15..Держава як суб’єкт ств.

Держава як суб’eкт СТВ найчастiше виконуюe такi функцii: 1) законодавець; 2)захисник прав; 3) регулювальник. Ступiнь реалiзацii ожноi iз цих функцiй держави, характер iх поeднання в кожний конкретний момент часу визначаeться полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави.

Дежава забезпечуe правове регулювання взаeмовiдносин мiж партнерами, органiзовуe i коорденуe переговори, встановлюe гарантуe i контролюe дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, iдпочинку, соц. захосту населення тощо).

16..Наймані працівники та роботодавці в системі ств в Україні.

17Профспілки як суб’єкти ств в Україні та в практиці країн з розвинутою економікою.

Профспiлки e однieю з громадських органiзацiй, якi створюються трудящими для захисту своiх соцiальних, економiчних i професiйних прав, для вираження iнтересiв найманих працiвникiв, для боротьби за соцiальну справедливiсть, з метою сприяння створенню для людини вiдповiдних умов працi та життя. В 1994 р. створено Федерацiю профспiлок Укр. В Укр. Ще не прийнято закон про профспiлки. Iхня дiяльнiсть може регулюватися Конст. Укр. та Законами Укр. „Про зайнятiсть”, „Про оплату працi”, „Про колективнi договори та угоди”. Уряд не роздiляe своi функцii визначального органу полiтики, законодавця, власника та роботодавця. Приватний сектор ще не являe собою реальноi органiзованоi сили. (ФПУ). Основнi проблеми профспiлкового руху в Укр.: постiйне зниження довiри до профспiлок; неспроможнiсть профспiлок органiзувати працiвникiв у приватних фiрмах; недостатня пiдтримка профспiлками тих, хто втратив роботу.

18.Суть соціального партнерства та його роль в функціонуванні ринкової економіки.

Соціальне партнерство - це спільна діяльність уряду, підприємців і профспілок, спрямована на узгодження інтересів і вирішення проблем у соціальній і виробничій сферах діяльності людей.

Завдання соціального партнерства

забезпечення реалізації соціально орієнтованої економічної політики;

створення ефективного механізму регулювання соціально-трудових і пов'язаних з ними економічних відносин;

проведення колективних переговорів, взаємних консультацій, укладення колективних договорів та угод;

запобігання колективних трудових спорів (конфліктів) і сприяння вирішенню соціально-трудових конфліктів;

вдосконалення чинного законодавства в сфері соціально-трудових і пов'язаних із ними економічних відносин.

Захисну - недопущення зміни умов праці, оплати праці на користь однієї із сторін;

Організаційну - передбачає гласність і чітко визначений порядок укладання угод;

Миротворчу – на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти і не висуваються нові вимоги.

Об’єкт системи соціального партнерства – соціально – трудові відносини.

Суб’єкти соціального партнерства – працівники, роботодавці, органи державного управління та місцевого самоврядування.

Рівні соціального партнерства – національний, галузевий, територіальний, виробничий.

Органи соціального партнерства –національна, галузева, територіальна ради соціального партнерства.