- •Досократівська філософія. Мілетьська школа, Гераклід, Піфагор та Піфагорійці.
- •Філософські погляди Демокріта і Сократа.
- •Філософські погляди Платона. Вчення про ідеї.
- •Філософські погляди Аристотеля. Вчення про причини і начала сущого.
- •Філософія елліністської епохи: Епікур та Лукрецій Кар.
- •Поняття середньовічної філософії. Патристика. Філософські погляди Августина.
- •Схоластика: номіналізм і реалізм (Фома Аквінський, Вільям Оккам, Дуне Скот, р. Бекон, Іби-Сінна, Ібт-Рушд).
- •Гуманізм і натурфілософія Відродження: Данте, Петрарка, м. Кузанський, Дж. Бруно, Леонардо да Вінчі.
- •Соціальні теорії Відродження: Томас Мор, Томазо Кампанела, Ніколо Макіавеллі, Мішель Монтель.
- •Емпіризм. Філософські погляди ф. Бекону, т. Гоббса, д. Локка.
- •Раціоналізм. Філософські погляди р. Декарта, б. Спінози, г. Лейбніца. Вчення про субстанцію.
- •Суб’єктивно-ідеалістичні концепції д. Берклі і д. Юма
- •Французька філософія 18 ст. (Монтеск’є, Вольтер, Руссо, Дідро, Гельвецій і Гольбах)
- •Філософські погляди і. Канта. «Критика чистого розуму».
- •Філософські погляди і. Г. Фіхте. «Науковчення».
- •Філософські погляди ф. Шеллінга. «Система трансцендентального ідеалізму»
- •Філософські погляди Гегеля. Сутність діалектичного методу. «Наука логіки»
- •Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха л.
- •19. Диалектико-материалестическая философия к. Маркса. «Капитал»
- •20. Философские взгляды Энгельса. «Диалектика природы», «Анти-Дюринг»
- •21. Философские взгляды в.И.Ленина. «Материализм и эмприокритицизм», «Философские тетради»
- •22. Философские взгляды г. Сковороды.
- •23. Русская философия XIX-XX вв. А) материализм; б) идеализм
- •25. Екзенциализм: м. Хайдеггер, к. Ясперс, ж. П. Сартр, а. Камю.
- •26. Герменевтика и психоанализ (х.Г. Гадамер, з. Фрейд, к.Г. Юнг)
- •27. Материалистическое и идиалистическое понимание истории. Культура и цивилизация.
- •Исторический генезис философии. Предметное самоопределение философии как науки.
- •Главные философские направления: материализм и идеализм, диалектика и метафизика.
- •Роль и функции философии в системе научно-теоретического познания мира.
- •Принципы построения системы философского знания: дуализм или монизм, материализм и идеализм.
- •Проблема мышления в философии. Материалистическое и идеалистическое понимание природы мышления.
- •33. Понятие практики как универсального способа освоения мира человеком. Формы практики
- •34. Проблема возникновения человеческого сознания. Речево-предметная деятельность человека.
- •35. Социально-историческая природа сознания. Общественное и индивидуальное сознание.
- •36. Проблема идеального. Психическая деятельность и объективная реальность
- •37. Идеальное как отражение предмета. Деятельность, психика, сознание – как форма идеального
- •38 Познание как предмет философского анализа. Структура научного познания.
- •39. Субъект и объект познания. Взаимодействие субъекта и объекта
- •40 Понятие метода. Формы и методы научного познания.
- •41 Проблемы истины в философии и конкретно-научном познании.
- •42. Объективная истиность мишления
- •43. Істина і заблудження.
27. Материалистическое и идиалистическое понимание истории. Культура и цивилизация.
Идеалистическое понимание истории - общественное сознание определяет общественное бытие, историю творят великие личности. Марксистская философия сформулировала материалистическое понимание истории: общественное бытие определяет общественное сознание; общественное сознание обладает определенной активностью и относительной самостоятельностью. Люди сами творят историю, но при обстоятельствах, от них не зависящих, люди - актеры и авторы собственной драмы. Не сознание людей определяет их бытие, а бытие опр. сознание. Развитие общ-ва есть естественный ист. процесс. Общ-е пр-во - пр-во мат и дух ценностей. Пр-во выступает определяющим.
Культура - це вираження індивідуального початку кожного соціуму. Сьогодні поняття “цивілізація” найчастіше застосовують на означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами: цивілізація — це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх галузях бутя суспільства. Адже досягнення культури можуть існувати в суспільстві в “законсервованому” стані, можуть тимчасово не знаходити свого “адресата”, а то й бути для нього недосяжними. У такому разі багатство культури не розкрите, а її потенційні можливості не використані належною мірою. На противагу цьому, цивілізація — це такий щабель у розвитку суспільства, на якому весь зміст культури розгортається не в потенційному, а в актуальному плані, він увесь діє, живе і, головне, продукує подальші повноцінні й багатопланові форми інтелектуального життя суспільства.
Завжди стимулював та підкріплював цивілізаційні процеси; наприклад, ще Платон, накреслюючи проект “ідеальної держави”, відзначав, що мистецтво інколи розбещує та послаблює людину, робить її бездіяльною. З позиції концентрації людських зусиль задля досягнення певних соціальних цілей культура дійсно далеко не завжди може бути корисною, але, як ми з’ясували, не в тому полягає її сутність. А тому слід визнати, що культура та цивілізація постають двома різними сторонами людського суспільно-історичного буття; їх протистояння, але і взаємне стимулювання постає нормальним явищем. Проте це не значить, що воно не потребує усвідомлення та свідомого втручання, але задля того, щоби таке втручання було виправданим та розумним, слід мати уявлення і про сутність культури, і про сутність цивілізації, і про складність їх взаємовпливів. Не співпадаючи із культурою, цивілізація стає важливим стимулом та соціально історичною формою розвитку культури. Але інтереси культури та цивілізації починають протистояти одне одному не лише тоді, коли, наприклад, європейська культура вступає у епоху Відродження; такі протистояння спостерігалися час від часу і в попередні історичні періоди, коли, наприклад, стимулювалися лише ті напрями розвитку культури, які були вигідні можновладцям, царям, деспотам, багатіям та ін., коли розвивалася переважно культура розкошів та вишуканих втіх. В той же час навіть такі “замовлення” культуротворцям не завжди і не обов’язково впливали на культуру негативно: інколи це приводило до пошуків та відкриттів нових засобі та напрямів культурного процесу.
Сущ. 3 точки зрения на цивилизацию:
1) Цивилизация, как синоним культуры
2) Цивилизация. как нечто противостоящее культуре.
3) Цивилизация как характеристика конкретного социального культурного образования.