Автомобільний

Т Е О: + велика маневреність і швидкість, вантажі - безпосередньо до споживачів ® зручний для перевезень на короткі відстані (будівництво, АПК) термінових і малогабаритних вантажів, для перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший; для масових перевезень вантажів на невеликі відстані, для технологічних перевезень (всередині підприємства)

(-) собівартість перевезень вища, ніж на залізничному - один із найдорожчих (великі експлуатаційні витрати); мала вантажопідйомність; екологічні проблеми.

В Україні розгалуджена мережа автодоріг. Загальна їх довжна більше 160 тис. км, у т.ч. із твердим покриттям 150 тис. км.

Найважливіші автомагістралі: Київ - Брест; Москва - Харків- Сімферополь; Дніпропетровськ - Запоріжжя - Сімферополь; Львів - Київ , Київ – Москва; Харків - Ростов-на-Дону .

Спеціалізація: продукція сільського господарства, харчової, легкої промисловості; будівельні матеріали; хімічна продукція та ін.

Водний транспорт: морський, річковий.

+ використовує природні шляхи сполучення - невеликі витрати на їх обладнання; небагато палива ® низька собівартість при перевезеннях на великі відстані;

перевезення новими типами суден («море - ріка - море », контейнеровози, ліхтеровози) знижують собівартість перевезень => найбільш дешевий для масових і об’ємних вантажів, що не потребують термінової доставки.

(-) низька швидкість руху; сезонність роботи; напрямок не завжди збігається з необхідним; екологічні проблеми ( аварії, забруднення вод).

Морський транспорт

Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км. У складі морського транспорту України: Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП), Українське Дунайське (УДП) пароплавства.

Чорне море Головні порти: Одеса, Іллічівськ, Севастополь, Ялта, Феодосія та ін. Порти « ріка - море» - Херсон, Миколаїв, Рені, Ізмаїл. Паромні переправи: Іллічівськ – Варна (Болгарія), Іллічівськ – Поті (Грузія), Керч-Тамань (Росія)

Азовське море: Маріуполь, Бердянськ, Керч та ін.

Вантажі:- кам'яне вугілля, залізні і марганцеві руди, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічні продукти й ін.; імпортні - нафта, машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси, зерно, фрукти, чай, кава, напої, продукти харчування та ін.

Українське Дунайське пароплавство (УДП) - Ізмаїл, Кілія, Рені.

Річковий транспорт тісно взаємодіє з залізничним і морським. Загальна довжина судноплавних ділянок рік складає 4,4 тис. км; експлуатується приблизно 3,2 тис. км судноплавних шляхів: Дніпро, Десна, Прип'ять, Південний Буг, Сіверський, Дністер, Дунай

Вантажі: будівельні матеріали, вугілля, кокс, нафтопродукти, руди, метали, металобрухт, зерно, овочі, ліс та ін.

Повітряний транспорт

(+) велика швидкість, мало залежить від рел’єфу

(-) дуже дорогий, мала вантажопідйомність, залежність від метеоумов

®для перевезення пасажирів, для термінових, цінних вантажів, пошти.

Найбільші аеропорти: Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Запоріжжя, Сімферополь.

Трубопровідний транспорт:

+ будується в 3-5 разів швидше і дешевше, ніж залізничний; не залежить від погоди і сезону; робота безперервна, без зупинок; зв'язок по найкоротшій відстані; невеликі витрати матеріалів ® низька собівартість перевезень.

(-) транспортування, в основному, рідин і газів;

В Україні найбільша густота на Заході і Сході. 35 тис. км газопроводів великого діаметру, 4 тис. км нафтопроводів, 4,5 тис. км нафтопродуктопроводів. Україна - один із наймогутніших у світі транспортувальників нафти і газу з Росії і Туркменії в Європу.

Вантажі: нафта, нафтопродукти, гази, хімічні продукти (аміак, етилен ).

Розробки: транспортування подрібненого вугілля, руди ( з водою).

Нафтопроводами (НП) поставляється 93, 6% усієї споживаної нафти.12 магістральних нафтопроводів (2,6 тис. км), транзит через Україну в Європу. НП «Дружба»; Гнідинці - Прилуки (Чернігівська обл.); Кременчук - Черкаси; Самара –Лисичанськ - Кременчук - Херсон - Одеса (сибірська нафта) і ін. Розширення нафтотерміналу в Одесі - трансєвразійський нафтотранспортний коридор - НП Одеса - Броди (Львівська обл.) – 674 км

Газопроводи(ГП) Шебелинка – Харків, Шебелинка – Київ, Шебелинка - Одеса – Кишинів, Транзит: ГП «Союз», Уренгой – Ужгород, Ставрополь (Росія) – Луганськ, Братерство” – з Долини ( Івано – Франківська обл.) до Угорщини і Словаччини“, “Прогрес” – з Росіії до Західної Європи.

Продуктопроводи – аміакопровод Тол‘яті (Росія) – Горлівка – Одеса.

Проблеми і завдання транспортного комплексу

Актуальна проблема транспортного комплексу - поліпшення стану його виробничої бази, оновлення рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Для створення системи інтермодульних перевезень передбачається виробництво спеціалізованих технічних засобів — контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів.

Перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів. Ефективне державне регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами:

- створення ринку транспортних послуг;

- забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту;

- активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств.

- використання вантажної бази вітчизняного морського флоту як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом, створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку.

Збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкція автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкція старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.

Розвиваток транспорту за рахунок інтенсивних чинників, удосконалення структури вантажо- і пасажиро-обороту, скорочення матеріальних ресурсів, питомих витрат на перевезення, поліпшення всіх основних техніко-економічних показників роботи транспорту і підвищення якості розподілу вантажів між окремими його видами.

19. Економічне районування і його практичне значення. Принципи ек.районування. Районоутворюючі фактори, чинники спеціалізації. Типи ек. Районів. Сучасна мережа ек.районів. Територіальний поділ праці. Роль районів у господарстві країни. Напрямки їх подальшого розвитку та ек. звязки.

Економічне районування — це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися істрично або формуються в процесі розвитку ПС на основі ТПП. Районоутворюючі фактори: ТПП, ТВК, найбільші міста мають зони економічного тяжіння, ек.-географічне положення, природні умови і ресурси, адміністративно-територіальний поділ, АПК, промислові центри, вузли, райони, національно-політичний устрій. Чинники спеціалізації є: а) природні умови та ресурси, що сприяють розвитку господарства; б) наявність трудових ресурсів; в) особливості географічного положення, зокрема по відношенню до транспортної мережі; г) галузі господарства, що склалися історично; д) необхідність виконання певного державного завдання. Основною ланкою при економічному районуванні виступає економічний район. Економічний район - це географічне цілісна територіальна частина народного господарства, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішньо-економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці. Принципи економічного районування: 1)загальний(великий) ек.район- це велика ек. Цілісна територія,де є значні природні ресурси;2)розміри і конфігурація великих ек.районів мають бути доцільними з точки зору транспортних витрат;3) на території великого ек.району сформований потужний господ. комплекс з такою галузевою структурою:-основні галузі спеціалізації; - обслуговуючі галузі спеціалізації; - галузі що забезпечують потреби населення;4) ек.-географічне положення;5) принцип економічного тяжіння. Практичне значення економічного районування: формування і реалізація ДРЕП, територіального управління,вибору доцільних варіантів розміщення нових виробництв, удосконалення територіальної структури.

Типи економічних районів — галузеві і багатогалузеві (інтегральні). Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними обслуговуючих виробництв. Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Багатогалузеве (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться ТВК. За цим районуванням виділяється три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).

Великі (інтегральні) економічні райони — це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою, або адміністративні краї з автономними областями. Головною метою визначення цих районів є виявлення і розмежування великих ТВК, довгострокове прогнозування, планування, формування загальнодерж. промислових і с/г баз.

Середні (інтегральні) економічні райони – це підрайони великих економічних районів. Це територія однієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування. Вони використовуються для прогнозування рівня розвитку виробництва, невиробничої сфери і розроблення програм галузевого розвитку,для управління господ. діяльністю.

Малі райони (мікрорайони) — це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів – внутрішні області адміністративних районів.

Донецький (Донецька, Луганська області);

Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);

Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);

Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

Причорноморський (АРК, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);

Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).

ТПП — це об'єктивний процес розвитку ПС, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами). Він проявляється у господарській спеціалізації окремих частин території країни, територіальній локалізації певних видів виробничої діяльності та виробництва продукції і послуг згідно з їх конкурентними перевагами. ТПП зумовлює спеціалізацію території на виробництві певних видів продукції та послуг. Він становить основу формування економічних районів і є найбільш інтегральним чинником їх утворення. ТПП – це об’єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів і обміну продукцією та послугами з іншими районами та країнами.

Донецький економічний регіон є одним з найпотужніших міжрегіональних ТВК. Він має складний комплекс виробництва, який представлений електроенер­гетикою, кам'яновугільною, металургійною, хімічною промисловістю, а також важким машинобудуванням, легкою та харчовою промисловістю та іншими галузями народного господарства. Тут розвинуте багатогалузеве с/г, переважно приміського типу (овочівництво і молочне тваринництво). Північна і південна частини спеціалізуються на посівах зернових, соняшника, молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, птахівництві. Структура народногосподарського комплексу характеризується великою пере­вагою загального обсягу промислового виробництва над с/г. Економічний район має добре розвинуту транспортну систему, яка забезпечує внутрішні і міжнародні зв'язки. Завдяки вигідному економічно-географічному положенню Донецький економічний рай­он активно залучений до розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, державами Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи. Район має великі потенціальні можливості для створення промислово-економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв'язку. Перспективи: - комплексна реструктуризація та технічне переоснащення вугільної промисловості, технічна реконструкція таких базових га­лузей, як чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування та електроенергетика; - нарощування потужності легкої і харчової промисловості; - впроваджувати екологічні безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквіда­цію териконів, відстійників, шлакосховищ, закладання підземних відпрацьованих просторів, ефективніше використовувати вторинні ресурси та відходи виробництва; вдосконалення водокористування ;- створення в регіоні нових робочих місць, налагодження системи перекваліфікації кадрів, вивільнених із закритих вугільних підприємств.

Придніпровський є визначним науково-техні­чним центром держави. Наукові школи Придніпров'я працюють над новими науковими проблемами, зокрема тими, що стосуються фор­мування і реалізації космічної програми України, створення енерго­зберігаючих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній про­мисловості, будіндустріїта сільському господарстві.

У цьому регіоні зосереджено 17,9 % основних фондів промисло­вості та виробляється 24 % промислової продукції України. Економічний регіон є одним з провідних виробників продукції чорної металургії в Україні і спеціалізується на виробництві сталевих труб (75 % виробництва на Україні), готового прокату (більше половини), чавуну і сталі у межах 46 %, коксу - 38 %, марганцевої руди - 100 %, більше 89 % залізної руди, вугілля -12,6 %, автомобілів - 36,7 %, тракторів - 15,4 %, каустичної соди - 38 %, шин - 22 %, шпалер - 18,5 %, верхнього трикотажу - 10 %

Придніпров'я є провідним у розвитку с/г.Економічний регіон перетинають найбільш вантажонапружені ма­гістралі, як залізничні, так і автомобільні, які пов'язані з перевезенням вантажів не тільки в регіоні, айв країні та за її межами.Безперечно, значення розвитку Придніпровського економічного ре­гіону надзвичайно важливе для розвитку економіки країни в цілому. Перспективи:

- вирішення основних проблем, пов 'язаних з проведенням струк­турної реформи в економіці регіону;

- комплексне ви­користання ресурсів, зокрема раціональне використання природних ресурсів;- запровадження маловідходних і безвідходних технологій, ре­конструкція зрошувальних систем, розширення обсягів лісонасаджень, широке використання всіх наявних вторинних ресурсів, що створюються у процесі основного виробництва;

- формування нової інноваційної стратегії шляхом включення в інвестиційний процес приватних структур, як вітчизняних так і за­рубіжних;- удосконалення галузевої і територіальної структури капіталь­них вкладень;- подальший розвиток електроенергетики, вугільної та золотодобувної промисловості; - нарощування експортного потенціалу;- розширення номенклатури машинобудування для с/г;- підвищення рівня якості продукції до рівня світових стан­дартів;

- суттєве покращення життєвого рівня населення);- поліпшення екологічної ситуації за рахунок утилізації комуна­льно-побутових та промислових відходів, створення ефективних очисних комплексів, рекультивація порушених природних ландшафтів, запровадження системи екологічного моніторингу;- використання науково-виробничого потенціалу наукових центрів регіону з метою прискореного впровадження наукових роз­робок у виробництво;- обмеження зростання великих міст і прискорений розвиток малих і середніх міст з дотриманням екологічних вимог.

Східний регіон: через регіон проходять важливі транспортні магістралі: міжнародний транспортний коридор Європа - Азія (через Сумську обл.), траса міжнародного значення Москва - Сімферополь (через Харківську область). У регіоні склався індустріально-аграрний господарський комплекс. Важливе місце у структурі економіки займають харчова і легка про­мисловість, а також аграрно-промисловий комплекс, який розвиваєть­ся на базі багатогалузевого сільського господарства.Зручне економічно-географічне положення Східного економічно­го регіону щодо джерел сировини і палива, транспортних зв'язків, сприятливі умови створюють високі потенційні можливості для комплексного розвитку його господарства. Перспективи:- подальша реструктуризація господарського комплексу регіону у напрямі зміщення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріаломістких та енергомістких сировинно-добувних у високотехнологічні й науковомісткі обробні й переробні галузі промисловості, АПК в цілому та виробничої, соціальної і ринкової інфраструктури;- прискорення відродження і введення в дію найважливіших кон­курентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та с/г обробного машинобудування, розширення їх номенклату­ри і асортименту;- забезпечення добування і комплексної переробки сировини, впроваджуючи найбільш досконалі технології, які сприяють організації безвідходного виробництва; -розроблення і впровадження технологій високоефективної утилізації відходів основного виробництва та житлово-комунального господарства міських агломерацій, залучення у господарський обіг техногенних родовищ;-виробництво сучасних вітчизняних інформаційних технологій;- створення прогресивних організаційних форм територіальної інтеграції бізнесу, освіти, науки.

Центральний знаходиться на перехресті важливих залізничних та автомобільних магістралей. Дуже важливе значення для народного господарства регіону має головна водна артерія України - ріка Дніпро. Сусідніми з Центральним регіоном є Полісся, Поділля, Східний та Придніпровський райони, з якими є постійні господарські взаємозв'язки. Регіон не забезпечує себе паливними ресурсами. Тут є в невеликій кількості буре вугілля і торф. Тому сюди ввозяться газ, нафтопродукти, кам'яне вугілля. Разом з тим на внутрішній ринок надходять машини, технологічне обладнання, продукція приладобудування, легкої та хар­чової промисловості, будівельні матеріали тощо. Регіон має потужний експортний потенціал завдяки можливості впровадження у ви­робництво наукомістких сучасних технологій.

На території регіону розміщена столиця України – Київ. Він виконує функції політично­го, промислового, науково-освітнього, культурно-духовного центру, транспортного вузла, а також здійснює широке коло функцій державного та господарського управління. Тут працюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національна Академія Наук з чисельними науково-дослідними інститутами, освітньо-культурні, медичні та спортивні заклади. Перспективи: технологічне оновлення всіх галузей;розвиток конкурентоспроможних галузей, у хімічній і нафтохімічній промисловості, які є галузями регіональної спеціалізації, необхідно оптимально використовувати наявні потужності, здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння всіх основних ви­робничих ланок, розвиток індустрії туризму з центром у Києві, приско­рений розвиток соціальної сфери, суттєво покращувати життєвий рівень населення, запровадити систему заходів екологічного моніторингу,розвиток науково-технічного потенціалу.

Поліський Через регіон проходять транспортні та зв'язкові ме­режі, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково з Росією та Західною Європою. Стратегічне положення дає можливість активно залучити Полісся до розвитку як міжрегіональних внутрішньо-українських зв 'язків, так і торговельно-виробничих взаємовідносин України з іншими дер­жавами, створення спеціальних (вільних) економічних зон, розширен­ня міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва. Регіон має свою власну енергетичну базу, разом з тим користується енергоресур­сами з інших територій та з-за кордону.

Основними ринками збуту ж промислової, так і сільськогосподарсь­кої продукції є як його внутрішній ринок, так і ринки інших економіч­них регіонів України. Основні види продукції, постачаються -з галузі машинобудування, харчової промисловості, легкої та будівельних ма­теріалів; електроенергія, рудна і нерудна сировина для чорної та коль­орової металургії тощо.

Рівнинний характер місцевості, висока для України лісистість регіону, достатня забезпеченість його водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей с/г виробництва та промисловості. Природно-кліматичні та соціально-економічні передумови господарювання визначають спеціалізацію Поліського регіону, його аграр­но-промислову орієнтацію. У виробничій структурі помітно високою є частка переробних галузей АПК, легкої та харчової промисловості.Перспективи: вдосконалення інвестиційної та кредитної політики держави, розширення місцевих джерел наповнення бюджету за раху­нок удосконалення податкової системи та інших форм економічного регулювання, мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище та розроблення і впро­вадження нових енерго- і ресурсозберігаючих технологій, розвиток екологічної нетрадиційно орієнтованої енергетики, збереження і збільшення родючості земельних ресурсів, збільшити площі посіву льону з метою забезпечення сировинними ресурсами потужності згаданих підприємств, впроваджувати новітні технології з організації безвідходного виробництва, впровадження інноваційних досягнень у конкурентоспроможні галузі.

Подільський

Розвинута транспортна мережа сприяє розвитку економічних і куль­турних зв'язків з Карпатським, Поліським, Центральним, Причорноморським економічними регіонами та Республікою Молдова. Близькість економічного регіону до державного кордону України з Біло­русією, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною дає можливість розвивати на його території галузі і виробництва, про­дукція яких експортується або може експортуватися у ці країни, маючи пряме транспортне сполучення. Основна експортноспроможна продукція - це харчова промис­ловість з такими підгалузями, як цукрова, кондитерська, м'ясна, плодовоовочеконсервна, промисловість горілчаних виробів тощо. Регіон експортує також продукцію машинобудування.

На промислове виробництво припадає 3,4 % від випуску товарної продукції в Україні. Регіон в основному спеціалізується на с/г виробництві. Тут сформувався потужний агропромис­ловий комплекс. Поділля вирізняється, насамперед, високим рівнем виробництва продукції землеробства і тваринництва. Регіон відзначається найвищою в країні територіальною концентра­цією посівів. За кількістю цукрових буряків і валового збору цієї куль­тури цукрова промисловість займає провідне місце.Галузями спеціалізації промислового виробниц­тва є неметаломістке машинобудування і металообробка, в тому числі харчове та сільськогосподарське. Серед інших галузей найбільш розвинута лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, легка і харчова, промисловість будівельних матеріалів. Перспективи:розроблення заходів щодо попередження структурної кризи, розвиток на науковій основі багатоукладного с/г, АПК в цілому та виробничої, соціальної й ринкової інфраструктур, мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище, впровадження нових енерго- і ресурсозберігаючих технологій, розвиток екологічно орієнтованої енергетики,підвищення рівня життя населення;- дієвий моніторинг на покращення екологічної ситуації;- створення можливостей самофінансування розвитку базових галузей виробництва через реінвестування;- розвиток і розширення зовнішньоекономічних зв 'язків;

- формування територіальноцілісного макроекономічного госпо­дарського комплексу регіону.

Карпатський

Структура господарства регіону - індустріально-аграрна, загальний рівень розвитку регіону нижчий від середнього показника по Україні. Основою господарського комплексу Карпатського регіону є промис­ловість, сільське господарство, транспорт, будівництво. Економічний регіон спеціалізується на видобутку вугілля, природного газу, виробництві електроенергії, лісопереробці і виробництві меблів, будівельних матеріалів, харчових продуктів, фармацевтичній промисловості, нафтохімічній і хімічній, рекреаційній діяльності.Львівська обл. економічно розвинута на середньоукраїнському рівні. Тут розвину­та вугільна промисловість - енергетична сировина для різних галузей господарства, електроенергетика, машинобудування, агропромисловий і транспортний комплекси, оздоровчо-туристичний. Івано-Франківська обл. має розвинуту електроенергетику, паливну, хімічну, нафтохімічну, нафтопереробну промисловість, вирізняєть­ся розвитком будівельних матеріалів і будіндустрії, агропромисловим комплексом, лісовою та деревообробною промисловістю.

Чернівецька і Закарпатська обл. за рівнем розвитку народного господарства є найменш розвинутими у регіоні та в Україні. Основу їх економіки становлять АПК, деревообробна промисловість, легка і харчова галузі.

Перспективи: удосконалення територіальної структури виробництва за рахунок переорієнтації промислових комплексів великих міст на середнє і точне машинобудування, радіотехніку, електронну та комп'ютерну галузі промисловості;- с/г машинобудування і автомобілебудування, розвиток хімічної промисловості, підприємств легкої, харчової промисловості та лісового господарства;- комплексне використання мінерально-сировинних ресурсів, впровадження безвідходних технологій, що значно поліпшить еко­логічну ситуацію;- більш повне і ефективне використання рекреаційних ресурсів, створення оздоровчо-туристичного комплексу загальноєвропейсько­го значення;- розвиток і посилення економічної діяльності малих і середніх міст, що сприятиме зайнятості населення і більш повному викорис­танню місцевих трудових ресурсів;- розширення прикордонного співробітництва із зарубіжними країнами у різних галузях економічної діяльності, розвиток міжна­родних спільних підприємств.

Причорноморський

Економічний регіон має досить вигідне географічне положення для ек. розвитку. Через його територію проходять важливі транс­портні магістралі: автомобільні, залізничні, водні та повітряні шляхи, які сполучають Україну з багатьма державами.

Регіон розташований на перетині важливих державних і міжнародних морських шляхів Азово-Чорноморського басейну. Річка Дунай дає змогу підтримувати річкове сполучення з багатьма країнами Європи (Румунією, Болгарією, Югославією, Угорщиною, Словаччиною та ін.). З Болгарією встановлене паромно-залізничне сполучення (Іллічевськ - Варна). У 1996 р. відкрита нова автопасажирська паромна перепра­ва Україна - Грузія з базовими портами Іллічевськ і Поті. Офіційно функціонує Євро-Азіатський транспортний коридор №9, що проходить з Європи через Україну. Дніпром здійснюється транс­портне сполучення економічного регіону з містами Придніпров'я (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Черкаси, Кременчук, Київ та ін.).

Економічний регіон спеціалізується на виробництві різноманітної продукції агропромислового комплексу (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни, плодоовочевих консервів, виноградних вин, шампанського, коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів, баштанних культур), рибної та легкої промисловості, випуску товарів машинобу­дування (суден, верстатів, пресів, машин для АПК), хімії (брому, лаків, фарб, кальцинованої соди, діоксину титану), деяких виборів промисловості будівельних матеріалів (гранітів, вапняків, стінових блоків), виконує курортно-туристичні функції. Приморське розта­шування регіону зумовило розвиток суднобудування та судноремон­ту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, рекреаційного господарства, портово-промислових комплексів.Перспективи:- розвиток морегосподарського комплексу (суднобудування і суд­норемонт, рибне та портове господарства, машинобудування для АПК, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря);- створення сучасної інфраструктури туризму та оздоровлення в Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях;

- поліпшення соц..-ек. стану в регіоні шляхом структурної перебудови народногосподарського комплексу на прин­ципах взаємоузгодження регіональних і загальнодержавних інте­ресів;

- спрямування інвестицій на розвиток перспективних галузей еко­номіки і окремих підприємств, що випускають конкурентоспромож­ну на світовому ринку продукцію;

- розвиток технопарку Причорномор'я, який включає науково-тех­нічний та виробничий потенціал трьох найбільших причорноморсь­ких міст регіону - Одеси, Миколаєва і Херсону.

20. Роль України в міжнародному поділі праці Характеристика зовнішніх економічних зв'язків України. Схема зовнішніх економічних зв'язків України (зовнішньої торгівлі). Перспективи розвитку зовнішніх економічних зв`язків України.

Зовнішні економічні зв'язки - сукупність господарських зв'язків, що формуються на основі міжнародного поділу праці (МПП). Міжнародний поділ праці – процес спеціалізації окремих країн на виробництві певної продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.

Спеціалізація України в системі МТПП

На основі МТПП сформувалася міжнародна спеціалізація України, обумовлена розмірами її території, чисельністю населення, природними умовами, забезпеченістю природними ресурсами, геополітичним положенням, рівнем розвитку продуктивних сил.

У системі МТПП Україна спеціалізується на експорті:

- сировини для чорної металургії і продукції чорної металургії (залізна і марганцева руда, кокс, метали, прокат, сталеві труби);

- вугілля;

- харчової продукції (цукор, рослинна олія, маргарин, мука, макаронні вироби, сіль, кондитерські вироби, овочеві консерви);

- продукції будівельної промисловості (цемент, шифер, скло);

- хімічних речовин (мінеральні добрива, сода, у т.ч. кальцинована, сірка);

- продукції машинобудування (промислове устаткування, магістральні тепловози, трактори, екскаватори, судна, автомобілі, сільськогосподарські машини, верстати, прилади, турбіни, літаки, автобуси, вантажні вагони й ін.) експортуються штучні діаманти, графіт, хміль.

У структурі експорту: 87,6% - сировина, матеріали; 10,3% - машини й устаткування: в експорті переважає сировина, напівфабрикати, продукція початкової і середньої стадії переробки. Розміри експорту недостатні! Низька конкурентна спроможність вітчизняних товарів.

50% експорту: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Одеська обл.

Прямі зв'язки зі 180 країнами світу (2004), 132 із них мають дипломатичні відносини з Україною.

Імпорт:

- мінеральне паливо, газ, нафта і продукти її переробки - 54,8% обсягу імпорту України;

- електричні і механічні машини;

- продукція хімічної промисловості;

- сировина, кольорові метали і вироби з них;

- транспортні засоби;

- промислове оснащення;

- деревина, лісоматеріали;

- вовна, джут, бавовна;

- рибна продукція;

- кава, чай, тропічні фрукти;

- продукція легкої промисловості та ін.

Проаналізувати структуру імпорту.