18 Наукові підходи до менеджменту

У першій половині ХХ ст. отримали розвиток чотири школи управлінської думки. Хронологічно вони подані так:

1. Школа наукового управління

2. Класична (адміністративна) школа

3. Школа людських стосунків (поведінкова)

4. Кількісна школа.

ШКОЛА НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ

Вчені і практики, які вирішували як збільшити продуктивність і як мотивувати працівників, започаткували школу наукового управління.

Засновником школи наукового управління був американський інженер-механік Фредерік Тейлор . Він вважав, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна вдосконалити виробничі операції, досягти їх ефективного виконання.

Значне місце в системі наукового управління надавалося персоналу. Суттєвим досягненням цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності та обсягів виробництва.

Суттєвим внеском Ф.Тейлора в теорію менеджменту було відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання роботи.

Тейлор підкреслював, що рушійна сила продуктивності праці — особиста зацікавленість працівника.

Із своїх досліджень та експериментів Ф.Тейлор вивів ряд загальних принципів, які лягли в основу його системи. До їх числа належать :

1. Розподіл праці,2. Вимірювання праці,3. Завдання-розпорядження,

4. Програми стимулювання ,5. Праця як індивідуальна діяльність,6.Мотивація ,7. Роль індивідуальних здібностей ,8. Роль менеджменту,9. Роль профспілок,10. Розвиток управлінського мислення

Подібні проблеми вирішували і подружжя Френк та Ліліан Гілбрет, які займалися переважно питаннями вивчення фізичної роботи у виробничих процесах і досліджували можливість збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на їх виробництво.

Концепція наукового управління стала переломним етапом, завдяки якому управління почало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень.

КЛАСИЧНА (АДМІНІСТРАТИВНА) ШКОЛА

Погляд на організацію з точки зору широкої перспективи та прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті (школи адміністративного управління). З її виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління на рівні організації в цілому.

Засновником школи вважається французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль.

А.Файоль розбив всі можливі операції, які зустрічаються на підприємствах, на 6 груп :

1 Технічні операції (виробництво, обробка).

2. Комерційні операції (купівля, продаж).

3. Фінансові операції (залучення засобів та розпорядження ними).

4. Страхові операції (страхування та охорона майна і осіб).

5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика тощо).

6. Адміністративні операції (передбачення. організація, розпорядництво, координація, контроль).

А.Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій, або суттєві функції, зустрічаються в ньому завжди.

Наступним важливим внеском А.Файоля в теорію менеджменту є вироблення 14 принципів менеджменту

Поділ робочих обов'язків	Спеціалізація сприяє зростанню виробництва завдяки підвищенню продуктивності роботи працівників
Влада	Менеджери повинні мати право віддавати накази. Таке право надає їм влада.
Дисципліна	Працівники мають виконувати правила, якими керується організація.
Єдність керівництва	Кожен працівник має одержувати накази лише від одного керівника
Єдність спрямування	Кожен з видів організаційної діяльності, спрямований на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовуватися одним менеджером з використанням одного плану
Підпорядкування Індивідуальних інтересів загальним	Інтереси будь-кого з працівників чи групи працівників не можуть переважати інтереси організації загалом
Винагорода	Працівники мають одержувати за свою працю гідну винагороду
Централізація	Централізація означає ступінь, до якого підлеглі беруть участь в ухваленні рішень.
Скалярний ланцюжок	Ієрархія влади від найвищого керівництва до найнижчих рівнів становить скалярний ланцюжок. Комунікація має проходити цим ланцюжком.
Порядок	Люди й матеріали мають перебувати в потрібний час у належному місці
Рівність	Менеджери мають ставитися до своїх підлеглих справедливо й доброзичливо
Стабільність складу персоналу	Висока плинність кадрів неефективна. Обов'язок менеджерів — забезпечити належне планування штатів і простежити за призначенням на вакантні посади належних осіб
Ініціатива	Працівники, які мають змогу виношувати і впроваджувати свої плани, працюватимуть на повну силу
Дух одностайності	Формування духу однієї команди сприяє гармонії та єдності організації

ШКОЛА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ

Школу людських стосунків часто називають неокласичною.

Засновником цієї школи став американський соціолог та психолог Елтон Мейо. Фундаментом для його досліджень були здобутки у теорії психології людини, а саме праця Зігмунда Фрейда "Психологія підсвідомого". Новий напрям в теорії управління, започаткований Е.Мейо, полягав у наступному: чітко розроблені операції і добра заробітна плата не завжди призволять до підвищення продуктивності праці. Школа людських стосунків стала реалізацією нового прагнення менеджменту розглядати кожну організацію як певну соціальну систему.

Значним є внесок й інших вчених у становлення та розвиток школи людських стосунків. Так, М.П.Фоллетт була першою, хто визначив менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей". Пізніші дослідження американського медика і психолога А.Маслоу теж допомогли виявити причини багатьох вчинків людей.

Подальший розвиток психології та соціології дав поштовх до формування поведінкового напряму в теорії менеджменту.

Найбільш відомими представниками даного напряму були К.Арджиріс, Р.Лайкерт Ф-Герцберґ, Д.МакГрегор. Вони досліджували різні аспекти соціальної взаємодії мотивації, влади та авторитету, організаційної структури, комунікацій лідерства змісту роботи тощо.

КІЛЬКІСНА ШКОЛА

Основним завданням кількісної школи в менеджменті є забезпечення керівників інформаційною базою, необхідною для прийняття рішень.

Найчастіше проблеми кількісної школи пов'язують з дослідженням операцій (проектуванням та функціонуванням операційних систем), процесами розробки та прийняття управлінських рішень, побудовою інформаційних систем.

Найбільш відомими представниками цієї школи є Д.Марч, Г.Саймон. Р.Акофф, Д.Вудворд, Д.Томпсон, Н.Лоуренс,

Більшість методів і засобів кількісної школи мають такі характеристики:

1. Головна увага зосереджується на прийнятті рішення.

2. Критерієм обирається економічна ефективність.

3. Використання формалізованих математичних моделей, які є, по суті, можливими варіантами вирішення проблеми.

4.Модель — це форма зображення реальності.

5. Залежність від комп'ютера