Тема: Нація. Політкультурність.

Мета: поглибити й систематизувати знання студентів про історично сформовані спільноти людей; сформувати в студентів розуміння розмаїття спільнот людей, що живуть на Землі; ознайомити студентів з розвитком національного питання і форм міжнаціональної інтеграції в Україні; показати позитивні і негативні явища націоналізму; виховувати негативне ставлення до національних і міжнаціональних конфліктів, толерантне до людей іншої нації, релігії, поглядів. ознайомитись з тлумаченням понять «культура», «національна культура», «загальнолюдська культура», «полікультурність»; визначити основні шляхи вирішення міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів; розвивати вміння самостійно мислити; виховувати активну життєву позицію; розширювати міжпредметні зв’язки.

Основні поняття: нація, нація політична, нація етнічна, націоналізм, націотворення, політкультурність, компроміс, плюралізм, національна культура, міжконфесійні стосунки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення заняття: лекція.

Обладнання: підручник.

Література: 2 ,4,8,9,12,14,15,16,20

Хід заняття

1. Організація навчальної діяльності

2. Основна частина

План заняття

1. Поняття нації. Нація як соціальний інститут.

2. Нація етнічна та нація політична.

3. Світовий досвід націотворення.

4. Нація і націоналізм.

5. Формування політичної нації в Україні.

6. Поняття полікультурності як добросусідства культур

7. Самобутність та рівноцінність різних культур

8. Міжнаціональні відносини і причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв’язання.

1.Поняття нації. Нація як соціальний інститут.

У літературі немає чіткого визначення поняття «нація». Чимало вчених висловлюють сумнів щодо можливості дати більш – менш прийнятне визначення нації, посилаючись на виняткову складність, суперечливість цього феномену, зокрема на динамізм та неоднозначність специфічних ознак цієї історичної спільноти людей.

Нація — певна форма існування етносу, характерна для певного етапу історичного розвитку.

Нація — історично сформована спільнота людей, якій притаманні спільні економічне життя, мова, території, певні ознаки психології, які виявляються в особливостях її культури, мистецтва та побуту.

Серед основних ознак нації, як правило, виділяють такі:

1. Спільність походження.

Практично всі націоналістичні рухи при визначенні нації звертають увагу на спільність походження як компонент ідентичності націй. Походження розуміється у двох напрямах – походження від поколінь, які проживали на тій самій території, і походження від поколінь, що розмовляли тією самою мовою. Ці два чинники можуть збігатися.

2. Спільність мови.

Власна мова часто вважається особливістю нації (незалежно від її комунікативного значення). У деяких випадках мова є винятковою для нації, і, можливо, основою національної ідентичності (наприклад баскська мова). В інших випадках національна мова також використовується іншими націями (характерна для нації, але не виняткова для неї, наприклад німецька мова). Деякі нації, такі як швейцарська нація, самоідентифікуються як багатомовні.

3. Спільність культури.

Більшість націй частково визначаються власною культурою. На відміну від мови, національна культура зазвичай є унікальною для нації, хоча й містить багато елементів, спільних з іншими націями. Національна культура теж увібрала в себе культурну спадщину попередніх поколінь.

Релігія також може розглядатися як національний чинник, хоча не всі націоналістичні рухи акцентують на цьому увагу. Релігія може бути привласненою, що робить її національною, але й може бути винятково. Наприклад, чимало націй визначають себе як католицькі, хоча безпосередньо релігія є універсалією. Інші релігії притаманні одній етнічній групі, зокрема іудаїзм.

Формування націй почалося в 16 ст. та відбувається й у сьогоденні.

• Поміркуйте, чи дійсно всі ці ознаки відіграють однакову роль на різних етапах формування нації.

Таким чином, нація являє собою надзвичайно складний динамічний організм, який перебуває в нескінченному русі та розвитку. Ті чи інші ознаки нації певною мірою «працюють» на різних етапах розвитку. Так, на етапі становлення нації особливо важливу роль відіграють такі її ознаки, як територіально – мовна та економічна діяльність. У ході подальшого розвитку, зокрема міграційних процесів, можливі відгалуження нації у вигляді діаспори; у цьому разі вже зазначені ознаки нації більше не відіграють такої суттєвої ролі, як у період її становлення. Посилюється значення різноманітних чинників, складових національної самосвідомості, зокрема таких видових ознак, як гуманістична спрямованість їхньої життєдіяльності та цивілізованості.

Коли територія держави збігається з територією проживання нації, то має місце «національна держава».

Нація разом із політичними, культурними релігійними групами є одним із важливих інститутів сучасного суспільства. Як соціальний інститут, на відміну від етнічної належності, нація поєднує людей не за ознакою їхньої кровної спорідненості або спільного проживання, яке значною мірою несе на собі відбиток їхньої природної спільності, а за ознакою історичної спільності, яка не може бути зведена до суто етнічних особливостей, хоч найчастіше й пов’язана з певним етносом.

• Наведіть приклади з історії та сучасності, коли саме нація відігравала важливу соціальну роль.