Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ВП НУБіП України

«Боярський коледж екології і природних ресурсів»

Технічний звіт

з навчальної практики

з дисципліни

«Основи геодезії»

21НП 5. 09010303. 024. ПЗ

Виконала:

ст. гр. СП – 21

Шаран Т.

Перевірив:

Малихін Д.М.

Боярка 2012

Зміст

Розділ 1. Теодолітна зйомка.........................................................................

1.1. Суть теодолітної зйомки...................................................................................

1.2. Вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів..................................

1.3. Способи зйомки контурів ситуації...................................................................

1.4. Польові роботи при теодолітній зйомці...............................................................

1.5. Камеральні роботи при теодолітній зйомці....................................................

Розділ 2. Нівелювання.................................................................................................

2.1. Суть нівелювання. Прилади, які використовують при нівелюванні...........

2.2. Розбивка пікетажу та нівелювання траси........................................................

2.3. Журнал технічного нівелювання................................................................

2.4. Складання повздовжнього та поперечного профілю....................................

2.5. Нівелювання по квадратах...............................................................

1 Розділ. Теодолітна зйомка

1. Суть теодолітної зйомки

Теодолітна зйомка - це (горизонтальна) зйомка контурів, тому на плані зображується тільки ситуація. Теодолітну зйомку виконують у великих масштабах на рівнинній місцевості зі складною ситуацією: населені пункти, забудовані ділянки, залізничні станції, аеропорти й т.д.

Теодолітна зйомка виконується з пунктів теодолітних ходів, що представляють собою системи зімкнутих або розімкнутих багатокутників, у яких обмірювані кути технічним теодолітом і сторони мірною стрічкою або далекоміром відповідної точності. У результаті додатка теодолітних ходів на місцевості одержують ряд пунктів, що мають координати.

Теодолітні ходи знаходять широке застосування не тільки як геодезичне знімальне обґрунтування для виробництва зйомки, на й для рішення різних інженерних завдань, наприклад, при будівництві гідротехнічних споруджень, доріг, мостових переходів, електромереж, промислових і цивільних комплексів і т.д. Іноді пунктів зімкнутих або розімкнутих ходів буває недостатньо для рішення поставлених завдань, тоді прокладають додаткові (діагональні) ходи між пунктами теодолітного ходу, образуя систему ходів з однієї або декількома вузловими крапками.

Закріплюють пункти теодолітних ходів залежно від часу їхнього збереження на місцевості: кілочками на 2 3 роки, дерев'яними стовпами або залізобетонними монолітами на 4 5 років. При додатку теодолітних ходів доцільно мати приблизно рівні сторони, щоб не змінювати фокусування зорової труби. Довжини сторін не повинні бути менш 20 м і більше 350 м на забудованих ділянках і менш 40 м і більше 350 м на незабудованих територіях. Коротких сторін потрібно уникати, щоб вплив помилок центрування й редукції, було мінімальним.

Довгі сторони вимірюють вроздріб. Сторони теодолітних ходів для контролю вимірюють двічі в прямому й зворотному напрямках. Точність проложения теодолітних ходів характеризується граничними відносними помилками порядку 1 : 3000, 1 : 2000 і 1 : 1000. Координати пунктів теодолітних ходів обчислюють у прийнятій системі координат. Із цією метою теодолітні ходи повинні бути прив'язані до пунктів державної геодезичної мережі або геодезичних мереж згущення.

Якщо при прив'язці вихідні пункти розташовані на значній відстані від останнього пункту теодолітного ходу, то прив'язку можна здійснити за допомогою рішення зворотної зарубки, для чого на кінцевому пункті ходу потрібно виміряти примычные кути на три видимих пункти з відомими координатами. Прокладаючи розімкнуті теодолітні ходи, одержують обґрунтування для зйомки вузької смуги в радіусі 150 200 м. Для розширення смуги зйомки заздалегідь намічають осторонь ряд бічних пунктів і в них установлюють віхи.

Для одержання координат бічних пунктів потрібно зробити зарубку із двох, а для контролю із трьох опорних пунктів. Наприклад, для зйомки в масштабі 1 : 5000 припустима довжина теодолітного ходу, довжини сторін у якому обмірювані з точністю 1 :3000, не повинна перевищувати 6 км (0,4 ммх5000Х3000). При проложении теодолітних ходів на забудованих ділянках обов'язковому визначенню підлягають координати кутів, капітальних будинків і споруджень, розташованих на кутах кварталів, вулиць, перехресть і усередині кварталів, а також у районах з вільним плануванням, але не рідше чим

через 300 м.

У висячих теодолітних ходах число сторін повинне бути не більше чотирьох на забудованих ділянках і не більше трьох на незабудовані. Перед проложением теодолітних ходів попередньо складається проект на карті найбільш великого масштабу. Вивчивши місцевість, намічають крапки теодолітних ходів, які повинні розташовуватися в таких місцях, щоб з них було гарно видно й зручно" вимірювати. На карті повинні бути намічені пункти, до яких передбачається прив'язувати ходи.

Після складання проекту роблять рекогносцировку, тобто уточнення на місцевості місця розташування. кожної крапки й усього ходу в цілому. Одночасно проводиться закріплення ходу. Якщо передбачається сторони ходу вимірювати мірною стрічкою, то потрібно вибирати місця, зручні для виміру сторін: по узбіччях доріг, заплаві, лугу й т.д. Теодолітні ходи не повинні перетинати сторони полигонометрических ходів.

Потім приступають до виміру горизонтальних кутів технічним теодолітом типу Т15 і ТЗО точністю не менш 30 одним повним прийомом з перестановкою лімба. Результати виміру кута контролюють по збіжності, отриманої із двох напівприйомів при колі право (КП) і ліво КЛ), у межах 1,5 точності відлікового пристрою теодоліта або 45". При прив'язці теодолітних ходів виміряються два примычных кути на вихідні пункти.

Метою теодолітної зйомки( горизонтальної) є одержане контурного плану місцевості без зображення на ньому рельєфу. Теодолітна зйомка проводиться на основі планового зйомочного обґрунтування, створеного на місцевості у вигляді теодолітних ходів.

В залежності від величини ділянки, насиченості контурами, теодолітні ходи можуть утворювати один, або декілька полігонів. Сторони полігона служать опорою для зйомки контурів місцевості. Якщо величина ділянки, або умови місцевості не дозволяють виконати ці вимоги то в середині прокладають допоміжні ходи (діагональні).

Діагональні ходи можуть служити також для контролю робіт. Основними прикладами при теодолітній зйомці є:

• мірна стрічка;

• рулетка;

• теодоліт.

Допоміжними можуть служити: екліметр і екер.

Екер– простий механічний або оптичний маркшейдерсько-геодезичний прилад для побудови на місцевості кутів величиною 45⁰, 90⁰, 135⁰.

Екліметр- портативний кишеньковий прилад для вимірювання кутів нахилу ліній на земній поверхні й у підземних гірничих виробках з точністю до 0,25^о

Зйомка контурів ситуації виконується способом перпендикулярів, засічок, обходу і полярним способом. Основним польовим документом є журнал вимірювання кутів, і журнал вимірювання ліній ( абрис). Частіше всього ці два журнала поєднані в одному.

Порядок робіт при теодолітній зйомці слідуючий:

1. складання і перенесення в натуру детальних проектів, планування і перещитування нових населених пунктів;

2. рекогносцировка місцевості при якій закріплюють пункт теодолітних ходів;

3. вимірювання кутів і ліній планового зйомочного обґрунтування;

4. зйомка контурів ситуації;

5. прив’язка теодолітних ходів до ДГМ;

6. обчислювальна і графічна обробка результатів виміру.