Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
33-2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
544.77 Кб
Скачать

4. Розкрийте особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії на початку хх століття.

Землі, які перебували у складі Австро-Угорської імперії:

(близько 20% земель) Східна Галичина; Північна Буковина; Закарпаття.

Гальмування промислового розвитку:

- переважання дрібних підприємств;

- Повільний розвиток;

- незацікавленість австрійського уряду у промисловому розвитку регіону;

- домінування іноземного капіталу;

- нерівномірний розвиток галузей промисловості;

- переважання добування та первісної обробки сировини.

Повільний розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві:

- наявність пережитків кріпацтва;

- збереження церковного землеволодіння;

- зменшення кількості поміщицьких маєтків, зосередження земель у руках невеликої групи впливових поміщиків;

- диференціалізація селянства;

- аграрне перенаселення;

- низька продуктивність сільського господарства;

- еміграція населення до Канади, США, Аргентини, Бразилії і т.д.

Створення легальних політичних партій наприкінці XIX ст.:

- великий досвід роботи в умовах Австро-Угорської конституційной монархії;

- значна роль греко-католицької церкви;

- перевага ідеї політичної самостійності України як кінцевої мети, перший крок до неї – автономія України.

Соціальний розвиток: Австро-угорський уряд перетворив західноукраїнські землі на колоніальні окраїни своєї імперії, аграрно-сировинний придаток до корінних західних провінцій. Своєрідністю політики австрійських правлячих кіл було те, що вони для утримання в покорі всіх залежних національностей надавали одним з них привілеї і з їх допомогою гнобили інших, діючи за принципом «поділяй і пануй». Так, у Східній Галичині переваги й привілеї мали польські шляхтичі й капіталісти, на Північній Буковині — румунські, Закарпатті — угорські.

Економічний розвиток: Західноукраїнські землі мали сприятливі природні умови — гарний клімат, багатий рослинний світ, зокрема ліси, родючі ґрунти, великі запаси корисних копалин (нафта, вугілля, сіль, озокерит та ін.). Незважаючи на це, їх економіка розвивалася дуже повільно, оскільки австрійська правляча бюрократія перетворила ці землі на свої внутрішні колонії — на ринок збуту товарів корінної австрійської промисловості, джерело сировини й дешевої робочої сили. Саме в інтересах австрійської метрополії, в інтересах одержання найбільших прибутків і спрямовувалися австрійським урядом в Галичині, Буковині, на Закарпатті і залізничне будівництво, і розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі.

Будівництво залізниць, без яких не міг розвиватися капіталізм, на західноукраїнських землях австрійський уряд, австрійські та німецькі капіталісти вели так, щоб зв'язати залізничним сполученням, насамперед, центральні райони Австрії зі східним, російським кордоном та забезпечити цим стратегічні інтереси, і, з другого боку, сполучити ці райони з метою збуту там товарів австрійської промисловості і вивозу в центр країни сировини. У той же час окремі місцевості Галичини, Буковини й Закарпаття одна з одною залізницями тривалий час не зв'язувалися, що гальмувало розвиток економіки і сприяло. консервуванню відсталості.

5. Проаналізуйте процес утворення нових українських ліберально-демократичних та соціалістичних партій в Наддніпрянській Україні на поч. ХХ ст. Порівняйте цей процес в українських землях в складі Російської та Австро-Угорської імперій.

Наприкінці 1904 — на початку 1905 р. після нового розколу в РУП утворилася нова політична організація — Українська соціал-демократична спілка (скорочена назва «Спілка») на чолі зі студентами М. Меленевським-Баском та О. Скоропис-Йолтуховським. Спілка була досить чисельною для того часу (близько 6 тис. членів). Вона закликала пролетарів міста і села розгортати страйковий рух. Збройного повстання як форми революційної боротьби вона не схвалювала. Земельне питання пропонувала розв'язати демократичним шляхом: постановою спеціально для цього скликаної Всенародної конституційної Ради. У 1905 р. Спілка влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції.

На початку XX ст. утворились українські партії ліберального спрямування. Так, у 1904 р. утворилась Українська демократична партія (УДП) на чолі з поміркованими громадськими діячами О. Лотоцьким, Є. Чикаленком та ін. Згодом від неї відкололась Українська радикальна партія (УРП) на чолі з письменниками Б. Грінченком та С. Єфремовим. Обидві партії — нечисельні за складом. За своїми основними програмними положеннями були близькими до російського «Союзу визволення» (зародка майбутньої кадетської партії), обстоювали встановлення в Російській імперії конституційної монархії, яка б надала Україні право на автономію (про докорінні соціальні зміни не йшлося). Уже наступного року УРП та УДП злилися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП).

1905 р. відбулася й реорганізація залишків РУП, яка після цього прийняла назву — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). її провідники — Д. Антонович, B.Винниченко, С. Петлюра, М. Порш.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]