2.Аналіз ефективності олігополістичного ринку

Можна впевнено сказати, що олігополіст завжди обирає таке співвідношення "ціна-обсяг", яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку. Особливо це властиве для таєм­ного зговору та ціноутворення за методом "витрати плюс".

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки у коротко­терміновому, а й у довготерміновому періоді. Це пов'язано з існу­ванням досить вагомих бар'єрів для вступу в галузь, нехай і не настільки важких для подолання як при чистій монополії, але які все таки обмежують вступ у галузь нових конкурентів.

На думку деяких економістів, олігополія — це ще небажаніша модель ринку, ніж чиста монополія. Олігополія може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити прихо­вану політику узгодження цін, обходити антимонопольне законо­давство, але насправді реалізовувати ті самі принципи ринкової поведінки, що й чиста монополія. Отже, рекомендується відповід­ним чином удосконалити антимонопольне законодавство, щоб точ­ніше розпізнавати олігополію та вживати дійових заходів щодо її обмеження.

Наша держава робить лише перші кроки у вирішенні питання обмеження монополізму взагалі та олігополії зокрема. Перший законодавчий акт у цій галузі — Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль­ності", прийнятий у 1992 р

Існує інша точка зору на роль олігополії в економічній системі, яку свого часу обґрунтували економісти Й. Шумпетер та Дж. Гелб-рейт. Визнаючи певні втрати суспільства від панування олігополі­стичної конкуренції в окремих галузях виробництва, вони вважали, що ці втрати у багато разів перекриваються виграшем від впливу олігополій на науково-технічний прогрес. Існування значних оліго-полістичних форм господарювання, які мають реальну ринкову владу послідовники Й. Шумпетера та Дж. Гелбрейта визнають необхід­ною умовою для досягнення швидких темпів удосконалення науки і техніки. Це пов'язано з тим, що сучасні наукові дослідження по­требують значних коштів, виділити які здатні тільки великі оліго­полії. Крім того, саме стабільність ринкового становища олігополії, економічний прибуток, що вона отримує, дає змогу приймати рішен­ня про фінансування стратегічних досліджень з віддаленим термі­ном повернення

3. Тест відкритого типу:

3.1. Зміна пропозиції – це змінювання залежності між ціною та кількістю пропозиції блага внаслідок впливу нецінових факторів

3.2. Конкуренція – це економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків.

5.Визначте оптимальну кількість працюючих банків з огляду на максимальну величину середнього продукту, якщо:

L, чол.	0	1	2	3	4	5	6
Q, шт.	0	40	90	126	150	165	180

Розвязок: Знайдемо величину середнього продукту за формулою: Арl=Q/L; AP1=40; AP2=45; AP3=42; AP4=37,5; AP5= 33; AP6= 30. Максимальний АРl=45 при L=2. В-дь: Отже, оптимальна к-сть працюючих в банку з огляду на максимальну величину АРl=45 становить 2 працівника.

Білет 17

1.Процес та фактори виробництва

Виробництво-це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) для виготовлення товарів, послуг, інформації.

У процесі виробництва споживаються такі ресурси або фактори виробництва:

• Земля – вічний фактор виробництва, що включає не лише с/г угіддя, але й всі природні ресурси (нафта, вугілля, газ, вода, і т.д.).

• Капітал (або фізичний капітал) – все, що створено працею людини і служить основою створення нового продукту (споруди, обладнання, матеріали і т.д.)

• Праця – це вплив людини на речовину природи з метою надання їй властивостей, здатних задовольняти людські потреби.

• Підприємницькі здібності – це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, організацію виробництва, ризик з метою отримання прибутку.

Виробнича функція – це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції.

Q=f(L,K,М), де L – праця, K – капітал, М – матеріали, сировина.