11. Оцінка лісових ресурсів, чинники, принципи розміщення галузей. Розміщення галузей лісового комплексу, проблеми і перспективи розвитку. Схема галузевого складу лісопромислового комплексу.
Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.
Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревину,технічні,харчові,кормові та інші ресурси, а також корисні натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматичнорегулю-ючи, санаторно-гігієнічні, оздоровчі.
Чинники розміщення підприємств основних галузей ЛПК: сировинний; транспортний; споживчий; водний; енергетичний.
Промислові запаси лісу мають Полісся й Карпати. Найлісистіші області — Закарпатська, Івано-Франківська, Ровенська, Житомирська, Волинська, Чернівецька.
Проблеми комплексу:
- лісодефіцит України;
- не повне використання всієї деревини, що заготовляють;
- несанкціоноване вирубування лісів;
- неконкурентоспроможність продукції ЛПК;
- екологічні проблеми.
Шляхи вирішення проблем:
- раціональне використання лісових ресурсів;
- комплексна переробка деревини;
- використання замкнутого циклу, поєднання функцій лісозаготівлі й лісорозведення;
- проведення модернізації підприємств;
- збільшення інвестицій.
12. Розміщення галузей будівельного комплексу. Проблеми та перспективи розвитку.
За особливостями розміщення - 2 групи галузей :
I. Орієнтовані на сировину – видобувні галузі і виробництво будівельних матеріалів.
1.Видобуток і виробництво мінеральних будівельних матеріалів - це бутовий камінь, граніт ( 2 місце в світі після Бразилії), щебінь, пісок, гравій, галька, глина, черепашник та ін. - мінеральна сировина: Житомирська, Рівненська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська обл., Крим, Карпати і ін. Будівельного піску немає в південних районах України.
2. Виробництво цементу ( сировина - мергель, доломіт, вапняки, відходи металургії). Донбас (Амвросііївка, Краматорськ, Єнакієве), Дніпродзержинськ, Балаклея, Львівська, Рівненська, Івано-Франківська обл.
3.Виробництво облицювальних матеріалів (мармур, граніт, черепашник, вапняк): Крим, Закарпаття.
II. Орієнтовані на споживача - у густонаселених районах і районах індустріального розвитку.
1. Виробництво залізобетонних виробів (ЗБВ) - 43 % виробництва галузі.
2. Виробництво легких наповнювачів для залізобетонних виробів (ЗБВ)
-керамзит - із легкоплавких глин шляхом термічної обробки
- термозит - жужільна (шлакова) пемза: Керч, Одеса, Львів, Житомир, Харків, Київ
-спучений перліт, сировина – перліт –Закарпаття; 1 м3 перліту – 6-12 м3 спученого перліту.
3.Виробництво стінових матеріалів (цегла, блоки ), виробництво шиферу.
4. Виробництво скла: віконне, армоване, електротехнічне, оптичне, загартоване, поліроване, кольорове, архітектурно- будівельне скло, скловидний мармур: Донбас (Артемівськ, Лисичанськ, Костянтинівка), Київська, Львівська, Запорізька обл.
5. Фарфорофаянсова (будівельна кераміка, облицювальна плитка, сантехніка): Хмельницька, Житомирська, Полтавська, Донецька (Дружківка), Кіровоградська, Сумська, Харківська, Дніпропетровська і Тернопільська обл.
6. Виробництво будівельного вапна, гіпсу, крейди, м’якої покрівлі (толі, рубероїду, пергаміну).
Висновок: промисловість будівельних матеріалів рівномірно розміщена по території України. Найбільше розвинена у районах інтенсивного будівництва. Провідне місце - Донбас, Придніпров'я - 30 % виробництва галузі, Київська, Харківська, Одеська, Львівська області.
У перспективі передбачаються реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальші механізація та автоматизація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних матеріалів, ефективних збірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості, а також комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, підвищення якості виробів для будівництва, поліпшення якості; удосконалення теплоізоляції, розширення виробництва будівельних конструкцій із нових матеріалів, випуск збірних елементів високого ступеня заводської готовності, ширше використовувати вторинну сировину й відходи, вирішення екологічних проблем, очисні споруди, рекультивація земель у гірничовидобувній промисловості, будівельні майданчики на землях, не придатних для землеробства, удосконалення розміщення з урахуванням комплексності розвитку економічних районів.