87. Прийняття Конституції України.

Центральною подією всього конституційного процесу в сучасній історії України стало прийняття 28 червня 1996р. Верховною Радою України нової Конституції України.

Конституція України складається з Преамбули, 15 розділів, 161 статті й 14 пунктів Перехідних положень.

Конституція України як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні відносини та компетенцію, а також права, свободи й обов'язки громадян. Затвердження Основного Закону держави створило юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства, органічного входження України до світової спільноти.

Історичне значення Конституції

1996р. Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу.

Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

3 прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - усе те, що формує політико економічну систему.

Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості.

Прийняття Конституції внесло стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій.

Прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.

88.Етапи багатопартійності

Перший розпочався наприкінці 80-х років перебудови демократії і гласності в масштабі всього Радянського Союзу. На цьому етапі в Україні активно розгорнула роботу Українська Хельсінська Спілка, виникла Українська демократична спілка. В 1989 році була створена багаточисленна суспільно- політична організація “Народний рух України” (Рух), що витсупила проти тоталітаризму, за демократичний розвиток України.

Другий період пов'язаний з проголошенням незалежності України і тією якісно новою ситуацією, що склалася. В Україні почала формуватися нова політична система суспільства і політичні партії отримали офіційний статус повноцінних, повноправних суб?єктів політичної системи. Характерною рисою цього періоду було розмежування партій на прихільників політики президента і опозиції щодо нього

Третій період (1993, 1994 роки і по теперешній час) характерізується стрімким зростом кількості партій. Так, у травні 2000 року у Мінюсті було зареєстровано 98 партій, що і давали весь спектр багатопартійності в Україні.

89. Головні кроки України на шляху до європейської інтеграції

9 листопада 1995 р. — першою з країн СНД — Україна офіційно вступила до Ради Європи (РЄ). Це дало можливість брати участь у виробленні спільної політики Європейських держав у галузі прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропейських вимог.

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе ряд зобов'язань, які стосуються, насамперед, приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ в Україні було скасовано смертну кару. Для контролю за виконанням взятих на себе зобов'язань, щодо України запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ з правами людини. За період з 1995 по 2004 pp. Україна неодноразово опинялася в ситуації, що їй загрожували виключити з РЄ за невиконання зобов'язань. Важливе значення для просування на шляху до європейської інтеграції є співробітництво з Європейським Союзом (ЄС). У 1992 р. Україна долучилась до співробітництва з європейськими фінансовими організаціями, зокрема, ставши членом Європейського банку реконструкції і розвитку. У 1994 p. було підписано, а в 1998 р. набуло чинності закону Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України по зміцненню демократії, розвитку її економічного потенціалу та завершенню переходу до ринкової економіки.

У липні 2002 р. відбувся саміт "Україна - ЄС". Основними питаннями, що обговорювалися, були; надання Україні статус країни з ринковою економікою і асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи саміта було прийнято рішення, що Україна не відповідає вимогам ЄС і не потрапляє до хвилі розширення ЄС у 2004 і 2007 pp. У 2003 р. Україні було-надано статус "країни-сусіда ЄС.Проголошення Україною без'ядерного статусу сприяло налагодженню тісних відносин з НАТО. У 1994 р. стала учасником програми НАТО "Партнерство заради миру". У 1996 р. була схвалена індивідуальна програма партнерства Україна-НАТО. На території України проходять спільні навчання військових підрозділів (Янівський полігон під Львовом, акваторія Чорного моря). У 1997 р. в Мадриді між Україною і НАТО було підписано "Хартію про особливе партнерство". У Хартії проголошувалося, що НАТО є відкритим для вступу нових членів, що воно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, недоторканість її кордонів.

90.Україна без’ядерна держава

Уже 15 років пройшло від того часу, як Україна завершила процес передачі Російській Федерації стратегічних ядерних боєприпасів. В останній день травня 1996 року Україна виконала ще один пункт плану добровільної відмови від ядерної зброї та тісно пов’язаного з ним скорочення стратегічного ракетно-ядерного озброєння. Процес цей був болючим і травматичним для багатьох військових та інженерів ракетної галузі, але це була жертва, яку Україна мусила сплатити в обмін на свою незалежність. Є тепер і ті, хто вважає відмову від ядерного статусу фатальною помилкою, оскільки країни -«члени ядерного пулу», на їхню думку, не виконують своїх зобов’язань перед Україною.

Декларація про держаний суверенітет від 16 липня 1991 року проголошувала намір України «стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї». 24 жовтня 1991 року Верховна Рада України виступає із Заявою, у якій, зокрема, зазначається, що «Україна проводитиме політику, спрямовану на повне знищення ядерної зброї та компонентів її базування, що розташовані на території Української держави».

А далі були домовленості у Мінську та Алма-Аті, що лягли в основу підписання угоди щодо стратегічних сил від 30 грудня 1991 року. Ця угода містила зобов’язання країн-учасниць сприяти ліквідації ядерної зброї у в Україні, Білорусі та Казахстані і зобов’язання до липня 1992 року звезти тактичну ядерну зброю на бази для розкомплектації під спільним контролем. Також сторони погодилися з переміщенням ядерної зброї з Білорусі, Казахстану та України на територію Росії.

Тактичну зброю з території України вивезли вже у травні 1992-го, а стратегічне озброєння Україна була готова передати тільки після отримання компенсацій та гарантій безпеки з боку США та Росії. Таку угоду підписали у 1994 році і парламент України її ратифікував. Остаточні крапки над «і» поставив у грудні цього ж року будапештський Меморандум. Цей документ від 5 грудня 1994 року, підписаний Україною, США, Росією та Великою Британією, містить гарантії суверенітету та безпеки України, як країни, що добровільно відмовилася від ядерного статусу й приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Після приєднання України до ДНЯЗ Україна фактично не лише відмовилася від ядерного озброєння, що базувалося на її території, а й задекларувала неможливість використання ракет-носіїв цих ядерних зарядів.