§ 8. Міжнародний туризм Програмні питання

Суть і структура міжнародного туризму.

Міжнародний рекреаційний туризм.

Міжнародний науковий туризм.

Міжнародний діловий туризм.

Структура міжнародних протуристичних послугових діяльностей.

Особливості експорту та імпорту туристичних послуг.

Роль міжнародного туризму в розвитку світового господарства.

Світова туристична організація.

Основні поняття

Туризм

Міжнародний туризм

Хобі-туризм

Сафарі-тур

Яхтинг

Спортивний туризм

Туристичний комплекс

Туристична сфера

За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), в ХХІ столітті туризм стане найважливішою силою світового розвитку. Він не тільки допоможе збільшити ВВП, а й відіграє головну роль в тому, що прибутки розвинутих країн переносяться в країни, що розвиваються. Як свідчать останні дані, туризм відкриває значні можливості для створення робочих місць, збільшення доходів, фінансування інвестиційних проектів.

Міжнародний туризм зростає з кожним роком. Протягом 1970-1998 р.р. кількість міжнародних туристів збільшилась з 165 млн.чол. до 637 млн.чол., або в 3,9 рази, а дохід від туризму зріс з 17 млрд.дол. до 441 млрд.дол., або в 26 разів.

За прогнозними оцінками, темпи зростання міжнародних подорожей на період 2000-2010 р.р. виглядають так (табл. 10.1):

Таблиця 10.1

Регіони – постачальники туристів	2000-2005 р.р.	2005-2010 р.р
Європа	3,5	4,3
Північна Америка	5,1	5,0
Центральна і Південна Америка	7,1	6,3
Південно-Східна Азія	5,8	4,8
Далекий Схід	6,9	8,2
Австралія/ Південна Африка	6,0	6,2

Види міжнародного туризму можна класифікувати наступним чином:

1. Діловий туризм. Діловий туризм відіграє все більшу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, а перспективи його розвитку досить сприятливі. За оцінками експертів ВТО, частка ділового туризму в світі складає 20%. Діловий туризм є одним з найбільш економічно ефективних видів туризму в світі. Так, близько 50% доходів авіакомпаній, приблизно 60% доходів готелів і більш як 70% доходів автопрокатних компаній створюється за рахунок обслуговування саме цієї категорії туристів.

Виходячи з практики міжнародного туризму, поняття “діловий туризм” охоплює досить широке коло поїздок:

• ділові поїздки співробітників корпорацій з метою переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутової діяльності тощо;

• поїздки на симпозіуми, конгреси, конференції, семінари, виставки, ярмарки, біржі тощо;

• заохочувальні поїздки, що організовуються компаніями й організаціями для своїх співробітників у вигляді безкоштовної туристичної поїздки;

• поїздки на спортивні змагання команд, гастролі артистів;

• поїздки офіційних делегацій (офіційне обслуговування).

Найбільш численною є перша група поїздок, в основному за рахунок все більшої інтеграції та інтернаціоналізації економічних відносин в умовах розвитку глобальних процесів.

2. Оздоровчий туризм. Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов’язаний з використанням рекреаційних ресурсів. Потреби і погляди клієнтів на оздоровчий туризм значно відрізняються один від одного. Для одних це відпочинок з обов’язковим профілактичним лікуванням (водо- і грязелікування, мінеральні води тощо), для інших – просто відпочинок на природі або активний спосіб життя. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Реалізація ж, як правило, відбувається не в цілому по групах, а індивідуально.

Програми цих турів будуються з урахуванням того, що приблизно половину часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття. Всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Одним зі специфічних сегментів оздоровчого туризму є сімейний відпочинок. При розробці таких програм необхідно врахувати також вікові психологічні і фізіологічні особливості.

3. Хобі–туризм. Цей вид міжнародного туризму дає можливість зайнятися улюбленою справою у колі однодумців під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, філателісти, вболівальники спортивних змагань, гурмани тощо). Як правило, такі тури організовуються у вигляді групових поїздок. При формуванні таких програм необхідно дотримуватись головного правила – формування групи за однорідністю інтересів і тематичної спрямованості.

4. Пригодницький туризм. Цей вид туризму забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справою (полювання на верблюдах в Африці, ловля форелі в Карпатах, сходження на кратер вулкану, політ у космос тощо). Пригодницькі тури поділяються на три види:

• похідні експедиції;

• сафарі-тури (мисливство, рибальство, фотомисливство тощо);

• навколосвітнє плавання (яхтинг).

Тематика і географія пригодницьких турів дуже різноманітна. Як правило, це групові тури. Але завжди колорит подорожі підкреслюється наданим спорядженням, інколи фольклорного характеру. Крім цього, специфікою такого виду туризму є наявність спеціального роду ліцензій, дозволів (на мисливство, рибальство, вивіз трофеїв), забезпечення гарантій безпеки, що включають в себе, окрім страхування, контрольно-порятункові служби, проходження трас маршрутів та перевалів, супровід кваліфікаційних інструкторів. Пригодницький туризм належить до елітних видів туризму і коштує досить дорого.

5. Спортивний туризм. Основними споживачами спортивних турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму – любителі спорту, спортсмени, туристи-похідники.

На таких турах необхідно задовольняти спортивні потреби залежно від обраного в кожному конкретному випадку виду спорту. Головне завдання спортивного туру – забезпечення можливостей (протягом всього туру) займатися обраним видом спорту. Спеціальні траси, підйомники, спортивні майданчики, споруди, інвентар – обов’язкове оснащення спортивних турів. Забезпечення безпеки туристів – одна з найважливіших вимог до спортивних турів. Безпека забезпечується наступним:

• найманням досвідчених перевірених і кваліфікованих інструкторів;

• прокладкою і постійним контролем за станом траси, маршруту, спортивними спорудами, підйомниками тощо;

• укладенням угоди з місцевою, регіональною контрольно-порятунковою службою;

• страхуванням подорожей.

6. Навчальні тури. Цей вид туризму орієнтується на вік клієнтів і мотивацію вибору. В основному, це “мовні” тури, але можуть бути також тури з навчанням спорту, спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації.

Всі програми навчальних турів включають у себе по 2-4 години занять в день, у першій половині дня. Інший час – відпочинок, спорт, дозвілля, розваги тощо. Трапляються тури і з інтенсивною програмою навчання (20-30 годин на тиждень). Тут серйозні вимоги пред’являються до кваліфікації викладачів. Загальні вимоги: заняття повинні бути “живими”, в основному проводитись у формі розмовної практики (мовні тури).

7. Релігійний туризм. Історично це найдавніший вид міжнародного туризму. На сьогоднішній час відзначається прагнення туризму і релігії до більш тісного співробітництва. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок:

• паломництво, тобто відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;

• пізнавальні поїздки з ціллю знайомства з релігійними пам’ятниками, історією релігії і релігійною культурою;

• наукові поїздки – поїздки науковців, які займаються питаннями релігії.

Дуже важливим у релігійному туризмі є питання підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам’ятники, а й розкрити туристам духовність релігійних цінностей.

При організації релігійних турів враховуються передусім потоки відвідувачів та їхня мотивація, а також кількість відвідувачів у день, період, сезон.

8. Розважальні тури. Це найрізноманітніші та найпопулярніші тури в усьому світі. Як правило, вони не довготривалі (2-4 дні) і можуть бути періодичними та регулярними. В Європі дуже популярними є різдвяні тури. Програми таких турів – це, в основному, розваги (відвідування святкових заходів, концертів, виставок тощо).

9. Пізнавальні тури. Пізнавальні міжнародні тури є найбільш розповсюдженими і не залежать від вікової та соціальної приналежності туристів.

Пізнавальні тури мають велику кількість різновидів: історичні, літературні, знайомство з живописом, балетом, оперою, з місцями діяльності відомих літературних персонажів і творів тощо.

Програма будується залежно від тематики туру, але завжди з перевагою тематично-пізнавальних і культурних заходів. Такі тури, як правило, короткотермінові. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туристів, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії.

10. Подорожі для людей старшого віку. До 80% подорожей туристи старшого віку здійснюють з метою відпочинку; при цьому значну частку займають короткотермінові тури. Близько 70% цих туристів подорожують влітку. Надають перевагу готелям першого і середнього класу. При формуванні турів для цих клієнтів експерти радять враховувати особливості їхньої психології.

За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн – це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. У поїздках такі туристи не бажають відділятися від туристів іншого віку, слово “пенсіонер” сприймається ними негативно. В той же час вони найбільш прискіпливо відносяться до харчування і обслуговування, передбаченими в програмі перебування. Не менш важливими для них є і фінансові умови реалізації поїздки: ціна туру та можливість отримання знижки з вартості обслуговування і проїзду.

Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали достатньо часу для повноцінного відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. Бажано проводити не більше однієї екскурсії на день і організовувати її таким чином, щоб туристи якомога менше часу проводили на ногах. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.

Крім наведених вище видів міжнародного туризму, значне місце в світі зараз займає молодіжний туризм зі своєю специфікою організації та обслуговування.

Можна ще назвати туризм автостопом, сільський туризм, зелений туризм і багато інших видів обслуговування, які пропонуються сьогодні туристам на міжнародному ринку туризму.

До туризму не відносяться відвідування іншої країни, навіть на порівняно короткий термін, якщо особа займається у країні відвідування професійною діяльністю, отримуючи там же платню. Структуру міжнародних послугових засобів можна представити наступним чином:

• організація туристичних поїздок;

• продаж путівок і турів;

• надання послуг з розміщення і харчування туристів (інфраструктурою тут є система готелів, кемпінгів, ресторанів тощо);

• організація реклами, доведення інформації;

• просування туристичного продукту.

Як показує практика, турист за час туристичної поїздки в середньому тратить:

• на харчування – 40%;

• на проживання – 30%;

• на проїзд по країні – 8%;

• на решту потреб і занять – 22%.

Основну частку в розвитку міжнародного туризму мають наступні країни: Франція, Італія, США, Іспанія, Великобританія, Мексика, Канада, Німеччина, Польща, Австрія, Росія, Угорщина, Португалія, Греція, Швейцарія, Нідерланди, Туреччина, Таїланд, Україна, Бельгія, Ірландія (країни розташовані за порядком кількості туристів).

Перше місце займає Франція, яку у 1999 році відвідало 71 млн.400 тисяч туристів. Дохід склав 24 млрд. 657 млн.дол. США. Цього успіху Франція досягла після створення організації “The Maison de ba France”, основною метою якої є показ іноземцям французького туризму, розвиток і забезпечення прогресу французької мови по всьому світу. Організація складається із 70 штатів, головний офіс знаходиться в Парижі. 38 офісів займаються міжнародними зв’язками. Вони розташовані в 29 країнах світу.

Відмінною рисою цієї організації є те, що вона об’єднує роботу приватних і міжнародних туристичних організацій, а також агентство по транспорту, готелі, компанії по перевезенню вантажів, регіональні туристичні й інші державні комітети.

Бюджет організації складається із відрахувань державних коштів і розподіляється наступним чином:

• збір і розповсюдження інформації – 22%;

• здійснення реклами – 30%;

• комерційне співробітництво – 34%;

• маркетинг і дослідження ринку – 8%;

• інші – 6%.

Для активізації організації міжнародного туризму на Україні створюються наукові підрозділи (лабораторії, відділи, інститути), які розробляють різні аспекти розвитку туризму.

У цій галузі є два напрямки досліджень:

• теоретичні (загальний аналіз проблем і перспектив розвитку індустрії туризму, аналіз географії туристичних потоків та факторів, що визначають їхню інтенсивність, методологія оцінки ресурсів попиту й ефективності капітальних вкладень тощо);

• прикладні (оцінка попиту з метою виявити можливості залучення туристів в той чи інший регіон, порівняльна оцінка туристичних ресурсів, розробка проектів комплексного розвитку окремих районів туризму і т.д.).

Відсутність до 1993 року структур і важелів державного впливу до регулювання розвитку туристичної індустрії призвела до руйнування важливих складових частин галузі, розпаду соціально-орієнтованого міжнародного та внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, погіршення матеріально-технічної бази. Було порушено систему напрацьованих зв’язків і турів, підготовки і використання досвідчених кадрів.

Зупиненню цього негативного процесу сприяли вжиті урядом заходи. Так, 10 листопада 1992 р. було створено Державний комітет України з туризму. До сфери управління цього Комітету було передано 52 підприємства загальнодержавної власності. Це дало можливості для виведення національного туризму з глибокої кризи.

Головна мета, яка ставилась при створенні Держкомтуризму, полягала в необхідності посилення державного регулювання розвитком туризму. Були здійснені заходи щодо впорядкування мережі підвідомчих підприємств, розробки і рекламування на міжнародному ринку національного туристичного продукту, підготовки висококваліфікованих кадрів, створення нормативної бази туризму.

У вересні 1995 року був прийнятий Закон України “Про туризм”, який окреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери. Цим законом туристичну діяльність було введено в правове поле.

• В 1996 році розроблено і затверджено Кабінетом Міністрів України Програму розвитку туризму в Україні до 2005 року.

• В 1997 році створено Національну Раду по туризму, яка об’єднала зусилля Міністерств і відомств, громадських організацій щодо розвитку туристичної індустрії, удосконалення механізму регулювання державного та інших секторів економіки.

• У серпні 1999 року схвалено Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року.

• В 1997 році Україну прийнято до дійсних членів Всесвітньої туристичної організації (ВТО).

• У вересні 1999 року на 13^ій Генеральній асамблеї ВТО у м. Сант’яго (Чилі) Україну обрано до керівного органу ВТО – Виконавчої ради. До неї увійшли також Київська міська державна адміністрація, Київський університет туризму, економіки і права та готельний комплекс “Дніпро”.

• У 1998 році за участю української делегації прийнято Тбіліську декларацію країн-учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для стабільного розвитку туризму.

• Розроблено Національну систему туристично-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича”.

• Введено державну статистичну звітність у галузі туризму.

• Запроваджено ліцензування суб’єктів туристичної діяльності всіх форм власності (зараз їх понад 4000).

• У Верховній Раді України прийнято у першому читанні Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про туризм”. Фактично це означає нову редакцію Закону України “Про туризм”.

• В 2001 році скасовано туристично-екскурсійний збір.

• У червні 2001 року скасовано реєстрацію іноземців в УВІД, що було позитивно сприйнято міжнародною громадськістю і сприяло підвищенню іміджу України як туристичної держави.

• В 2002 році внесено зміни до порядку оформлення дозволів для в’їзду в Україну, якими передбачається можливість їх оформлення громадянам країн-членів Європейського Союзу, Канади, США, Швейцарської Конференції та Японії консульськими пунктами, які створюються МЗС України у міжнародних аеропортах “Сімферополь” і “Одеса”, Одеському морському порту терміном на 8 діб за наявності документів, що підтверджують туристичний характер подорожі.

• Укладено 28 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в індустрії туризму з зарубіжними країнами.

Це далеко не повний перелік заходів, які сприяли динамічному розвитку туристичної індустрії, послідовному збільшенню обсягів надання послуг без залучення коштів з державного бюджету. Крім того, незважаючи на соціально-економічні труднощі останніх років, туристична індустрія України стала тією галуззю, яка з року в рік стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

За розрахунками, наведеними згідно з рекомендаціями ВТО, обсяг споживання товарів і послуг туристичної та інших галузей економіки, забезпечений внутрішніми та міжнародними туристичними потоками, становив у 2001 році близько 22 млрд. гривень.