Зміст

ВСТУП 2

І. Психологічна характеристика учня молодшої школи. 5

ІІ. Особливості навчання іноземним мовам у молодшій школі. 10

ІІІ. Використання віршів та римовок на різних етапах уроку іноземної мови. 20

Висновки 28

Перелік використаних джерел. 31

Додатки 33

ВСТУП

Принципи державної освітньої політики зумовили необхідність реформування системи навчання іноземних мов:

— переглядається структура ступенів навчання, відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту"¹ в Україні з 2001/02 навчального року розпочався перехід загальноосвітніх навчальних зак­ладів України на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання. Цей процес відбуватиметься в три етапи: з 1 вересня 2001 року - у початковій школі (1—4-ті класи) — І етап, з 1 вересня 2005 р. - в основній школі (5—9 ті класи), — II етап, з 1 вересня 2009 р. у старшій школі (10—12-ті класи) — III етап;

— оновлюється зміст навчання іно­земних мов і зміст виховання засобами іноземної мови; створюються авторські програми та альтернативні підручники з іноземних мов; реалізується інтегра­ція у світові заклади освіти, пов'язані з навчанням іноземних мов.

У зв'язку з реформуванням системи освіти потребує переорієнтації і на­вчальний процес. Поки що він спрямо­ваний на те, щоб учень, іноді, на жаль, механічно, засвоював певну суму знань. Безумовно, функція засвоєння знань із творчим підходом завжди актуальна, і нам потрібно зберегти її високий рівень, але сьогодні не менш важливою є потреба в самостійному опануванні знань, інформації.

Початок навчання з 6-річного віку ста­вить перед дошкільною освітою нове зав­дання — забезпечити психофізичну го­товність дитини до шкільного навчання. Тому гостро постає питання про науко­во-методичний рівень та забезпеченість навчальних закладів, у тому числі й дош­кільних, методичною літературою.

Навчання іноземної мови в початковій школі мусить мати переважно діяльнісний характер, а не інформативний, оск­ільки діти успішніше вивчають мови че­рез дії, мовленнєві й не мовленнєві, та їх інтеграцію, через реальні спроби спілку­вання або виконання завдань за допомо­гою спілкування. Для учнів навчання у формі практичної діяльності становить основну частина їхніх справжніх знань, у той час як просте пасивне багаторазове повторення фактів мови — це незначна частину розуміння мовних та мовленнє­вих процесів, утримування інформації у їхній довготривалій пам'яті².

Тема нашої роботи: Використання поезії на уроках англійської мови.

Об’єктом нашого дослідження є: Процес навчальної діяльності учнів 4 класу при вивчені іноземної мови.

Предметом нашого проекту є: Особливості використання поезії при навчанні англійській мові у 4 класі.

Метою нашої роботи є: Вивчення специфіки раннього навчання іноземним мовам. Обґрунтування, розробка та апробація циклу уроків із використанням віршів на різних етапах заняття.

Завданнями нашої роботи є:

• Проаналізувати нормативні акти та науково-методичну літературу з теми дослідження.

• Вивчити систему сучасних підходів до навчання іноземних мов у початковій школі.

• Надати психолого – педагогічну характеристику сучасного школяра початкової школи.

• Вивчити існуючі методики навчання іноземним мовам та запропонувати нову методику. ( Вірші на різних етапах уроку)

• Вивчити ефективність запропонованої методики.

• Сформулювати висновки, оформити їх у вигляді курсової роботи.

Методи нашого дослідження:

Основні:

• Критичний аналіз літературних джерел.

• Ретроспективне вивчення вітчизняного та закордонного досвіду.

• Вивчення та узагальнення досвіду роботи.

• Наукове спостереження.

• Експеримент.

Допоміжні:

• Статистичний метод.

• Метод моделювання.

• Метод інтерв’ювання.

• Анкетування.

• Тестування.

• Бесіда.

• Хронометрування.

Гіпотезою нашого проекту є:

Використання віршів на різних етапах уроку сприятиме покращенню якості засвоєння навчального матеріалу та зниженню показника тривожності при навчанні учня 4 класу.

І. Психологічна характеристика учня молодшої школи.

1. Загальна характеристика молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік знаменує собою нову віху в розвитку дитини, яка охоплює у хронологічному аспекті проміжок від 6-7 до 10-11 років, тобто з першого по п'ятий класи. В анатомо-морфологічному розумінні цей вік с більш стабільним порівняно з дошкільним та підлітковим віком.

Молодший шкільний вік характеризується значними змінами у функціонуванні коркових і підкоркових структур мозку. В цьому віці досить зрілою є кора головного мозку. Розміри коркових зон у молодших школярів максимально наближені до їх розмірів у дорослої людини. Однак розвиток борізд та звивин лобної області закінчується лише до 12 років.

Молодші школярі, порівняно з дорослими, в меншій мірі можуть стримувати свої емоції. Це пов'язано з тим, що у них кора головного мозку не в повній мірі дозріла і тому вона ще не в змозі адекватно стримувати підвищену активність підкоркових структур. Взаємовідношення між корою та підкорковими структурами, які властиві дорослим, встановлюються лише у віці приблизно 10-12 років.

Кора має велике значення як організатор всієї діяльності нервової системи. І тому з її дозріванням створюються умови для удосконалення функції уваги. Молодшим школярам важко довгий час бути зосередженими. Рівень мимовільної уваги дітей також досягає рівня дорослих лише в 10-12 років.

Розвиток мимовільної уваги пов'язаний із дозріванням лобних долей кори головного мозку, що пов'язано з їх участю в аналізі словесних сигналів, у прийнятті рішень та в організації діяльності. З розвитком цих ділянок кори пов'язане також становлення функції сприймання. Однак у молодших школярів довільна увага і сприймання проходять лише стадію розвитку. У дітей віком 12-15 років вони значно краще розвинені, ніж у школярів розглядуваного нами віку.³

Інтенсивний розвиток нервової системи і в першу чергу головного мозку молодшого школяра є підґрунтям для широких можливостей у набутті ним знань, умінь і навичок.

У дитини в цьому віці повинен сформуватися новий для неї вид діяльності - навчальна діяльність. На цьому етапі перед учнем стоїть завдання не просто засвоїти певну кількість знань. Дитина повинна навчитись учитися. Під впливом систематичних занять у неї змінюється характер мислення, розвивається її увага та пам'ять. Через учіння в ці роки опосередковується вся система стосунків дитини з дорослими людьми, які її оточують. Загалом, у цей період поведінка дитини набуває довільних та осмислених форм, вона підпорядковується певним нормам і правилам.

У молодшому шкільному віці інтенсивно збагачується світ відчуттів дитини, емоційних переживань, розширюються світогляд та коло інтересів, відбувається невпинний процес розвитку особистості.

Всі ці психічні перетворення молодших школярів здійснюються в умовах значного розширення соціальних контактів, які забезпечуються шкільним оточенням. ⁴

Провідним видом діяльності у молодшому шкільному віці стає учіння, або навчальна діяльність (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, В.В.Рєпкін, О.ВСкрипченко). А.К.Маркова вказує на те, що учіння в широкому розумінні - це процес набуття учнем нових знань. Але не будь-яке учіння є навчальною діяльністю. Учіння може стати навчальною діяльністю, якщо учень у процесі здобуття знань оволодіває новими способами учбових дій, які витікають із самостійно поставлених навчальних завдань, засвоює прийоми самоконтролю та самооцінки своєї навчальної діяльності. Тобто, якщо учень засвоює способи, прийоми роботи із самим собою ⁵

Структура навчальної діяльності, в якій набування знань, умінь, і навичок виступає як безпосередній її результат, складається поступово, в міру того, як школярі навчаються її здійснювати, виробляють перші уміння вчитися. Розвиток цієї структури буде продовжуватися протягом усіх років шкільного життя, але її основи закладаються в перші роки навчання.

Проблеми мотивів навчальної діяльності молодшого школяра розв'язуються в працях А.К.Маркової, О.В.Скрипченко, В.А.Крутецького та ін. Динаміка розвитку мотивів учіння має закономірний характер, хоча часто спостерігаються і значні індивідуальні варіації. Якщо проаналізувати загальну динаміку мотивів учіння від І до IV класу, то виявляється таке.

Як першооснова мотивів виділяється певна потреба стати учнем. Це, власне, не потреба в учінні - в оволодінні знаннями, навичками та вміннями, а бажання змінити своє місце маленької дитини й піднятися на наступний щабель самостійності і більш старшого члена родини. Велика роль при цьому надається зовнішнім атрибутам учнівства (шкільна форма, власний портфель, своє робоче місце).

Спочатку в першокласників формується інтерес до самого процесу навчальної діяльності. У відтворенні звуків, написанні елементів букв ще дуже багато від гри.

Дуже швидко формується інтерес щодо результату навчальної діяльності (до перших оцінок, до можливості самому щось написати і прочитати). І тільки після виникнення інтересу до результатів власного учіння формується у першокласника інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба набувати знання.

Пізнавальні мотиви змінюються таким чином: у молодших школярів на грунті інтересу до окремих фактів формується інтерес щодо закономірностей та принципів. Останні психологічні дослідження засвідчують, що уже в середині молодшого шкільного віку може формуватися інтерес до способів засвоєння знань (В.В.Давидов). У молодшому шкільному віці виникають і мотиви самоосвіти, але вони проявляються в найпростішій формі - в інтересі до додаткових джерел знань, епізодичному читанні додаткової літератури тощо.⁶

Соціальні мотиви школярів розвиваються від загального недиференційованого розуміння соціальної значимості учіння до більш глибокого усвідомлення чинників необхідності учитися, до розуміння суті учіння "для себе", що робить соціальні мотиви більш дієвими. Позиційні соціальні мотиви в цьому віці становлять собою бажання дитини отримувати головним чином схвалення вчителя. З'являється також прагнення зайняти певне місце і в колективі ровесників, орієнтування на думку товаришів.