Система маркетингових стратегій підприємства
Стратегія маркетингу – це втілення комплексу домінуючих принципів, конкретних цілей маркетингу на тривалий період і відповідних рішень по вибору та агрегуванню засобів (інструментів) організації та здійснення на ринку орієнтованої на ці цілі ділової активності
Стратегія маркетингу включає такі основні рішення та обґрунтування: ринок, на якому виступає підприємство; особливості (стратегія) поведінки на ньому; склад і обсяг продукції, яка пропонуватиметься на ринку, розробка нової продукції, форми й методи реклами, доставки і збуту продукції, ціни на продукцію. Стратегія маркетингу ґрунтуються на вивченні ринку, його постійному аналізі та структуризації.
Існує чотири підходи до планування стратегій маркетингу на підприємстві: матриця можливостей по товарах/ринкам, матриця "Бостон консалтинг груп", вплив ринкової стратегії на прибуток (PIMS) і загальна стратегічна модель Портера.
Якщо розглядати продукцію нашого підприємства, то з точки зору «Бостонської консалтингової групи» вона відноситься до так званого типу «корова», тобто це товари, які визначають ринкову частку виробника, попит на них сталий і мало змінюється (адже в любому випадку зерно є одним з найнеобхідніших товарів для одержання продуктів харчування). Згідно до цього обирається наступна стратегія – інтенсифікація маркетингових зусиль на збільшення частки на ринку.
На даному етапі на нашому підприємстві досить ефективним стало застосування стратегії глибоко проникнення на ринок, на що впливає ринок (освоєний чи новий), на якому вона діє, і товар, який вона реалізує в матриці І. Ансоффа. Наше підприємство реалізовує свій освоєний товар на уже освоєному ринку. Ми застосовуємо саме цю стратегію через те, що в умовах виникнувшої в світі кризи ринок зерна вважається ненасиченим та пропозиція значно поступається попиту. Організація прагне збільшити обсяг продажу продукції на освоєних ринках різними способами: шляхом розвитку первинного попиту (залучення нових споживачів товару, заохочення їх до частішого використання товару або багаторазового споживання, пошук нових можливостей використання); збільшення своєї частки ринку (залучення колишніх клієнтів організацій-конкурентів унаслідок поліпшення товарів або послуг, зміни позиціювання марки, розширення мережі збуту, стимулювання збуту); захисту свого положення на ринку (захисна стратегія ціноутворення, поліпшення мережі збуту, посилення або переорієнтація заходів щодо стимулювання збуту); раціоналізації ринку під час реорганізації.
Залежно від темпів росту ми відносимо компанію до «могутніх слонів», яка має середній, стабільний темп зростання та одержує достатній для забезпечення стійкості на ринку прибуток.
Формування товарної політики підприємства
Маркетингова товарна політика – це комплекс заходів, у межах яких один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми.
Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.
Товарна політика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішень стосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможності товару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка та реалізація стратегії упаковування, маркування, обслуговування товарів.
Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси (дослідницькі, науково-технічні, виробничі, збутові) нині та на майбутнє. Структура маркетингової товарної політики виглядає наступним чином:
Найважливішою частиною маркетингової товарної політики є розробка товарів. Ці товари мають дати змогу фірмі здійснити прорив на ринок, перемогти конкурентів, зберегти свій ринок та збільшити доходи.
Формуючи товарну політику, тобто обираючи виробничу програму (сукупність усіх продуктів підприємства) СТОВ «Лотівка-Еліт» обрало для себе виробництво продукції рослинництва, переважно зерна. Спочатку цей вид продукції був обраний, щоб забезпечити інші підприємства корпорації високоякісним посадковим матеріалом. Пізніше, коли підприємство досягло вищого етапу розвитку і стало виробляти продукцію в таких розмірах, що частину можна було продавати, було переглянуто питання про товарну політику. Було проведено дослідження іноземного ринку та визначено, на яку продукцію є найбільший попит (це, в основному, озима пшениця, жито, соняшник), після чого було обрано ряд продуктів рослинницької галузі, яким найбільше підходять природно-кліматичні умови території, на якій розташоване підприємство. Також на цей процес вплинув такий фактор, як сівозміна, тобто чергування культур, щоб не виснажувати землю.
Після декількох років використання такої політики було виявлено, що зі всіх обраних культур виробництво соняшнику на є абсолютно невигідним, так як, по-перше, собівартість виробництва 1ц соняшнику в 1,5рази перевищувала середню по Україні, а при встановленому рівні цін, виробництво не лише не приносило прибуток, а навпаки, стало збитковим. По-друге, вирощування соняшнику виснажувало землю, в результаті чого наступні культури, які на цій землі вирощувалися, мали нижчу врожайність. В результаті цього, соняшник був знятий з виробництва.