5. Нумерація

Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Сторінки додатків не нумерують.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапки не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу. Крапку після номера розділу ставлять лише в змісті роботи.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

В окремих випадках у дипломних роботах підрозділи можуть бути поділені на пункти. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункти й підпункти не відображаються в змісті дипломної роботи.

6. Цитування та порядок посилань на джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починають й закінчують лапками та наводять у тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяють лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовують вираз «так званий»;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту й позначається трьома крапками, які ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, усередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) у непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів;

г) кожну цитату й виклад думок інших авторів своїми словами обов'язково супроводжують посиланням на джерело;

При цитуванні та переказі джерел найчастіше використовуються такі словосполучення: Автор писав /пише: «...»; Можна навести такі слова видатного вченого: «…»; Як твердив / твердить...; Згідно з уявленням...; За словами...; На думку...; Як справедливо зазначив / зазначає...; Учений так характеризує (описує, подає)...; Автор наголошує на...; З точки зору автора...; Автор виділяє (пропонує, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює) і т. д.

Якщо автор наукового дослідження робить у чужій цитаті певні виділення (курсив, розрядка, жирний шрифт тощо), аби акцентувати увагу на певному понятті чи фразі, то слід в дужках зробити відповідне застереження, вказуючи власні ініціали. Наприклад, (виділено мною. – А. Я.), (курсив наш. – А. Я.), (підкреслено мною. – А. Я.) і т.д. Подібні позначення доречні при власному перекладі тексту з іншої мови, якщо такого перекладу не існує чи він не збігається із уже відомим (переклад наш. – А. Я.).

Посилання в тексті подають у квадратних дужках [ ]. Посилатися слід на останні видання публікацій, що засвідчуватиме інформованість автора про сучасний стан досліджуваної теми. На більш ранні видання посилаються лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні потрібно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в роботі.

Наприклад:

• Тіньовий сектор економіки України в 1999 р. складав 47 % [3, с. 453].

• Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті

Ю. Д. Біленком у статті [1].

• Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у працях [1–3].

Цифри у квадратних дужках [ ] відповідають порядковому номеру джерела в списку використаних джерел:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біленко Ю. Д. Девальваційний шок : мікро- та макроекономічні наслідки для України

/ Ю. Д. Біленко // Зовнішньоекономічний кур’єр. – 2005. – № 7–8. – С. 12–14.

2. Боринець С. Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і

міжнародний аспекти) / С. Я. Боринець. – К. : Педагогіка, 2007. – 160 с.

3. Державне регулювання економіки / під ред. І. Р. Михасюка. – Л. : Укр. технології,

2009. – 640 с.