Відповіді на питання з дисципліни «Комерційна діяльність торговельного підприємства»

1. Підприємництво, його характерні риси, роль в економічній системі. Комерційний успіх підприємства, його критерії.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи — підприємства (організації).

Основними принципами, за якими здійснюється підприємництво є:

- вільний вибір діяльності на добровільних засадах

- залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян

- самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва

- вільне наймання працівників

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових природних та ін. ресурсів, використання яких не заборонене чи не обмежене законодавством

- вільний розподіл прибутку, який залишився після внесення платежів,встановлених законодавством

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності

- використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд

Роль підприємництва в суспільстві.

В зв’язку з переходом до ринкової економіки все більшого значення набувають підприємницькі відносини. У суспільстві підприємництво:

1. виступає діловою силою,що прискорює шлях до ринкових перетворень, подальше удосконалення законодавчо-нормативної бази.

2. забезпечує господарську незалежність суб’єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції

3. стимулює ділову активність, сприяє оновленню технологічної бази і номенклатури продукції

4. створює нові робочі місця

5. проводить благодійну та спонсорську діяльність

Успіх у комерційному підприємництві може досягатися за рахунок: гнучкості і мобільності діяльності з урахуванням економічної ситуації, що змінюється на ринку; виявлення комерційних пріоритетів та їх реалізації; активного використання у прийнятті комерційних рішень принципів менеджменту і маркетингу; вміння передбачити комерційні ризики; адаптації комерційних працівників до нових умов роботи.

2. Комерція у вузькому та широкому розумінні. Функції та принципи комерційної діяльності підприємства.

У вузькому розумінні комерційне підприємництво - це підприємництво у сфері торгівлі, пов'язане із здійсненням процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту покупців (споживачів) та отримання прибутку.

У широкому розумінні комерційне підприємництво є господарсько-торговельною діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері виробництва і товарного обігу, спрямованою на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення І виробів народного споживання, а також допоміжною діяльністю, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; електропостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг).

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, електропостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Важливе місце у ринковій економіці посідає підприємництво у сфері торгівлі (комерція), де швидше і з меншим вкладом ресурсів можна отримати доходи від проведених бізнес-операцій. Як оперативно-організаційна система комерційне підприємництво має справу з товарообмінними, товарно-грошовими операціями, що проводяться з урахуванням поточних і перспективних ринкових змін.

Підприємництво у сфері торгівлі відіграє значну роль в активізації економічних процесів, зокрема: забезпечує встановлення збалансованого ринку, сприяє формуванню оптимальних пропорцій між виробництвом та суміжними сферами, виявляє попит на товари, стимулює виробниче підприємництво, здійснює ефективний товарний оборот, задовольняє потреби населення у товарах та послугах, стимулює діяльність суб'єктів ринку, робить відповідний внесок у формування доходів державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків. Крім того, підприємництво у сфері торгівлі дозволяє всім учасникам комерційного обороту вигідно співпрацювати на основі планування, реалізації торгових операцій, закладає основу для формування виробничих програм та перспективних напрямів щодо випуску продукції за кількісними та якісними параметрами, асортиментною структурою. А це, у свою чергу, свідчить про те, що комерція визначає економічний стан промислового підприємства, його успіх на товарному ринку. Якщо вироблена продукція не буде реалізована у сфері торгівлі в намічених обсягах, це негативно впливатиме на господарсько-фінансову діяльність промислових підприємств.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;

• свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом;

• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, економічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

• захист національного товаровиробника;

• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

На основі цих принципів комерційне підприємництво здійснює:

• вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

• самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

• вільне наймання підприємцем працівників;

• комерційні розрахунки та власний комерційний ризик;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

№3. Історичний розвиток комерційної діяльності. Стан та перспективи розвитку комерційної діяльності в Україні.

Комерція з’явилась при переході від натуральної форми господарювання до товарної. Спочатку вона існувала в сільському господарстві та ремісництві. При цьому на ринку діяли 2 типи економ. суб’єктів:

1. Підприємства створювалися рабовласниками, феодалами на основі примусу до праці. Виробництво на цих підставах було масовим, що підвищувало їх продуктивність за рахунок спеціалізації працівників та знижувало витрати завдяки ефекту масштабу.

2. Незалежні робітники. Виробництво одиничне але примусу не було. З часом частина незалежних підприємців змогла збільшити свій бізнес, а інші почали об’єднуватися в картелі.

Масове в-цтво поступово відійшло від не економ. примусу до праці і перейшло до економічного. Також великі п-ства частково відійшли в промислову сферу і стали мануфактурами. З’явились державні п-ства. Також з’явились торговельні п-ства у вигляді купецьких гільдій.

Гільдія – асоціація купців, які співпрацюють між собою. Спочатку торгівля здійснювалась виробниками, але їм було не зручно здійснювати торгівлю з іншими містами – цю функцію почали здійснювати купці, завданням яких було визначити необхідні товари та доставити їх. Завдяки тому, що в гільдії була довіра між собою, купці почали використовувати вексельні розрахунки.

Вексель – борговий цінний папір який виписується при продажу товарів в борг. Купці здебільшого реалізували товари спочатку на ярмарках. Потім деякі ярмарки стали постійно діючими і перетворилися на ринки, а окремі ярмарки на біржі.

З 16 ст. підприємці почали посилювати свої сусп.. позиції за рахунок отримання дворянських титулів. З 18 ст почала формуватися буржуазія і витіснила дворянський клас. При владі буржуазія поліпшувала умови для ведення бізнесу, з’явилося банківське підприємництво, активізувалось кредитування, науково-дослідна діяльність, міжнародна торгівля стала регулярною і здійснювалася великими компаніями.

В 19 ст. почали з’являтись перші компанії сучасного типу в яких не було примусу до праці, в-цтво було гнучким, здійснювалось під окремими торг. марками. В 20 ст. така модель виявилась не ефективними, великі компанії були розподілені серед безлічі інвесторів. З’явились фінансові ринки і фінанси. П-цтво, яке не передбачає в-цтво і продаж реальних товарів. З 19 ст. обсяги в-цтва товарів почали перевищувати попит на них що призвело до появи криз перевиробництва та маркетингу як філософії бізнесу. Важливою зміною в бізнес-середовищі в 20 ст. стало посилення ролі людини.

В Україні прийняті та діють ряд нормативних актів, які заклали підґрунтя для формування і розвитку підприємництва. Згідно з цими нормативними актами, державна підтримка підприємництва спрямована на створення сприятливих організаційних та економічних умов для його розвитку.

Завдяки прийнятим нормативним актам, державній підтримці розвитку підприємницької діяльності в Україні станом на початок 2011 р. діяло 848 тис. малих підприємств. Проте, як засвідчує аналіз господарської практики, рівень розвитку підприємництва, особливо малого бізнесу, та його державна підтримка є ще недостатніми для подальшого розвитку вітчизняної економіки і не відповідають її можливостям.

Особливо негативним явищем стало те, що значна кількість зареєстрованих малих підприємств не діє, а більша частина діючих займається такими швидко прибутковими видами господарської діяльності, як торгівля та посередницькі послуги. Це пояснюється тим, що суб'єкти малого підприємництва розвиваються в умовах несприятливого інвестиційного клімату, що робить невигідним довгострокові виробничі вкладання.

Аналіз стану підприємницької діяльності в Україні показує, що сектор малого і середнього бізнесу потребує ефективної фінансової підтримки як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.

Однією з вагомих перепон на шляху розвитку вітчизняного підприємництва є недосконалість чинної податкової системи та надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності, які зумовлюють зростання обсягів реалізованої продукції, прихованої від оподаткування, невпевненість підприємців у стабільності умов ведення комерційної діяльності.

Негативно впливають на розвиток підприємництва складні та довготривалі після реєстраційні процедури суб'єктів підприємництва, надмірне втручання органів державної влади в їхню діяльність.

Основними напрямками прискорення розвитку підприємництва в сучасних умовах є:

1. Подальше удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва.

2. Удосконалення кредитної політики, а саме: організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, особливо початківців малого бізнесу.

3.. Подальше посилення державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (фінансово-кредитної, майнової, інформаційної та кадрової). Створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.

4. Стимулювання розвитку підприємництва в галузях, що забезпечують найвищу ефективність суспільного виробництва та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих технологій, випуску принципово нових видів продукції.

5. Забезпечення виконання заходів щодо створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

6. Здійснення заходів щодо поетапного створення при центрах зайнятості мережі навчальних центрів з підготовки підприємців з-поміж безробітних.

7. Посилення відповідальності органів виконавчої влади, державних службовців за виконання відповідних законів щодо розвитку підприємницької діяльності, зокрема малого бізнесу.