16 Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи усунення

Стресова ситуація — це явище, яке виникає внаслідок надмірного або недостатнього навантаження працівників робочими завданнями, психологічною несумісністю, незадовільними умовами праці та безліччю інших чинників.

Стрес — явище розповсюджене. Його можуть викликати як фактори, що пов'язані з впливом організації на свого співробітника, так і чинники, що зумовлені особистим життям людини, його світосприйняттям і менталітетом. За цими ознаками і розглянемо причини стресу, розподіливши їх на особові та організаційні.

Організаційні фактори можна умовно розподілити на 5 підгруп:

а) невідповідність між змістом праці і можливостями конкретного працівника. На практиці це надто велике, надмірне завантаження, безліч невідкладних обов'язків чи надто мале, незначне навантаження. Обидві такі ситуації небажані.

б) конфлікт ролей, кили до працівника одночасно ставляться протилежні чи взаємовиключні вимоги. Сюди належить також і ситуація, коли людина отримує розпорядження "через голову" безпосереднього функціонального керівника,

в) будь-яка невизначеність (обов'язків, повноважень, пільг, можливостей, ролі та ін.). тобто ситуація за якої працівник не володіє повною, достатньою чи достовірною інформацією про те, чого під нього чекають чи у яких умовах йому доведеться діяти;

г) нецікава, монотонна робота. При застосуванні конвеєрного виробництва, коли праця суттєво стандартизована чи вид діяльності вузько спеціалізований, постійно стикаються з такими проблемами;

д) незадовільні фактори оточуючого середовища та гігієни — шум, пил, шкідлива випромінювання, забруднення, вібрація, освітлення у недопустимих межах, порушення температурного режиму, висока ймовірність вірусних чи професійних, захворювань, загроза фізичних ушкоджень чи моральних травм.

Особові чинники надто суб'єктивні та індивідуальні для формування в певні категорії. Під ними розуміють все те, що породжує депресію, агресивність і відчуття душевної кризи чи неспокою. Зазначимо серед особових факторів стресу лише ті, що трапляються найбільш часто: втрата близьких, важка хвороба чи каліцтво, розлучення, зміна місця роботи чи проживання, фінансові втрати, невідповідність між потребами та можливостями, втрата ідеалів, різного роду індивідуальні та побутові проблеми.

Надмірний стрес може виявитися руйнівним фактором для особистості і для організації в цілому. Уникнути стресу чи послабити стресовий стан можна використовуючи систему вибору пріоритетів у роботу, тобто розподіляючи завдання на невідкладні, дуже важливі, термінові, шаблонні, другорядні, несуттєві, зайві тощо. Необхідно вміти знаходити час для відпочинку, вчасно сказати "ні', коли досягнута максимальна межа завантаження роботою.

17 Поняття оргструктури і фактори, що її визначають

Існує велика кількість визначень організаційної структури управління виробництвом.

Структура, яка відображає синтез взаємозв'язків різних елементів, що функціонують для досягнення встановленої мети, називається організаційною.

Згідно з іншим визначенням, організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою.

Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

1) адаптивність 2) гнучкість, динамізм 3) адекватність4) спеціалізація

5) оптимальність 6) оперативність 7) надійність 8) економічність 9) простота

На побудову організаційних структур управління впливає система факторів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є група регульованих і не регульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать:

1. розміри виробничої діяльності фірми, (середня, мала, крупна);

2. виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатура виробів різних галузей);

3. характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійні: виробництво);

4. сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок);

5. масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, у т.ч. виробничих, збутових тощо);

6. характер об'єднання (концерн, фінансова група тощо).

Детальніше розглянемо групу факторів, що стосується управлінських проблем:

• співвідношення лінійної, функціональної та інших форм організації управління виробництвом;

• співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління;

• рівень спеціалізації управлінських робіт;

• філософія вищого керівництва;

• залежність між кількістю підлеглих і можливостями контролю їх дій (норма керованості);

• поєднання спеціалізації процесів управління з концентрацією однорідних управлінських робіт;

• рівень механізації та автоматизації управлінських робіт,

• кваліфікація працівників та ефективність їх праці;

• рівень відповідності структури апарату управління ієрархічній структурі виробництва.