заходи-торг

Заходи регулювання зовнішньої торгівлі

агропродовольчою продукцією

По тим продуктам, що беруть участь у міжнародній торгівлі – експортуються або імпортуються, регулювання попиту і пропозиції можливе шляхом застосування торгових заходів. Світові ціни є для кожної країни заданими: національна економіка не може значною мірою вплинути на ціни світового ринку. Якщо держава хоче підвищити ціни для вітчизняних виробників, вона повинно або захистити внутрішній ринок від імпорту, або збільшити експорт. Перше досягається імпортними тарифами та нетарифними методами, друге – експортними субсидіями.

Заходи регулювання агропродовольчого імпорту

Імпортні тарифи. Класичним методом обмеження імпорту є тариф, який також називають податком на імпорт або митним збором. Тариф може бути або у вигляді фіксованої суми до сплати за кожну одиницю імпортованого товару (специфічний тариф – specific tariff); змінної митної ставки за одиницю імпортованого товару (variable levy); або встановленого процентного відношення до вартості імпортованого товару (ad valorem tax). У кожному випадку, внаслідок застосування тарифу відбувається підвищення цін на товари, що імпортуються, до рівня цін внутрішнього ринку або й вище. Таким чином, тариф робить іноземні товари для потенційних імпортерів непривабливими з економічної точки зору.

Застосування імпортного мита принесе прибутки одним операторам ринку, разом з тим призведе до витрат інших. Тариф дорівнює субсидії виробника плюс податок яким обкладається споживач. Приймаємо, що вільна торгівля на ринку товару Q (рисунок 1) пов’язана із початковою ціною P₁. В такому випадку, Q₁ це обсяг вітчизняного виробництва, обсяг імпорту дорівнює (Q₄-Q₁), і загальний попит складає Q₄.

Ціна

S

P₂

_{A B C D}

P₁

D

Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Кількість

Рис. 1. Економічні аспекти зміни добробуту суспільства внаслідок застосування імпортного тарифу

Після введення тарифу, внутрішня ціна зростає до P₂, при якій виробництво складає Q₂ одиниць товару, імпорт становить (Q₃ - Q₂), і споживання, або попит - Q₃.

Така зміна зменшує надлишок споживача (consumer surplus) на величину (A+ B + C + D). Це є економічні затрати для споживачів. Спробуємо розглянути економічний розподіл цих витрат. Площа А відноситься до збільшення надлишку виробника (producer surplus). Площа C переходить або до бюджетних надходжень у вигляді збору від тарифних платежів, або до власників імпортної квоти як економічна рента (economic rent).

Частина вартості, яка була втрачена споживачами, переходить до постачальників матеріальних ресурсів. Це трикутник В. Він визначає додаткові затрати на матеріальні ресурси, з метою залучення останніх у досліджуваний сектор, і відповідно вилучення їх від інших споживачів. Цим досягається розширення національного виробництва з Q₁ до Q₂. Економісти звичайно називають площу В як втрати у “ефективності” для економіки. Тариф сприяв виробництву товару національними виробниками, граничні витрати яких вищі, аніж ті які несуть більш ефективні іноземні виробники. Світові граничні витрати знаходяться на межі P₁, але кожна додаткова одиниця товару, що виробляється країною-імпортером, яка до того ж є “малою” країною, має граничні витрати вище ніж P₁. Якщо скласти всі ці додаткові витрати у відповідності із розширенням виробництва, отримуємо площу B.

Як щодо площі D? Після перерозподілу ніхто у суспільстві не отримує цю корисну вартість. Це є “безповоротні” втрати у споживанні товару, оскільки вони визначають неефективність, яка спричинена внаслідок зменшення попиту. Тариф “надсилає” помилкові сигнали споживачам, тому що нова ціна не відображає альтернативні порівняння (opportunity costs) у світовому масштабі. Споживачі отримують сигнал, що пропозиція товару є відносно недостатньою, і цей сигнал знижує попит. Споживачі втрачають, оскільки вони могли б розширити свій попит до позначки Q₃ і мати більшу корисну вартість від споживання товару, якби цінові сигнали акуратно відображали альтернативні можливості від споживання товару. Якщо скласти ці невикористані можливості споживачів, отримуємо трикутник D.

Застосований аналіз економічного добробуту суспільства (welfare analysis), хоч і є дещо абстрактним, свідчить, що незважаючи на перерозподіл надлишку споживачів – площ А та С до інших членів суспільства, економіка країни несе чисті збитки. Вони складаються з втрат ефективності виробництва на прикладі маржинальних (граничних) витрат – площа В, і втрат у надлишку споживача внаслідок застосування тарифу (D), у вигляді одиниць товару, на яких більше не має попиту.

Відносні розміри цих збитків у кожному окремому випадку залежать від ступеня зміни ціни, а також від цінової еластичності попиту і пропозиції на даний товар. На доповнення, суспільство, яке збирається застосувати тариф, має бути готовим до внутрішнього перерозподілу економічних цінностей. Очевидно, що виникають нетто втрати в економічній ефективності суспільства, коли порушується цінова рівновага внаслідок такого інструменту аграрної політики як тариф.

Заслуговують на увагу й інші аспекти тарифного регулювання. Преференційні мита є тарифними ставками, що застосовуються до імпорту в залежності від його географічного знаходження; країна, котра має преференційні (пільгові) умови з боку інших країн сплачує нижчий тариф. Важливе зауваження щодо преференційних тарифних зборів – за своєю природою вони є географічно дискримінаційними, з розумінням терміну “дискримінація” не обов’язково як умови торгівлі, а як різне ставлення до третіх країн.

Іншими показниками тарифного регулювання є режим найбільшого сприяння (most-favored-nation (MFN) treatment), зони вільної торгівлі (offshore assembly provisions - OAP), що застосовуються головним чином розвинутими країнами.

Квоти на імпорт. Квота визначає фізичну кількість товару або послуг, які дозволено імпортувати у країну. Це обмежує попит споживачів, що в свою чергу спричиняє ріст внутрішніх цін. Внутрішня ціна зростає, доки обсяг внутрішньої пропозиції за вищими цінами плюс імпорт в рамках квоти дозволить задовольнити зменшений обсяг внутрішнього попиту. Звідси квота обмежує обсяг пропозиції. Як наслідок, ціна самостійно встановлюється відповідно до нових ринкових умов, на відміну від тарифу, котрий регулює кількість товару шляхом призначення вищої внутрішньої ціни. Ринковий ефект в обох випадках є однаковим.

Ззамінником квоти є ліцензії на імпорт, оскільки вони зазвичай надаються експортуючим країнам на специфічну кількість товарів що імпортується. Загальна кількість ліцензій на імпорт, що видаються у країні-імпортерові, формує її імпортну квоту. Таким чином, ліцензії виконують функцію розподілу квоти між країнами-експортерами.

“Добровільні” обмеження експорту. За останні роки з’явилась альтернатива квоті на імпорт, відома як “добровільне” обмеження експорту (“voluntary” export restraint – VER), або “добровільна” обмежувальна торгова угода (“voluntary” restraint agreement – VRA). Це поняття походить, головним чином, із політичних міркувань. Наприклад, країна-імпортер може не захотіти застосовувати квоту на імпорт у чистому вигляді, оскільки із законодавчої точки зору це буде означати обмеження вільної торгівлі. Замість цього, країна може укласти адміністративну угоду з іноземним постачальником, згідно якої постачальник погоджується “добровільно” утримуватись від деякої частини експорту до згаданої країни-імпортера.

Технічні обмеження імпорту (Technical restrictions). Санітарні та фітосанітарні вимоги є тими технічними обмеженнями котрі контролюють якість продукції, що імпортується в країну, з точки зору захисту здоров’я споживачів, охорони тваринного та рослинного середовища. Хоча всі країни застосовують таке регулювання як щодо імпорту так і вітчизняного виробництва, проте інколи вимоги до імпортованих продуктів є більш жорсткими ніж на вітчизняні аналоги, або згадані вимоги взагалі ефективно зупиняють весь або майже весь імпорт товарів котрі виробляються в іноземній країні.

Заходи регулювання експорту агропродовольчої продукції

Експортні субсидії (export subsidy) є або від’ємними податками на експорт, або платежами з боку уряду фірмі при експорті товару. Експортні субсидії та пов’язані з ними інші інструменти регулювання торгівлі покликані розширювати експорт шляхом завоювання зовнішніх ринків, через встановлення цін, які будуть нижчими, аніж ті які б утворилися внаслідок конкурентних умов. Метою є знизити конкурентний тиск на національних виробників чи знайти ринки збуту для надлишкового виробництва.

В умовах “малої” країни, застосування субсидії прямо підвищує ціну, яку отримує виробник за свій товар при його експорті. За кожну одиницю експортованого товару виробник отримує світову ціну плюс субсидія. Таким чином, виробники отримують стимул для переміщення продажу товару з внутрішнього ринку на зовнішній, з метою одержання субсидій від держави. В кінцевому результаті експортна субсидія знижує кількість товару, що продається на внутрішньому ринку, підвищує ціну на згаданому ринку до межі коли вона дорівнюватиме світовій ціні плюс субсидія, та збільшує пропозицію з боку товаровиробників, оскільки вони реагують на підвищену ціну, і нарешті все це призводить до росту експорту.

Вказані зміни попиту і пропозиції ілюструються за допомогою аналізу часткової рівноваги (partial-equilibrium analysis) для “малої” країни (рисунок 2).

У цьому конкретному випадку, P_int є світовою ціною, тоді як P_d є вищою (захищеною) ціною внутрішньго ринку. Застосування експортної субсидії збільшує ціну внутрішнього ринку, котра дорівнювала P_int без субсидії, до P_int + Sub (Субсидія). Такий ріст ціни призводить до зменшення попиту на внутрішньому ринку з Q₂ до Q₁, обсяг пропозиції збільшується з Q₃ до Q₄, експортні поставки ростуть від дистанції Q₂Q₃ до дистанції Q₁Q₄. Такі зміни на ринку внаслідок примінення експортної субсидії спричиняють до зниження економічного надлишку вітчизняних споживачів, що дорівнюватиме площі (A+B), та збільшенню економічного надлишку виробників, що показано площею (A+B+C).

Ціна

P_d P_d = P_int + Субсидія

A B C D

P_int P_int

Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Кількість

Рис. 2. Економічні аспекти добробуту суспільства внаслідок застосування експортної субсидії

Нарешті, нові соціальні витрати на застосування експортної субсидії дорівнюють двом трикутникам безповоротніх втрат, B та D. Площа B репрезентує частину, що передається виробникам, за яку заплачено двічі – один раз втратою у надлишку споживача, а інший раз вартістю субсидії – і часто зветься безповоротніми втратами споживача/платника податку. Трикутник D є втрати у ефективності виробництва, що є результатом менш ефективного національного виробництва, показаного рухом з Q₃ до Q₄. Враховуючи, що податки сплачуються для програми субсидування, витрати платників податків для експортної субсидії дорівнюють величині субсидії за одиницю товару помноженої на новий обсяг експорту, площа (B+C+D).

Податок на експорт (export tax) встановлюється на товари вітчизняного виробництва, які призначаються виключно на експорт. Податок може бути як у вигляді встановленої плати за одиницю товару, так і у процентному відношенні до загальної митної вартості. Податки на експорт підвищують ціни на товари, що приймають участь у міжнародній торгівлі. Такі податки можуть слугувати джерелами бюджетних надходжень для країн-експортерів. Також цей засіб регулювання торгівлі може слугувати для зниження попиту на світовому ринку на товар, що потрібний на внутрішньому ринку.

Застосування експортного мита, або збирання податку з експортованих товарів, призводить до зниження внутрішньої ціни, оскільки виробники розширюють продажі на внутрішньому ринку через зниження ціни на товар з метою уникнення виплати податку при експорті. Внутрішня ціна пропозиції (Pd) спадає доти, доки вона досягне світової ціни (P_int) мінус величина податку (див. рисунок 3). Коли це трапляється, знову можна виміряти надходження і збитки, використовуючи концепції надлишків виробника і споживача. Оскільки ціна внутрішнього ринку спадає, і відповідно скорочується обсяг пропозиції, спостерігається скорочення надлишку виробника. Це дорівнює площі (A+B+C+D+E).

Ціна

P_int

A B C D E Податок на експорт

P_d

Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Кількість

Рис. 3. Економічні аспекти добробуту суспільства внаслідок застосування податку на експорт

Частина цих втрат передається споживачам, через зниження ціни, що збільшує надлишок споживача, на площу (A+B). На доповнення, уряд отримує бюджетні надходження, щро зображені площею D. І, нарешті, трикутники C та E відображають безповоротні втрати у ефективності, що виникають внаслідок зміни цінової рівноваги. Ці площі презентують втрати у надлишку виробника, котрі нічим не заміщуються в економіці країни.

Після дослідження всіх ефектів політики експортного податку стосовно тих хто виграв і втратив, нетто економічний ефект буде негативним. Потрібно зазначити, що зміни попиту і пропозиції призведуть до зменшення обсягів експорту після запровадження податку (дистанція Q₂Q₃) ніж до його застосування (дистанція Q₁Q₄). Таким чином, уряди країн можуть переоцінити обсяги податкових надходжень, якщо їх прогнозувати, виходячи із рівнів експорту до введення податку, аніж після його застосування. Однак, чим менш еластичними будуть внутрішня пропозиція та попит, тим меншим буде вплив податку на обсяг експорту, відповідно очікуються більші надходження до державного бюджету. Безповоротні втрати у ефективності будуть меншими при умові низької еластичності реакції на введення податку з боку виробника і споживача.

В цілому, ми можемо спостерігати багато інструментів аграрної політики, що впливають на умови міжнародної торгівлі та економічний стан суспільства. Ми розглянули тільки найбільш відомі засоби і методи. Однак очевидно, що вільна торгівля у своєму прямому розумінні у реальному світі не існує.