28. Організація праці. Принципи організації праці.

У широкому значенні організація праці – це процес організовування трудової діяльності. Організовують працю окремого робітника, виробничої бригади, працівників цеху, підприємства, суспільну працю у межах цілої країни.

організація праці на підприємстві - це процес економічно і соціально обґрунтованого поєднання в оптимальних пропорціях робочої сили , засобів і предметів праці та створення умов для їх ефективного використання і досягнення кінцевої мети виробництва.

Відрізняють: заг. Організаційні принципи; принципи що визначають організаційно-технічний аспект системи організації праці.

До перших відносяться:

Принцип плановості організації праці( на рівні підприємства плануванням охоплюються всі етапи виробничого циклу);

Принцип комплексності( враховувати взаємодію всі елементів системи організації праці та різних рівнів управління виробництвом);

Принцип науковості( використання прогресивних методів організації праці);

Принцип нормативності (використання у організації праці прогресивних нормативів та стандартів)

Принцип ефективності (максимальний матеріальний та соціальний ефект із мінімальними витратами)

Друга група принципів охоплює:

Принцип обов’язкової відповідальності між технічним оснащенням виробництва та рівнем організації праці;

Принцип системності та комплексності вирішення всіх практичних питань організації праці;

Принцип безперервності та ритмічності процесу праці у всіх ланцюгах та на усіх етапах виробничого процесу.

29. Нормування праці.

Нормування праці - це процес визначення, впровадження і перегляду норм праці.

Нормування праці на підприємстві вирішує наступні завдання:

Економічне ( ефективне використання ресурсів і ріст продуктивності праці).

Психофізіологічне (підвищення працездатності людини без шкоди для її здоров’я).

Соціальне ( праця повинна приносити задоволення).

30. Структура робочого часу. Класифікація витрат робочого часу.

З точки зору нормування праці виробничий процес є витратами часу на виготовлення продукції. Тому у розрахунках, по-перше, потрібно визначити, які витрати часу є необхідними та можуть бути включені в норму, по-друге, визначити ефективність використання фонду часу працівників та обладнання. З цією метою здійснюється класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність використання часу.

Відрізняють класифікацію часу використання обладнання та часу робочого.Усі види витрат часу робітника діляться на необхідні або такі, що нормуються, та зайві або такі, що не нормуються.

До перших відноситься час:

Основний – це той час, упродовж якого досягається безпосередня мета технологічного процесу, тобто відбувається якісна зміна предмету праці (наприклад, зміна місця знаходження вантажу, складання машин тощо)Допоміжний – визначає час, що використовується на дії, які забезпечують виконання основної роботи( наприклад, встановлення деталі на верстаті для обробки)

Час обслуговування робочого місця;

Підготовчо-заключний час, що витрачається на підготовку робочого місця та засобів виробництва до виконання роботи та її завершення;Час перерви на відпочинок та особисті потреби.

Не нормується час, що витрачено на усунення недоліків на виробництві, випуск бракованої продукції, а також час перерв, що викликані порушенням трудової дисципліни.