- •Еволюція розвитку теорії управління
- •2. Функція планування. Стратегічне планування
- •3. Групи та їх класифікація. Причини виникнення груп
- •4. Ролі менеджерів за Мінцбергом
- •5. Процес контролю в менеджменті
- •6. Поняття комунікацій та комунікаційного процесу. Бар’єри комунікацій
- •7. Зовнішнє середовище м-ту, макро- і мікрорівень
- •8. Методи розробки і ухвалення управлінських рішень
- •9. Особливості американської та японської моделей мен-ту
- •10. Розробка та ухвалення ур в умовах визначеності, невизначеності та ризику
- •11. Процес прийняття ур
- •12. Змістовні теорії мотивації
- •П’ятирівнева ієрархія потреб Маслоу
- •Теорія «жвз» Клейтона Альдерфера
- •Теорія трьох потреб Девіда МакКлеланда
- •Двохфакторна теорія Фредеріка Герцберга
- •13 Процесуальні теорії мотивації
- •Теорія справедливості с.Адамса
- •Модель Портера – Лоулера
- •14. Основні класи оргструктур. Принципи формування адаптивних та бюрократичних структур
- •15 Типи адаптивних структур, їх особливості, переваги та недоліки
- •16 Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи усунення
- •17 Поняття оргструктури і фактори, що її визначають
- •18 Наукові підходи до менеджменту
- •19 Делегування, відповідальність і повноваження. Матриця Ейзенхауера
- •Матриця Ейзенхауера
- •20 Закони управління та закони організації
- •21 Характеристика внутрішнього середовища організації і його компонентів
- •Методи управління
- •23 Природа конфлікту, його складові та види конфлікт, причини конфліктів
- •24 Підходи в менеджменті
- •25 Організація як об’єкт управління. Класифікація організацій
- •26 Прийняття управлінських рішень. Класифікація ур
- •27 Стратегії концентрованого та інтегрованого росту. Їх підстратегії
- •28 Стратегії диверсифікації та скорочення. Їх під стратегії
- •29 Різновиди та способи ухвалення ур. Їх переваги та недоліки
14. Основні класи оргструктур. Принципи формування адаптивних та бюрократичних структур
Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом:
1.Бюрократичні структури.
2.Адаптивні структури.
Бюрократичні (механістичні) організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями.
Адаптивні (органічні) організаційні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію.
Адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.
Бюрократичні та адаптивні структури є крайнощами, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними І мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у різних співвідношеннях. Крім того, часто маємо так, що різним підрозділам в одній організації властиві різні структури. Так, наприклад, керівництво крупної організації використовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних — адаптивні.
Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління:
1. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.
2. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління.
3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління а відповідної функції.
4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналу зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість ланок і рівнів управління повинні бути мінімальними.
5. Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отр. накази лише від 1 начальника.
6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівнику, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих.
7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників.
8. Принцип зворотного зв'язку - завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її коригування.
Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємозв'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.