Національний університет біоресурсів і природокористування України

Факультет екології і сталого розвитку

Звіт

За ІІ семестр 2014 н.р.

Магістерської роботи на тему:

«Оцінка екологічної стійкості агроландшафтів господарств нуБіП України»

Виконала: студентка ОКР «Магістр» 1 року навчання

денної форми навчання

Костецька Яна Вікторівна

Керівник:

к.с. – г.н. доцент

Бережняк Євген Михайлович

Київ-2014

Вступ

Сільськогосподарські угіддя являють собою агроландшафти, які утворюються внаслідок взаємодії сільськогосподарського виробництва з природною основою – ландшафтом і потребують для існування й розвитку постійної значної енергетичної підтримки людиною, території з дуже збідненим біорозмаїттямта виснажені. Важлива особливість агроландшафту – спрощення його біологічної системи, порушення біохімічних і фізичних процесів, які відновлюють потенційну продуктивність. При цьому формуються агроекосистеми різного рівня антропогенної трансформації. Стійкість агроценозів забезпечується надходженням енергії у вигляді добрив, поливної води, засобів боротьби з бур'янами, шкідниками, хворобами тощо.

Обґрунтування стійких агроландшафтів на сучасному етапі земельної реформи можливе через вирішення питання організації території сільськогосподарських угідь, з яких найскладнішою є організація землекористування. Створення сприятливих умов для раціональної організації сільськогосподарських угідь і сівозмін, а також для застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур - одне з основних завдань у формуванні сільськогосподарських землекористувань. Для вирішення питань організації території землекористування запроваджено в науковий обіг і розкрито зміст поняття однорідного земельного масиву, під яким варто розуміти сукупність суміжних землекористувань у межах елементарного водозбірного басейну, ґрунтовий покрив сільськогосподарських угідь яких характеризується однаковим (або близьким) класом агроекологічної придатності для вирощування районованих сільськогосподарських культур.

Агроландшафт – природно-антропогенна система, яка є об'єктом сільськогосподарської діяльності і водночас середовищем життєдіяльності людини, а також формування агрофітоценозів.

Агроландшафти формуються в результаті взаємодії природно-потенціальних комплексів (ППК) з усіма ланцюгами системи землеробства, зокрема з інфраструктурою, протиерозійними заходами постійної дії (лісосмугами, протиерозійними гідротехнічними спорудами різних типів, межами полів і сівозмін, польовими дорогами, гідрографічною мережею).

Сучасні агроландшафти – складні системи, які створені з різних елементів агроекосистем (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) незначних за площею ареалів лісів, чагарників, лісосмуг, природних лук, боліт, торфовищ та розташованих на їхніх територіях доріг, комунікацій і будівельних споруд.

Екологічна незбалансованість структури земельного фонду України не тільки знижує ефективність використання та охорони земель, а й природну здатність відновлення родючості ґрунтів та функціонування агроландшафтів. Сучасні агроландшафти України мають незначне біотичне різноманіття. Це зумовлено високим ступенем їх розораності (80-90 %), деградацією ґрунтового покриву, зокрема через розвиток ерозійних процесів, дегуміфікацію, підкислення, підтоплення, забруднення радіонуклідами і важкими металами. 

За останні роки щодо формування сталих агроландшафтів опубліковано чимало наукових праць, зокрема М.Й. Долгілевича, Д.С. Добряка, О.П. Канаша, Я.В. Коваля, В.М. Кривова, В.О. Леонеця, Л.Я. Новаковського, С.С. Соболєва, О.Г. Тараріко, Г.І. Швебса, П.Г. Шищенко та ін. Однак багато проблем пов’язаних із збереженням агроландшафтів залишаються недостатньо вивченими і потребують подальшого наукового обґрунтування.