41. Традиції і новаторство в українській культурі 20 ст

В історії української літератури кінець ХІХ - початок ХХ ст. - період, позначений активним протистоянням і поєднанням реалізму й модернізму, традиційного та модерного мистецтва.

Молоде покоління українських письменників, розквіт творчості яких припадає на цей період, під впливом соціально-культурної ситуації в Україні і нового досвіду європейських літератур дедалі більше усвідомлює обмеженість критичного реалізму, необхідність змін, відходу від традиційних проблем і форм їх зображення. Визрівали протест проти натуралізму, вузького просвітянства, “грубого реалізму”, бажання якось наблизитися до новітніх течій європейської літератури, зруйнувати стереотипи і нормативи реалістичного побутописання.

Академік О. І.Білецький зауважував, що література кінця ХІХ - початку ХХ ст. - це час народження нової формації реалізму, для якої не знайшли ще вдалої назви, хоч для кожного ясно, що реалізм М. Коцюбинського, В. Стефаника, С. Васильченка та ін. відрізняється від реалізму їхніх попередників: “Це в усякому разі народження нової реалістичної літератури, що живилася ідеалами наукового соціалізму і вела боротьбу проти просвітянства, що вироджувалося, проти декадентства і “чистого мистецтва”"

Сучасні літературознавці, зокрема В. Мельник, М. Наєнко, вважають, що “антинауково було б трактувати її (літературу кінця ХІХ - початку ХХ ст.) як органічне продовження класичного реалізму”, що “то був ніякий не реалізм, а те, що пізніше назване модернізмом”

42. Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі

На сучасному етапі в Україні найнагальнішими завданнями в галузі культури, зокрема в сфері народного мистецтва, є створення законодавчої бази для збереження культурного надбання держави, а також сприяння розвитку гуманітарних зв’язків сучасної культурно-мистецької справи з її історично складеним творчим потенціалом.

З метою найбільш ефективного здійснення культурної політики в Україні, слід не лише враховувати її специфіку в національному просторі держави, а і застосовувати досвід інших країн, яким вдається долати та уникати негативних явищ.

В наш час актуальним залишаються такі питання як:

- створення Всеукраїнської інформативної бази всіх заходів в галузі народного мистецтва як центрі (Київ) так і в регіонах;

- організація постійно діючих семінарів та творчих лабораторій, які б стимулювали обмін досвідом і сприяли налагодженню творчих зв’язків між центрами народної творчості;

- налагодження видавничої діяльності, видання посібників, методичних розробок;

- випрацювання в сучасному мистецтвознавстві комплексного погляду на історію українського народного мистецтва як версифікованого грунтовного багатотомного видання;

- підготовка та видання словників, підручників, довідкових матеріалів та енциклопедій з питань народного мистецтва.

Проте, в галузі народного декоративного та аматорського мистецтва існують проблеми та невирішені питання, які полягають в недостатньому впровадженні та виконанні чинного Закону України “Про народні художні промисли”, відсутності комплексної державної програми по охороні, відродженню, збереженню та розвитку народних художніх промислів та декоративно-ужиткового аматорського мистецтва, в недостатній роботі по виявленню, обліку та охороні народних художніх промислів, по визначенню осередків народних художніх промислів.

Для покращення розвитку сучасного традиційного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва України необхідно:

- розробити комплексну державну програму розвитку традиційного народно-декоративного мистецтва;

- програму охорони, відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів;

- покращити організаційне та методичне забезпечення підготовки фахівців в галузі народного декоративно-ужиткового мистецтва. Запровадити навчання по підготовці фахівців народного декоративного мистецтва для загальноосвітніх навчальних закладів;

- активізувати роботу по розробці методичних рекомендації щодо проведення історико-етнографічних досліджень з питань народного декоративно-ужиткового мистецтва та нормативних актів відповідними державними інституціями щодо соціального та юридичного захисту майстра народно-декоративного мистецтва;

- посилити роботу по створенню комплексної програми пропаганди та популяризації народного мистецтва засобами масової інформації, а також по створенню колекцій творів народного мистецтва та організації музеїв різних рівней народно-декоративного мистецтва. При обласних центрах народної творчості передбачити організацію методичних кабінетів з колекцією кращих зразків народного декоративно-ужиткового мистецтва.