27. Український епос 17-18 ст

Саме в цей період боротьба запорізького козацтва проти турецько-татарських нападів, його походи на турецькі городи, виправи на чайках і одчайдушні бої з ворогом за визволення невільників породили героїчний епос – думи та історичні пісні, створювані співцями-кобзарями, що зявлялися серед козацтва. Виконували ці твори речитативом під супровід бандури, кобзи чи ліри. У найбільш давніх зразках героїчного епосу змальовуються події ранього періоду козаччини: турецько-татарська неволя, втеча з полону, смерть козака в степу тощо. Популярною була тема трагедії жінок-невільниць, якими татари й турки поповнювали гареми феодальної знаті і які змушені були ставати дружинами своїх ворогів. В історії відомо кілька прикладів, коли українські полонянки ставали дружинами султанів, кримських ханів. Так, українська полонянка родом з Рогатина Настя Лісовська, відома як Роксолана, була дружиною Сулеймана ІІ й мала великий вплив на нього. Образ зажуреної жінки, яка не могла розірвати зі своїм чоловіком – турецьким султаном, але залишилася патріоткою рідного народу й допомагала співвітчизникам звільнятися з неволі, відображений у думі «Маруся Богуславка».

29. Гуманістичний характер творчості г.С.Сковороди

Видатним явищем у літературному житті 18 ст стала творчість філософа й письменника григорія Сковороди. Погляди цього гуманіста-просвітителя, який у своїх творах розкривав філософські, суспільно-політичні й етичні проблеми, відбилися на становленні нової укр літератури. Г.Сковорода основну освіту здобув у Київській академії. Не закінчивши двох останніх, богословських, класів, 6 років працював домашнім учителем у поміщика на Переяславщині. В 1759-68 рр. викладав поетику й етику в Харківському колегіумі. Переслідуваний церковниками і кріпосниками, залишив педагогічну роботу й останні 25 років вів мандрівне життя. Основне місце у його творчості займають філософські трактати й діалоги, з літературних творів відомі збірка поезій «Сад божественных песней» та збірка байок «Басни харковскія».

Одна з центральних проблем філософії Сковороди – питання про щастя людини. Мислитель вважав, що щастя полягає у «сродній» праці, тобто такій, до якої людина має природні дані і схильність.

34. Реалістичні традиції у творчості т.Шевченка-художника

Кращим представником українського малярства 1 пол 19 ст був Тарас Шевченко. Вихований на традиціях класицизму, він поступово переходить до реалізму, одним із перших починає змальовувати життя та побут селянства («Циганка-ворожка», «Катерина», «Селянська родина» та ін). подорож на Україну народжує задум створити серію офортів під назвою «Живописна Україна»; шість офортів цієї серії, які зявились у 1844 р., відзначаються блискучою технікою та життєвою правдою. Одним із провідних жанрів у творчості Т.Шевченка був портрет: його пензлю належить до 130 портретів, серед яких найбільш цікаві, безперечно, автопортрети.

36. Жанрові особливості укр театру 19 ст

На кінець 18 й на початок 19 ст припадає зародження укр світського театру у формі кріпацького та аматорського. Відомою була трупа акторів-кріпаків поміщика гавриленка, який у селі Озерках кобиляцького повіту збудував театральний зал. Акторів поміщицького театру в селі Качанівці на чернігівщині знав Т.Шевченко, який під враженням про їхнє життя написав повість «Музикант». Аматорські групи існували в Харкові, Полтаві, Ніжині, києві, Одесі. Перший постійний театр засновано у Харкові (1789); активну роль у театральному житті міста відігравав Г.Квітка-Основяненко. У полтавському театрі режисером і актором певний час був І.Котляревський. Відомий також театр у селі Кибінцях полтавської губернії, яке належало поміщикові Трощинському, де режисером був Василь Гоголь-Яновський.