Білет 1

1.Предмет і метод мікроекономіки.

М/ек – це розділ економічної науки, який досліджує діяльність(поведінку) окремих економічних суб’єктів, таких як домашні господарства, підприємства, ринки окремих благ. Її головне завдання - з'ясувати: 1) як приймають рі­шення суб'єкти господарської діяльності — споживачі (покупці) і виробники (продавці); 2) як установлюються на ринку ціни на різні товари і послуги; 3) як, виходячи з цін, здійснюється розподіл ресурсів. Предметом м/е є діяльність людей, пов’язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів для задоволення своїх потреб. У процесі вир-ва підприємства вирішують 3 основні пит-ня: Що виробляти?, Для кого виробляти?, Коли будуть спожиті ті чи інші блага? Для досягнення цілей у м/е використовуються такі методи: індукція –хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків; дедукція – це висування гіпотез на основі несистематичних спостережень, практичного досвіду, інтіїції, логічних роздумів із подальшою їх перевіркою на фактах; гіпотези (прогнозні моделі); граничний метод – дослідження, як одна додаткова операція, за певний період часу впливає на кінцеву мету; абстрагування – навмисне спрощення досліджуваного суб’єкта; методи статистики та динаміки – порівняння різних рівноважних станів;функціональний метод –у ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають; рівноважний метод – мікроекономіка намагається вивчити такий стан економічних явищ, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою.

2.Правила визначення обсягів виробництва досконалим конкурентом у короткостроковому періоді.

До проблеми визначення за якою фірма максимізує прибуток можна підійти двома шляхами: 1) оцінюючи граничні значення виручки та витрат; 2) аналізуючи сумарні величини виручки та витрат.

1. Умовою того що т. Q є точкою максимуму, є рівність 0 часткової похідної функції прибутку dп/dQ=d(TR)/dQ-d(TC)/dQ=0=MR-MC=P-MC або P=MC таким чином, у випадку конкурентної фірми умова максимізації прибутку набуває вигляду: необхідно вибрати такий обсяг виробництва, для якого граничні витрати = ціні . Будь-які відхилення від Q невигідні фірмі, вона завжди буде прагнути виробляти саме цей обсяг продукції (якщо не зміняться ціни ресурсів і ціна товару ) тобто фірма перебуває в рівновазі. Рівність Р=МС – це частковий випадок більш загальної рівності MR=MC. Правило знаходження такого обсягу виробництва, для якого граничні витрати = граничній виручці, є для фірми точним орієнтиром для максимізації прибутку, або мінімізації прибутку залежно від того, функціонує фірма в умовах досконалої чи недосконалої конкуренції. Максимум прибутку досягається в точці перетину лінії граничних витрат MC(Q) з горизонтальною прямою Р=Р_Е. Достатня умова означає що лінія MC(Q) строго зростає.

Щодо другого шляху визначення обсягу продукції за яким прибуток досягає максимуму то він здійснюється порівнянням величини сумарної сумарної виручки і сумарних витрат (TR i TC) Той обсяг виробництва для якого TR перевищує TC на максимальну величину і визначить шукану рівноважну величину

На графіку зображена рівновага конкурентного підприємця в короткостроковому періоді. За обсягу виробництва Q₃ за якого МR=P досягається максимум прибутку. Якщо фірма випускатиме Q₂ менше Q₃ одиниць товару то ціна перевищить граничні витрати і прибуток зменшиться. Фірма зобов’язана збільшити випуск інакше вона не максимізує прибуток. Коли Q₄ більше Q₃ то граничні витрати перевищують ціну фірмі необхідно знизити обсяги виробництва.

3. Тест відкритого типу:

3.1 Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, присвячений вивченню поведінці економічних суб'єктів і функціонуванню ринків.

3.2 Зовнішні ефекти – це побічний вплив, який можуть здійснювати виробництво чи споживання одного блага на виробництво чи споживання іншого (не через ціновий механізм)

5. Визначте рівноважні ціну та обсяг, якщо криву попиту на банківську послугу можна зобразити у вигляді Q_D = 6000 – 20Р , де Q_D - обсяг попиту на місяць, Р – ціна у гривнях. Крива пропозиції має вигляд Q_S = 3000 + 40Р, де Q_S – пропозиція банківської послуги за визначений період. Зробіть висновки. Розвязок: умова ринкової рівноваги Qd=Qs6000-20P=3000+40P, 60P=3000P, P=50, Q=6000-20*5000 Відповідь: обсяг попиту на банківські послуг буде збігатися з їхньою пропозицією при ціні Р=50 і становитиме Q=5000.

Білет 2

1. Мікросистема та її основні характеристики. Кругообіг товарів і грошей.

Об’єктом дослідження в м/е є мікросистема. М/система – це система ек. відносин між господарюючими субєктами. Аналізувати мікросистему можна у трьох аспектах:1)через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини;2)з приводу чого ці відносини складаються;3)який основний зміст цих відносин.До основних суб'єктів мікросистеми належать: 1)домогосподарства -це ек. одиниця що склад. з 1 або більше чоловік, які ведуть спільне господарство,забезпечує економіку ресурсами і використовує зароблені кошти напоточне споживання товарів та посліг і заощадження з метою задоволення своїх потреб(сім’я); 2)підприємство(фірма) – господодарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів чи послуги з метою отримання прибутку; 3)держава – сукупність органів влади що є регулятором та координатором екон. життя. Об’єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси вир-ва та його результати. Ресурсами вир-ва є: праця, капітал, природні ресурси та підприємницькі здібності.Функції мікросистеми:1)пояснення явищ, які спостерігаються;2)прогнозування поведінки економічних суб'єктів.

Якщо мікроекономічну систему розглядати з погляду змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є рин­ковою системою. Ринок- це спосіб взаємодії економічних суб'єк­тів, що грунтується на конкуренції. Сферу обміну можна уявити як рух двох зустрічних потоків: товарів і грошей(Рис 1.1.)

2.Максимізація прибутку досконалим конкурентом у довгостроковому періоді.

Перехід до аналізу довготермінового періоду потребує переходу від аналізу поведінки окремої фірми до з'ясування взаємодії всіх фірм у процесі утворення ринкової пропозиції та формування ринкової ціни. Це передбачає введення деяких нових припущень:

1.Пристосування галузі до потреб ринку у довготерміновому періоді відбувається шляхом залучення чи виходу із галузі нових виробників

2.Усі фірми у галузі мають однакові або дуже близькі криві витрат, що дає можливість говорити про середню, типову фірму.

Нехай ринкова ціна на стільці установилася на рівні P₁, що дає змогу типовій фірмі у галузі отримувати економічний прибуток. Як відомо, під впливом збільшення кількості виробників крива ринкової пропозиції переміститься вправо, що призведе до зниження ринкової ціни рівноваги. Отже, вступ у галузь нових виробників ліквідує економічний прибуток.

Рис. . Зміна ринкової ціни під впливом зміни пропозиції

Якщо ціна знизиться до рівня Р₂, то типова фірма не зможе отримувати економічний прибуток. Більше того, вона зіткнеться з проблемою збитків, оскільки ціна буде нижчою, ніж мінімальний рівень середніх витрат. У довготерміновому періоді розпочнеться відтік фірм з цієї галузі у ті, де є можливість отримати хоча б нормальний прибуток. Зменшення кількості виробників зменшить ринкову пропозицію, що призведе до встановлення нового рівня цін. Отже, масовий відтік фірм з галузі ліквідує збитки.

Рис. 7.6. Рівновага конкурентної фірми у довготерміновому періоді

Такі припливи та відливи капіталу в галузь призведуть до встановлення врешті-решт ціни, що буде забезпечувати лише відшкодування мінімальних середніх витрат виробництва, тобто типова фірма отримуватиме нормальний прибуток, але не зможе мати економічний. Це дає змогу сформулювати загальний висновок відносно досягнення фірмою рівноваги у довготерміновому періоді: після того як усі довготермінові пристосування завершені, тобто коли досягнута довготермінова рівновага, ціна продукту буде повністю відповідати точці мінімуму середніх сукупних витрат фірми, і виробництво припаде на цю саму точку.

ОТЖЕ У довгостроковому періоді фірма прагне отримати прибуток та остергається збитків так само як і в короткостроковому періоді. З позиції окремої фірми розмір прибутку залежить тільки від обсягу її пропозиції. Фірми прагнуть розширити масштаби своїх операцій, коли таким чином вони можуть збільшити свої прибутки. Максимальний прибуток фірма отримує тоді коли ціна за встановленого обсягу виробництва = граничним витратам , що визначаються для довгострокового періоду (довгостроковим граничним витратам LMC). Отже P=LMC дає максимальний прибуток у розрахунку на довгостроковий період. У цьому періоді конкурентні фірми можуть регулювати обсяг виробництва, будуючи більше підприємств і більше великих підприємств, замість того, щоб виробляти більше продукції на існуючих.

3.1 Економічні суб’єкти – це домашні (сімейні) господарства; підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;

держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.

3.2 Часткова ринкова рівновага – рівновага на ринку окремого блага за інших рівних умов, тобто за умови ігнорування впливу змінювання ціни одного блага на ціни інших благ.

5.Визначте скільки клієнтів звернуться до банку за наданням послуги, якщо вважаємо функцію даного попиту лінійною і маємо таку залежність: за ціною послуги 20 грн до банку звернулися 30 тисяч клієнтів, коли ціна зросла до 40 грн. кількість клієнтів скоротилася до 10 тисяч. ( Дана: P0=30грн., P1=20грн, P2=40грн, Q1=30000, Q2=10000 Знайти: Q0 )Розвязок: якщо Qd- лінійна функція, то Qd=a*P*b, b=Qd-a*P; 30000-20a=10000-40a; 20a=-20000; a=1000; b=30000-20*(-1000)=50000; Qd=50000-1000P; Q0=50000-1000*30=20000. Відповідь: при ціні послуги 30 грн. до банку звернуться 20тис. клієнтів.

Білет 3

1. Споживацькі переваги

Як правило, споживач обирає лише те, у чому в нього є потреба. Потреба — це стан задоволен­ня, який споживач црагне зберегти, або стан незадо­волення, який він хотів би змінити.Потреби людини, накладаючись на специфіку особистості, трансформу­ються у переваги. Споживацькі переваги — це варіан­ти задоволення потреб, для яких споживач може встановитивідповідний ступінь. Обмеженнями або допущеннями щодо споживацького вибору є:1. Здатність споживача ранжирувати альтернативи задоволення своїх потреб. Якщо є два набори товарів (А і В), то споживач може віддати перевагу якомусь з них або визнати, що вони для нього рівноцінні.2.Переваги споживача транзитивні. Якщо спо­живач віддає перевагу набору товарів А порівняно з набором В, а набору В порівняно з набором С, то він віддає перевагу набору А порівняно з набором С. 3.Більша кількість товару привабливіша для споживача, ніж менша. Це посилання передбачає, що, будуючи модель поведінки споживача, ми вихо­димо з того, що його потреби в тому чи іншому продукті не задоволені повністю, оскільки після досяг­нення повної насиченості потреб певним товаром, він перетворюється на антиблаго, і спрацьовує інша залежність: чим менше антиблага, тим краще для споживача.