Міжнародний поділ праці: сутність, види та форми
МПП — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.
Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:
природно-географічні умови;
технічний прогрес;
соціально-економічні умови.
На сучасному етапі вплив перших двох чинників на МПП вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення.
Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва — землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій.
МПП нерозривно пов´язаний з міжнародною спеціалізацією і кооперуванням виробництва, які є формами його прояву і його елементами.
Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють зосередження в країні певних видів виробництва або послуг для задоволення потреб зарубіжних партнерів (диференціації національних виробництв).
МСВ розвивається в двох напрямках — виробничому і територіальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих підприємств, компаній та об´єднань. У територіальному напрямку виділяють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції та їх частин для світового ринку.
Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між державами з обміном продуктами різних галузей виробництва.
Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна та технологічна спеціалізації.
Предметна передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, а технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу. Найрозвиненіші всі форми спеціалізації в машинобудуванні, приладобудуванні тощо.
Міжнародноспеціалізована продукція — це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.
Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:
•
коефіцієнт відносної експортної
спеціалізації
де Ек — питома вага товару в експорті країни; Eс — питома вага товару в світовому експорті. Якщо Кг> 1, то галузь або товар вважаються міжнародноспеціалізованими;
•
експортна квота у виробництві галузі
де E — обсяг експорту за даний період; Qвн — обсяг внутрішнього виробництва за той же період.
Експортна квота характеризує значення експорту продукції певної галузі для економіки країни.
Другим елементом у МПП є міжнародне виробниче кооперування, тобто об´єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперування:
1. Здійснення спільних програм, що реалізується в двох формах:
підрядне виробниче кооперування – виконання певної роботи виконавцем з доручення замовника, що обумовлюється термінами, обсягами, якістю виконання і т. д.;
спільне виробництво.
2. Спеціалізація в договірному порядку – це розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування, що дозволяє усунути або зменшити дублювання виробництва і пряму конкуренцію між собою на ринку.
3. Створення спільних підприємств – об'єднання капіталу декількох учасників для реалізації окремих, взаємно погоджених цілей.
Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери співробітництва, головними серед яких є:
а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);
б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;
в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперованої продукції.
У світовому господарстві міжнародне кооперування класифікують за його основними характеристиками:
за видами — економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;
за стадіями — передвиробниче, виробниче, комерційне;
за методами, що використовуються, — виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП;
за структурою зв´язків — внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;
за територіальним охопленням — між двома і більше країнами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;
за кількістю суб´єктів — дво- і багатостороннє;
за кількістю об´єктів — дво- і багатопредметне.
Прагнення одержати більш значну вигоду від експортно-імпортних операцій у порівнянні з купівлею-продажем на внутрішньому ринку і є основним мотивом участі підприємців різних країн у МПП. Причиною, що спонукує країни вступати в МПП, є протиріччя між зростанням суспільних потреб і недостатнім рівнем існуючих ресурсів для їхнього задоволення.