх позицій, вихід на ринок з новим товаром, швидке відшкодування виробничих витрат.

З маркетингової точки зору, ціна – це сума тих цінностей, які споживач віддає за право володіння певними товарами чи послугами. Історично склалося так, що ціна завжди була основним фактором, який визначає вибір покупця.

Говорячи про ринок зерна та ціни на цей вид продукції, варто відмітити, що у будь-якій державі завжди існує деякий конфлікт інтересів між споживачами та виробниками чи переробниками. Одні хочуть більш дешеву продукцію, інші – більшого прибутку. І в цій ситуації держава, з допомогою своїх повноважних представників, застосовуючи різні механізми регулювання, повинна і зобов’язана забезпечити збереження здорового паритету інтересів. У Законі України «Про зерно та ринок зерна в Україні» сказано, що товаровиробники мають право вільного вибору цін на реалізацію зерна, тобто на даний момент немає максимально визначеної ціни на зерно. З іншого боку, існує так звана заставна ціна зерна (ціна підтримки) - гарантована державою ціна зерна, яка відшкодовує середньо галузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва. Таким чином держава сприяє розвитку зернової галузі сільського господарства.

Цінова політика підприємства тісно взаємопов’язана з цілями, які підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. На СТОВ «Лотівка-Еліт» основною ціллю стало завоювання лідерства за показниками якості. Вважаєть, що найвища якість створеного продукту дає підставу встановлювати високу ціну, тобто відбувається диференціація цін у відповідності до класу зерна. Фірма орієнтується на споживача серйозно й на тривалу перспективу.

На даному етапі ціни на зерно встановлюються за принципом «витрати+», тобто в ціну входять всі витрати на виробництво зберігання, реалізацію продукції плюс певний процент прибутку від реалізації.

В ціну на зерно на підприємстві «Лотівка-Еліт» входять наступні елементи:

1. прямі матеріальні витрати: на насіння і посадковий матеріал, мінеральні добрива, нафтопродукти

2. оренда земель

3. витрати на оплату праці

4. амортизація необоротних активів

5. відрахування на соціальні заходи

6. оренда техніки (так як на підприємстві немає свого машино-тракторного парку, то фірма змушена орендувати техніку у ще одного підприємства корпорації ТОВ «Серединецьке»)

7. витрати на зберігання (очистка зерна, сушка на елеваторах)

8. затрати експедиторів

9. затрати брокерів на митницях

10. винагорода брокера, що представляє інтереси підприємства на Аграрній біржі

11. націнка, що становить 20%.

Також варто відмітити, що суттєво впливає на встановлення цін на зерно на нашому підприємстві ситуація, яка складається на світових біржах, ф’ючерсних та спотових ринках. Це означає, що підприємство виставляючи ціни на свою продукцію вибирає середні ціни на світовому ринку, так як при встановленні вищих, ніж у конкурентів, цін, вони можуть втратити свої споживачів. Іноді, на жаль, ситуація складається так, що при орієнтації на світові ціни, підприємство встановлює нижчу націнку, тобто одержує менший прибуток, або ж навіть не завжди покриває власні витрати.

Якщо ж говорити про український ринок, то має місце в майбутньому звернутися до політики "збирання вершків", коли на продукцію встановлюється висока ціна. Я вважаю, що ця політика цілком має місце, так як конкуренція на ринку зерна є не дуже значною, попит на товар дуже високий за великої кількості покупців, висока ціна підтверджує якість. У цьому випадку спрацьовує механізм "знищення" конкурентів, які не витримують цінового тиску.