- •Українська культура як соціально-історичне явище
- •Культура міст північного Причорноморя як чинник культурного розвитку давньоруської держави
- •Міфологічна модель світобудови у язичницькому світогляді
- •Людина і природа в язичницькому світогляді
- •Космогонічні уявлення давніх словян
- •Запровадження християнства на Русі та його вплив на розвиток Просвітництва
- •Літописання київської доби
- •Київський Софійський собор як втілення християнської світоглядної ідеї
- •Школа і педагогічна думка княжої доби
- •Правова культура Київської Русі
- •Походження словянської писемності
- •Острозька словяно-греко-латинська академія та її роль у поширенні просвітницьких ідей
- •Братства та їх роль у піднесенні національної культури напри напри 16 –на поч. 17 ст
- •Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність Івана Вишенського
- •Полемічна літералі те у контексті суспільно-культурного розвитку України
- •Іконопис у контексті оновлення естетичної системи
- •Українське барок ба як системотворчий чинник української культури 17-18 ст
- •30. Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •31. Гурток і.І.Срезневського у Харкові та його діяльність
- •32. Класицизм і романтизм в укр. Культурі 19 ст
- •33. Кобзарство як соціально-культурне явище
- •Український епос 17-18 ст
- •Гуманістичний характер творчості г.С.Сковороди
- •34. Реалістичні традиції у творчості т.Шевченка-художника
- •36. Жанрові особливості укр театру 19 ст
- •38. І.Я.Франко як митець і дослідник укр культури
- •37. Внесок м.І.Костомарова у вивчення та популяризацію укр культури
- •39. Драматургія та новаторство у театрі «Березіль»
- •41. Традиції і новаторство в українській культурі 20 ст
- •42. Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі
- •43. Особливості культурного відродження на сучасному етапі
Українська культура як соціально-історичне явище
Питання збереження та розвитку української національної культури особливо важливі в умовах реалізації завдань формування культури незалежної України. Кожний народ набуває в історії певного досвіду і втілює його в неповторну систему культурних надбань. Процес створення і передавання усього найкращого,формування культурних традицій є своєрідною потребою кожної нації.
Український народ розвивав культуру незважаючи на постійну загрозу та його асиміляцію.
Українці творили, спираючись на успадковані від предків і перейняті від інших народів духовні цінності.
Українську культуру можливо висвітлити тільки з урахуванням контексту розвитку світової культури та цивілізації. Тільки так можна усвідомити відкритий характер української культури.
Укр.культура сотні років перебувала під впливом рос, пол, австрійської та інших культур. І тому деякі дослідники вважають її вторинною, провінційною. Культурні процеси гальмувала відсутність власної державності, тому що не діяли державні механізми забезпечення вільного розвитку національної культури.
Авторитаризм сковував вільну думку і дух творчості, де формувався духовний світ людини.
Здобуття незалежності у кін.20 ст створило можливості для розвитку укр.культури, відкрило нові перспективи. Незважаючи на всі труднощі перехідного періоду, продовжувалися процеси нац-культ оновлення. Одним з виявів якого є зростання ітересів до історії власної культури.
Історія україни посідає одне із щільних місць у системі суспільства і формуванні національної свідомості.
Вивчення сутності, ролі та визначальних етапів еволюції нац культури в Україні лише розпочато. Недостатня к-ть узагальнювальних праць з історії укр культури ускладнює процеси формування незалежної держави. Тому виникає потреба у викладенні головних питань з історії укр культури.
Укр культура України і досі залишається недостатньо дослідженою в науковому плані сферою, хоч перші спроби написати її припадають на сер 19 ст.
Виділяють такі періоди розвитку в іст укр культ:
1)Розвиток культури України пов'язаний з її глибинними джерелами (охоплює період від початків людської цивілізації на цій території до культури сх-словянських племен дохристиянської доби)
2)культура доби Київської Русі
3)Час, позначений формуванням укр народності
4)Проходив під впливом визвольної війни народу під проводом Б\Хм
5)Розвиток укр культури пов'язаний з глибокими перетвореннями у всьому словянському світі
6)ІУК 20 ст – розвиток етнокультури українців
7)90-ті рр 20 ст – акт про державну незалежність України 24 серпня 11 р
2. Стилістичні особливості скіфського мистецтва
Основною рисою скіфського мистецтва в Північному Причорномор'ї було поєднання східних елементів з класичними грецькими, які сюди йшли з грецької метрополії і місцевих грецьких колоній. Це дало єдине в своєму роді витончене мистецтво. Його центром можна вважати столицю Боспорського царства Пантікапей.
Безліч предметів скіфського мистецтва знайдено в могилах, зокрема в Південній Україні та на Кубані; вони були не тільки імпортовані з Греції, але й витворювані на місці грецькими та, безсумнівно, також скіфськими майстрами. Особливо високого розвитку досягла ювелірна справа, що своїм артизмом і багатством часто перевищувало подібні твори самої Греції.
Основна риса скіфського мистецтва — звірина символіка. Тварини зображені реально, але водночас стилізовані згідно з законами орнаментальності та декоративності. Ці твори передавали загальні, як прийнято думати, культові мотиви Близького Сходу, проте в Україні вони засвоїлися так, що їх можна відрізнити від творів Кавказу, де більше впливів Ірану й Урарту, не кажучи про мистецтво скіфо-алтайське, з впливами Китаю.
До скіфської звіриної символіки належать зображення оленів з жертовно підігнутими ногами і багатими орнаментальними рогами, леви, пантери, коні й інші свійські тварини, птахи, фантастичні ґрифони та сирени.
Окрему ділянку творило зображення людини — її обличчя, цілої постаті чи багатофігурних композицій.
На численних вазах, кубках, сагайдаках, піхвах, гребенях тощо зображено щоденне життя скіфів: воєнні епізоди, хліборобська та пастуша праця (приручення коней і доїння овець, шиття шкіри тощо), а також мотиви з грецької міфології й історії.
Часто скіфська звірина символіка поєднується в одному творі з грецькими геометричними орнаментами або грецькими пальметами і квітками.
Фантастичні ґрифони з левиними чи орлиними головами, що роздирають коней чи оленів, є уособленням злих сил, і їх зображування мало ймовірно за мету якесь магічне замовляння.
Золота пектораль. IV ст. до н. е. Товста Могила
Найкращі твори скіфського мистецтва знайдено в розкопаних т. зв. царських могилах півдня України й Кубані. Ще 1763 року О.Мельґунов розкопав Литу Могилу біля Єлисаветграду; систематичні розкопи почалися в 1830-х pp. (Куль-Оба біля Керчі). Інші могили і городища, в яких виявлено багаті твори скіфського мистецтва в Україні: Гайманова, Мелітопільська, Солоха, Товста, Чортомлик; на Кубані: Велика Близниця, Келермес, Костромська.
Від 4 століття до Хр. Північне Причорномор'я почало відходити від грецьких традицій під тиском сарматських та інших іранських племен, які з 3 ст. почали витісняти скіфів з півдня України. Нове скіфське мистецтво виявилося в Криму, куди частково перейшли скіфи. Між будівлями їхньої нової столиці Неаполя Скіфського був мавзолей для знатних скіфів, яких поховано разом з їх кіньми. Там знайдено понад 1 300 мистецьких об'єктів, серед іншого — фрески зі сценами їзди на конях і ловами.
Рештки скіфських традицій виявилися в сарматському мистецтві, типовою рисою якого була багата інкрустація. Головним його осередком був далі Пантікапей, куди вже проникли впливи ґотської культури, а в 6-7 ст.ст. можна вже знайти слов'янські предмети, як це бачимо на срібних чоловічих фігурках з Мартинівки на Черкащині (зберігаються в Київському музеї).
У 19 ст. скіфські скарби з України і Криму забиралися до Петербурзького Ермітажу. Під час Кримської війни (1853—1856) окремим царським указом велено перевозити туди всі золоті знахідки з України. Тільки в останніх десятиліттях низка знахідок скіфського мистецтва світового значення, відкрита заходами Академії наук України, змогла залишитися в українських музеях.