1. Українська культура як соціально-історичне явище

Питання збереження та розвитку української національної культури особливо важливі в умовах реалізації завдань формування культури незалежної України. Кожний народ набуває в історії певного досвіду і втілює його в неповторну систему культурних надбань. Процес створення і передавання усього найкращого,формування культурних традицій є своєрідною потребою кожної нації.

Український народ розвивав культуру незважаючи на постійну загрозу та його асиміляцію.

Українці творили, спираючись на успадковані від предків і перейняті від інших народів духовні цінності.

Українську культуру можливо висвітлити тільки з урахуванням контексту розвитку світової культури та цивілізації. Тільки так можна усвідомити відкритий характер української культури.

Укр.культура сотні років перебувала під впливом рос, пол, австрійської та інших культур. І тому деякі дослідники вважають її вторинною, провінційною. Культурні процеси гальмувала відсутність власної державності, тому що не діяли державні механізми забезпечення вільного розвитку національної культури.

Авторитаризм сковував вільну думку і дух творчості, де формувався духовний світ людини.

Здобуття незалежності у кін.20 ст створило можливості для розвитку укр.культури, відкрило нові перспективи. Незважаючи на всі труднощі перехідного періоду, продовжувалися процеси нац-культ оновлення. Одним з виявів якого є зростання ітересів до історії власної культури.

Історія україни посідає одне із щільних місць у системі суспільства і формуванні національної свідомості.

Вивчення сутності, ролі та визначальних етапів еволюції нац культури в Україні лише розпочато. Недостатня к-ть узагальнювальних праць з історії укр культури ускладнює процеси формування незалежної держави. Тому виникає потреба у викладенні головних питань з історії укр культури.

Укр культура України і досі залишається недостатньо дослідженою в науковому плані сферою, хоч перші спроби написати її припадають на сер 19 ст.

Виділяють такі періоди розвитку в іст укр культ:

1)Розвиток культури України пов'язаний з її глибинними джерелами (охоплює період від початків людської цивілізації на цій території до культури сх-словянських племен дохристиянської доби)

2)культура доби Київської Русі

3)Час, позначений формуванням укр народності

4)Проходив під впливом визвольної війни народу під проводом Б\Хм

5)Розвиток укр культури пов'язаний з глибокими перетвореннями у всьому словянському світі

6)ІУК 20 ст – розвиток етнокультури українців

7)90-ті рр 20 ст – акт про державну незалежність України 24 серпня 11 р

2. Стилістичні особливості скіфського мистецтва

Основною рисою скіфського мистецтва в Північному Причорномор'ї було поєднання східних елементів з класичними грецькими, які сюди йшли з грецької метрополії і місцевих грецьких колоній. Це дало єдине в своєму роді витончене мистецтво. Його центром можна вважати столицю Боспорського царства Пантікапей.

Безліч предметів скіфського мистецтва знайдено в могилах, зокрема в Південній Україні та на Кубані; вони були не тільки імпортовані з Греції, але й витворювані на місці грецькими та, безсумнівно, також скіфськими майстрами. Особливо високого розвитку досягла ювелірна справа, що своїм артизмом і багатством часто перевищувало подібні твори самої Греції.

Основна риса скіфського мистецтва — звірина символіка. Тварини зображені реально, але водночас стилізовані згідно з законами орнаментальності та декоративності. Ці твори передавали загальні, як прийнято думати, культові мотиви Близького Сходу, проте в Україні вони засвоїлися так, що їх можна відрізнити від творів Кавказу, де більше впливів Ірану й Урарту, не кажучи про мистецтво скіфо-алтайське, з впливами Китаю.

До скіфської звіриної символіки належать зображення оленів з жертовно підігнутими ногами і багатими орнаментальними рогами, леви, пантери, коні й інші свійські тварини, птахи, фантастичні ґрифони та сирени.

Окрему ділянку творило зображення людини — її обличчя, цілої постаті чи багатофігурних композицій.

На численних вазах, кубках, сагайдаках, піхвах, гребенях тощо зображено щоденне життя скіфів: воєнні епізоди, хліборобська та пастуша праця (приручення коней і доїння овець, шиття шкіри тощо), а також мотиви з грецької міфології й історії.

Часто скіфська звірина символіка поєднується в одному творі з грецькими геометричними орнаментами або грецькими пальметами і квітками.

Фантастичні ґрифони з левиними чи орлиними головами, що роздирають коней чи оленів, є уособленням злих сил, і їх зображування мало ймовірно за мету якесь магічне замовляння.

Золота пектораль. IV ст. до н. е. Товста Могила

Найкращі твори скіфського мистецтва знайдено в розкопаних т. зв. царських могилах півдня України й Кубані. Ще 1763 року О.Мельґунов розкопав Литу Могилу біля Єлисаветграду; систематичні розкопи почалися в 1830-х pp. (Куль-Оба біля Керчі). Інші могили і городища, в яких виявлено багаті твори скіфського мистецтва в Україні: Гайманова, Мелітопільська, Солоха, Товста, Чортомлик; на Кубані: Велика Близниця, Келермес, Костромська.

Від 4 століття до Хр. Північне Причорномор'я почало відходити від грецьких традицій під тиском сарматських та інших іранських племен, які з 3 ст. почали витісняти скіфів з півдня України. Нове скіфське мистецтво виявилося в Криму, куди частково перейшли скіфи. Між будівлями їхньої нової столиці Неаполя Скіфського був мавзолей для знатних скіфів, яких поховано разом з їх кіньми. Там знайдено понад 1 300 мистецьких об'єктів, серед іншого — фрески зі сценами їзди на конях і ловами.

Рештки скіфських традицій виявилися в сарматському мистецтві, типовою рисою якого була багата інкрустація. Головним його осередком був далі Пантікапей, куди вже проникли впливи ґотської культури, а в 6-7 ст.ст. можна вже знайти слов'янські предмети, як це бачимо на срібних чоловічих фігурках з Мартинівки на Черкащині (зберігаються в Київському музеї).

У 19 ст. скіфські скарби з України і Криму забиралися до Петербурзького Ермітажу. Під час Кримської війни (1853—1856) окремим царським указом велено перевозити туди всі золоті знахідки з України. Тільки в останніх десятиліттях низка знахідок скіфського мистецтва світового значення, відкрита заходами Академії наук України, змогла залишитися в українських музеях.