- •1. Концепція розвитку зовнішньоек. Політики в Україні.
- •2. Сутність і принципи зед
- •4. Право на здійснення зед.
- •5.Економічні передумови виходу суб'єктів зед на зовнішній ринок.
- •6. Основні види зед і форми їх реалізації
- •7. Мета та засоби регулювання зед.
- •8. Правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності.
- •9. Органи державного регулювання зед та їх компетенція.
- •10.Органи місцевого управління та їх компетенція в регулюванні зед.
- •12. Суб'єкти і методи регулювання зед.
- •13. Товарні, фондові, валютні біржі як регулятори зед. Біржова торгівля товарами в Україні та її можливість для розробки стратегії виходу на зовнішній ринок.
- •14. Міжнародні аукціони і торги, їх організація і проведення.
- •16. Торговельно-промислова палата, асоціації та інші організації координаційного типу, їх роль в регулюванні зед.
- •19.Поняття товарного ринку, товару, конкурентноспрможності з точки зору експорт- но-імпортних можливостей підприємства.
- •20. Розробка стратегії досягнення цілей зед
- •21. Управліния зед на підприємстві: організаційна структура, повноваження основних підрозділів.
- •22 .Експортно-імпортні операції, їх класифікація і методи здійснення
- •23. Зустрічні (товарообмінні і компенсаційні) операції.
- •24. Порядок здійснення і регулювання бартерних операцій.
- •25. Регулювання і контроль за здійсненням зовнішньоторговельних операцій в Україні.
- •26.Квотування і ліцензування експорту та імпорту в зед.
- •27. Експортно-імпортні процедури, заборони, вимоги.
- •28 Індикативні ціни як регулятор зовнішньоторговельних операцій.
- •29.Антидемпінгові обмеження в зовнішній торгівлі
- •31. Антимонопольні заходи в зед
- •32. Товарна номенклатура зед і порядок її застосування
- •33. Операції з давальницькою сировиною в зед: порядок здійснення і регулювання
- •36 Спільне підприємництво, його зміст і форми.
- •37. Іноземні інвестиції: види, форми, правовий режим, гарантії захисту, порядок здійснення.
- •38. Офшорні компанії та їх використання в комерційних операціях.
- •39. Митне законодавство та принципи митного регулювання.
- •40. Митне оформлення товарів, й інших предметів. Митна документація для різних видів зовнішньоекономічних операцій.
- •41. Вантажна митна декларація та її призначення.
- •42. Організація діяльності митних брокерів і ліцензійних митних складів.
- •43. Підприємства з іноземними інвестиціями в Україні, мотиви, правові форми і порядок створення.
- •44. Спільна господарська діяльність українських і іноземних партнерів на території України без створення юридичної особи.
- •45. Інвестиційна діяльність українських підприємств за кордоном і її правова основа.
- •46. Створення підприємств, філій представництв в Україні, економічний та юридичний аспекти.
- •47. Мито як інструмент економічної політики держави.
- •48. Митні платежі: їх призначення та особливості їх обрахування.
- •49. Митна вартість, особливості її визначення та застосування.
- •50. Єдиний митний тариф і порядок його застосування.
- •51. Зміст і види транспортних операцій у зовнішній торгівлі.
- •52. Міжнародні правила "Інкотермс" і їх застосування у зовнішньоекономічній діяльності.
- •53.Особливості застосування базисних умов постачання.
- •54. Організація морських, залізничних і автомобільних перевезень.
- •55. Страхування зовнішньоторговельній діяльності, його види і основний зміст.
- •56. Система валютного регулювання зед в Україні.
- •57. Операції з валютою та порядок розрахунків, функції Національного і комерційних банків по управлінню валютними ресурсами.
- •58. Порядок визначення валютного курсу.
- •59. Відповідальність суб‘єктів господарської діяльності за порушення валютного законодавства.
- •60. Мета і задачі створення спеціальних економічних зон /сез/, їх класифікація, механізм функціонування. Світовий досвід використання режимів сез. Умови і особливості створення сез в Україні.
- •61. Міжнародні контракти. Вимоги до зовнішньоторговельного контракту, право контракту.
- •62. Зміст і структура 63. Формування ціни зовнішньоторговельного контракту.
- •64. Підготовка і складання зовнішньоторговельного контракту.
- •65. Реєстрація зовнішньоторговельних контрактів в Україні.
- •66.Організація міжнародних розрахунків.
- •67. Механізм розрахунків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.
- •68. Сутність та форми кредитування в міжнародній торгівлі.
- •69. Основні умови міжнародних кредитів.
- •71. Наслідки вступу України до сот.
- •73. Наслідки вступу України до єеп.
- •75. Єврорегіони в Україні.
25. Регулювання і контроль за здійсненням зовнішньоторговельних операцій в Україні.
Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється за допомогою економічних та адміністративних методів. Економічні методи, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон “Про єдиний митний тариф”. Митний тариф — це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито — це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. У міжнародній практиці застосовується експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Величина мита визначається за допомогою ставок, які поділяються на адвалорні (процентні), специфічні та комбіновані. Адвалорне та специфічне мито по-різному здійснюють свою регулюючу функцію. За підвищення цін ефективнішим є адвалорне мито, а за зниження — специфічне. В окремих випадках використовуються ставки змішаного типу (комбіновані), коли товар одночасно обкладається адвалорними і специфічними видами мита (наприклад, 40% вартості, але не менш як 3 ЄВРО за штуку).
Важливим митним інструментом є антидемпінгове мито. Воно застосовується тоді, коли в країну ввозяться товари за цінами, які значно нижчі за ціни або навіть собівартість у країні-експортері, через що зазнають шкоди національні виробники аналогічних товарів. До нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, установлення мінімальної митної вартості на окремі товари та ін. Прямі субсидії надаються експортеру у формі безпосередніх виплат на відшкодування різниці між його витратами та отриманим доходом, а непрямі — є формою надання пільг в оподаткуванні, позик за більш низькими ставками, пільгових умов страхування тощо. Експортне кредитування передбачає фінансове стимулювання розвитку експорту національних товарів. Воно, як правило, здійснюється у формі надання державних кредитів національним експортерам під пільгові процентні ставки або іноземним імпортерам за умови придбання товарів лише вітчизняного виробництва.
26.Квотування і ліцензування експорту та імпорту в зед.
Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується. Зміст таких квот зазвичай заключається в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, їх обсяг вираховується як різниця внутр. вир-ва і споживання товарів. Індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод, які надають основні переваги в експорті або імпорті товарів тим країнам, з якими є найбільш тісні політичні, економічні та інші інтереси.
Переваги квоти як засобу обмеження імпорту: по-перше, квота дає гарантію, що імпорт не буде перевищувати певну величину, оскільки позбавляє іноземних конкурентів можливості розширювати продажі на ринку шляхом зниження цін (тариф цієї гарантії не надає). По-друге, квотування є більш гнучким і оперативним інструментом політики, оскільки зміна тарифів за звичай регламентується національним законодавством і міжнародними угодами. По-третє, використання квот робить зовнішньоторгівельну політику більш селективною, оскільки шляхом розподілу ліцензій держава може підтримувати конкретні підприємства. Разом з тим використання квот на імпорт може призводити до додаткових негативних ефектів. З одного боку, обмежуючи цінову конкуренцію і гарантуючи вітчизняним фірмам певну частку національного ринку, квота може сприяти монополізації економіки. З іншого боку, саме розподілення ліцензій рідко відбувається на відкритих аукціонах в умовах чесної конкуренції імпортерів і тому в кращому випадку призводить до свавільних і тому недостатньо ефективних адміністративним рішенням.