61. (1).Дати поняття педагогіки як науки про виховання. Розкрити роль системи виховання у нашій країні.

Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості людини. Предметом педагогіки є дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ іпроцесів, теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання, вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії, розробка педагогічної техніки

62 (2)Сформулювати основні вимоги до системи виховання. Визначити мету та результат виховання.

Мета і завдання виховної роботи

Головною метою виховання молоді є підготовка гармонійно розвиненої, суспільне активної особистості, професійно-грамотного, творчого фахівця, поєдную чого в собі високу духовність, моральну чистоту, професійну компетентність і фізичну досконалість.

Досягнення цієї мети забезпечується високим рівнем навчальної роботи, а також постійним вдосконаленням системи виховної роботи у вищому закладі освіти.

Головним критерієм її ефективності виступає рівень національної їх свідомості, навчально-наукової та суспільної активності, ступеня переростання виховання у самовиховання.

Результати виховання

Вихованість школярів — показник ефективності і якості навчально-виховного процесу. Ефективність виховання залежить від ставлення учня до існуючої дійсності і спрямованих на нього виховних впливів, від інтенсивності виховання, активності його учасників, ефективності процесу навчання, органічного поєднання мети, змісту, форм і методів виховної роботи та іншого. Слід розрізняти такі рівні вихованості.

1. Дуже низький рівень: поведінка учня негативна, він не піддається педагогічному впливу, а самоорганізація і саморегуляція не розвинуті.

2. Низький рівень: позитивна нестійка поведінка проявляється слабо, коли спостерігаються зриви, поведінка регулюється вимогами старших, а саморегуляція і самоорганізація інтуїтивні.

3. Для середнього рівня властива стійка позитивна поведінка, наявність саморегуляції і самоорганізації, але активна позиція стосовно діяльності і вчинків однокласників ще не проявляється.

4. Показником високого рівня є наявність стійкого і позитивного досвіду поведінки, саморегуляції і прагнення до регуляції діяльності й поведінки інших людей, прояв активної позиції.

Основними показниками рівня вихованості школяра є зовнішній вигляд, культура поведінки в школі і за її межами, громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності, сформованість наукового світогляду і національної свідомості, позитивне ставлення та інтерес до навчання, залучення до світової та національної культури, мистецтва, літератури, фізичне здоров'я, прагнення займатися фізичною культурою і спортом, працелюбність, орієнтованість на майбушю професію.

Оцінити рівень вихованості особистості можна за її ставленням до суспільства, до інших людей, до самої себе, до культури, до природи, до навчання.

Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

1. Подолання формалізму у виховній роботі школи шляхом уникнення безсистемності та заорганізованості учнів безліччю безцільних заходів.

2. Удосконалення процесу виховання шляхом організації в школі виховних центрів, створення в школі мікроклімату, підбору раціонального змісту виховання, залучення учнів до різних видів діяльності, використання різних форм і методів виховання, підвищення емоційної насиченості виховних заходів, подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учня, організації самоврядування, самоосвіти і самовиховання учнів, забезпечення педагогічного всеобучу батьків, удосконалення методичної роботи з педагогічними кадрами та підготовки і перепідготовки кадрів для національного виховання.