55.Змоделювати зразки диференційованих завдань для учнів 7 класу з вашого фахового предмету.

1.Поняття «диференціації» у навчанні. Види диференціації.

Диференціація полягає у всеосяжному пристосуванні змісту і процесу навчання до індивідуальних можливостей кожного учня. Здійснення диференціації на практиці передбачає:

а) вивчення типологічних особливостей учнів та рівня їхньої успішності з метою загальної оцінки їхніх можливостей;

б) організаційне розв'язання проблеми диференціації, наприклад, поділ групи на підгрупи з урахуванням навчальних можливостей учнів, виокремлення підгруп слабших або сильніших учнів тощо;

в) вивчення вимог програми і структури змісту навчального предмета з огляду його можливого скорочення, розширення, спрощення, дозування, градуювання тощо;

г) побудова на цій основі апарату різнорівневих навчальних задач, вибір методів і форм їх вирішення (див. розділи 11, 13).

Неправомірно ототожнювати мету диференціації з поняттям "вирівнювання". Яким би не було наше намагання "підтягнути" слабко встигаючих учнів до рівня "сильних", зробити це в масовому порядку не вдасться. Головна мета диференціації полягає в тому, щоби кожному учневі дати шанс працювати на межі своїх можливостей і, таким чином, забезпечувати йому прогрес, постійну віру в свої сили.

Досвід підказує три можливі форми організації диференціації навчання.

Відкрита диференціація, яка передбачає поділ класу чи групи на дві-три підгрупи (А, Б, В, ...). Учитель постійно готує відповідну кількість варіантів класних і домашніх завдань (задач), пристосовуючи їх до реальних можливостей кожної з груп. Перехід учнів із групи в групу лишається вільним; у деяких випадках школяр сам може вирішити, до якої групи йому приєднатися.

Напіввідкрита диференціація полягає в тому, що рівень успішності учнів враховується при адміністративно узаконеному поділі класу на групи, що є характерним, наприклад, для вивчення іноземної мови, уроків праці тощо. У такому випадку склад групи буде більш-менш однаковим. Учителі, які працюють у таких групах, складають для кожної з них окремі календарні й поурочні плани. За результатами навчання і за згодою учнів у кінці кожного року поділ на групи може уточнюватися, тобто їх склад також можна вважати динамічним. Очевидно, що застосування такого поділу передбачає необхідність взаємної згоди між учителями, які працюють паралельно. Вони одержують слабші групи за чергою. Така диференціація іноді застосовується і при комплектації класів, і навіть, при створенні нових типів шкіл (школи з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцеї та ін.). Напівприховану диференціацію втілює в собі також ідея профілізації старших класів середньої школи.

Прихована диференціація, коли за допомогою індивідуальних карток підгрупі слабших учнів надається додаткова підтримка. До такої групи може входити декілька учнів. Вибір форми диференціації залежить від об'єктивних умов, складу учнів, схильності вчителя до тих чи інших форм роботи тощо.

Вдаючись до відкритого (чи напіввідкритого) поділу на підгрупи, необхідно:

— приділяти велику увагу педагогічному тактові, щирій прихильності до дітей, особливо, до слабко встигаючих;

— постійно стежити за успіхами відстаючих учнів, відзначати їх, даючи їм шанс на перехід до сильнішої групи;

— усіляко попереджувати будь-які вияви дискримінації щодо слабших учнів;

— довести учням доцільність диференціації;

— спиратися на підтримку батьків.

Перелік застережень наводить на висновок, що вчитель у питаннях диференціації повинен бути дуже обережним. Уся наша робота має бути спрямована на те, щоб знайти такі способи навчання, які дозволили б не розділяти дітей в класі й в той же час забезпечити кожному відповідні щодо його здібностей можливості.

Диференціація має переслідувати головну мету: надати можливість усім учням позбутись почуття меншовартості й водночас відчути радість праці. А це можливе лише за умов дійсно демократичних, гуманних стосунків вчителя і учнів, в атмосфері доброзичливості та співробітництва. Якщо ж диференціацію здійснювати авторитарно, вона лише "узаконить" навчальну нерівноправність дітей і сприятиме формуванню почуття соціальної несправедливості.

Суворо дотримуючись цих засад, учитель зможе уникнути небажаних відвертих і прихованих реакцій на диференціацію та домогтися бажаних результатів.

При опитуванні домашнього завдання.  1.Учні з високими навчальними можливостями:  - викладають програмний матеріал докладно, зі всіма деталями, з використанням додаткової художньої, науково-популярної літератури, інших джерел,  - до них пред'являється підвищена вимога до логіки викладу та культури мови ;  - від них вимагається аргументована формулювання висновків, резюме,  - учням даної групи пропонуються завдання творчого і проблемно-пошукового характеру,  - завдання із застосуванням класифікації, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін. 

2.Учні з середніми навчальними можливостями: - виконують завдання тренувального і відтворює характеру, - завдання за зразком; - завдання з використанням знань, умінь і навичок у знайомої ситуації. 

3.Для учнів з низькими навчальними можливостями можна запропонувати завдання: - репродуктивного характеру по всьому матеріалу і по його частинах; - за поясненням ходу і способу вирішення (виконання) -. по відтворенню головного, основного у усвоенном навчальному матеріалі . При відповідях учнів дозволяється користуватися складеними будинку планом, плакатами, приладами.

У ході викладу нового матеріалу У практиці склалося Три підходи ДО визначення завдань диференційованим груп учнів у процесі викладу вчителем нового матеріалу. 

1. Групи отримують попередні завдання, які вони повинні виконувати по мірі розкриття вчителем нової теми. 

Учні з високими навчальними можливостями: 

- підведення підсумків викладаються питань, 

- виділення головного у матеріалі, основного; 

- робота з першоджерелами, книгою, - пошук відповіді на проблемне питання проблемну завдання. 

Учні з середніми та низькими навчальними можливостями: 

- робота з опрацювання нових понять, словникова робота;

 - завдання для актуалізації раніше засвоєних знань, 

- завдання репродуктивно характеру та ін. 

2. Всі учні слухають виклад матеріалу вчителем.Потім учням з високими можливостями до дуги пропонується самостійна робота за новим матеріалом. У цей час вчитель з двома іншими групами розглядає навчальний матеріал ще раз.Після цього завдання отримує група з середніми навчальними можливостями. Для дітей третьої групи новий матеріал вчитель викладає ще раз, уточнюючи окремі моменти, аргументуючи і доводячи основні положення. 3. Після викладу нового матеріалу вчителем його викладають за допомогою вчителя учні з високими можливостями до навчання, потім із середніми і, нарешті, з низькими. Можливі й інші варіанти для підтримки статусу рівноправності і емоційного комфорту 2-ой і 3-їй груп учнів. 

При закріпленні і повторенні нового матеріалу. Своєрідністю даного етапу уроку є постановка перед класом загальної пізнавальної завдання. Завдання перед усіма групами учнів ставиться одна, але кожна група вирішує цю задачу своїми шляхами, своїм темпом, на своєму рівні. 

Для дітей із середніми і низькими навчальними можливостями: - питання і вправи для відтворення теоретичного навчального матеріалу (у тому числі нового), знання якої необхідне для вирішення основної задачі; - завдання з наявністю зразка виконання; - завдання, в яких учні виконують тільки окремі його частини, - завдання з допоміжними питаннями; -. завдання з інструкціями, вказівками, алгоритм дій Учням З високими навчальними можливостями у виконанні завдань при закріпленні і повторенні надається велика самостійність. Їм пропонуються завдання, розраховані на різну ступінь теоретичного осмислення, що вимагають висновків, узагальнень, аналізу, завдання творчого, пошукового характеру і Т.Д. 

При дачі домашнього завдання.Диференціація домашніх завдань має ту особливість, що і етап закріплення нового матеріалу. Завдання дається учням різне.Наприклад: прочитати параграф і скласти план відповіді; прочитати параграф і відповісти на питання, прочитати параграф і скласти таблицю, привести свої приклади і т.д.