22. Способи розширення сфери діяльності торговельного підприємства. Вхідні бар’єри для проникнення на ринок.

До основних способів розширення сфери діяльності торговельного підприємства можемо віднести :

а) стратегію концентрованого розширення, яка базується на пошуку і використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів; тобто існуюче виробництво залишається в центрі бізнесу, а нове виникає виходячи з нових можливостей;

б) ст. горизонтального роз-я - припускає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що вимагає нової технології, відмінної від існуючої; за даної стратегії підприємство повинно орієнтуватися на виробництво таких технологічно не пов’язаних продуктів, які б використовували вже наявні можливості фірми; новий продукт має бути орієнтований на споживача основного продукту та за своїми якостями він має бути супутнім продуктом, що вже виробляється;

в) ст. конгломеративного роз-я - полягає в тому, що фірма розширюється за рахунок виробництва технологічно не пов’язаних товарів, що реалізуються на нових ринках; це одна з найскладніших для реалізації стратегій розвитку; дуже часто ця стратегія реалізується шляхом придбання підприємств, а не створенням нових підприємств для роботи на незнайомому ринку.

Стратегія розширення діяльності - освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг. Стратегія розширення діяльності передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому товари можуть бути новими для всіх підприємств, які працюють на цільовому ринку, або тільки для даного підприємства. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість фірми у віддаленому майбутньому. Вона є найбільш ризикованою та потребує значних витрат. Останні два чинники - стагнуючий ринок і прагнення освоїти нові області діяльності - є головними причинами розширення діяльності українських підприємств

Способи розширення

1) оптимізацію асортименту (номенклатури) продукції, що виробляється, з урахуванням її споживчих характеристик і особливостей технології виробництва;

2) можливості прискорення темпів оновлення продукції в цілому та за окремими її видами з урахуванням життєвого циклу;

3) визначення оптимального співвідношення нових та «старих» товарів у виробничій програмі, а також нових та вже освоєних ринків збуту;

4) виходу на ринок із принципово новими видами продукції;

5) вибору часу виходу на ринок з новим товаром та зняття з виробничої програми малоефективних товарів.

Вхідні бар’єри для проникнення на ринок

Конкуренція шляхом переливу капіталу виникає при зміні профілю діяльності або її диверсифікації (розширення, розгалуження). Такий перелив капіталу можливий через подолання вхідних і вихідних бар'єрів галузі. Вхідні бар'єри - це перепони для проникнення на ринок нових конкурентів.

До найбільш суттєвих вхідних бар'єрів належать:

1. правові обмеження:

2. складні процедури реєстрації і ліцензування банківської діяльності;

3. високі вимоги до керівників (стаж роботи, освіта, наявність управлінського досвіду, відсутність суттєвих зауважень з боку НБУ до діяльності на попередніх посадах тощо);

4. високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

5. високі затрати на переорієнтацію споживачів;

6. необхідність значних інвестицій в матеріально-технічну базу і кадри.

Вихідні бар'єри в банківському бізнесі суттєвої ролі не відіграють. Банки, входячи в інші галузі, як правило із освоєних ринків не йдуть. Коли виникає монополія такими бар'єрами можуть служити:

- законодавство, що захищає державну монополію;

- патенти, права власності на унікальний ресурс;

- економія масштабу, тобто витікаючи з великих масштабів діяльності і недоступна конкурентам ефективність виробництва;

- політика низьких або навіть демпінгових цін (тобто нижче за собівартість; демпінг належить до методів недобросовісної конкуренції і переслідується державою, але фактично здійснюється часто-густо);