13. Вексельний обіг в Україні. Казначейські і податкові векселя.
У 1991 р, з ухваленням ЗУ »Про цінні папери та фондову біржу» вексель було легалізовано як цінний папір. Однак рух векселя почався дещо пізніше з прийняттям Кабінетом Міністрів України і Національним банком України Постанови »Про застосування векселів у господарському обороті України» (1992). У 1999 р. Україна приєдналася до Женевської конвенції. У 2001 було ухвалено ЗУ »Про обіг векселів в Україні».
Введення векселя в Україні відбувається досить важко. Це спричинено відсутністю досвіду роботи з векселем, важким ек становищем України, масовими неплатежами п-в, нерозвиненістю інфраструктури ринку, а також відсутністю довіри між партнерами. Ці процеси не дають можливості повною мірою включити вексель у господарчий оборот, проте цей процес все ж таки розвивається.
Казначейські векселя допомагають вирішувати проблему розрахунків бюджетних організацій за витратами, пов’язаними з їх функціонуванням (крім витрат на з/п) без інфляційного тиску на грошовий обіг. Бюджетна установа може розрахуватись такими векселями з державними установами за надані товари чи послуги. Тобто такі векселі фінансують ті статті бюджету, які не забезпечені відповідними податковими надходженнями.
Податковий вексель видається платником податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на МТУ. Суть цього векселя полягає в тому, що держава, стимулюючи свого імпортера, надає йому відстрочку оплати ПДВ, що збільшує можливості суб’єкта господарювання стосовно організації своєї діяльності. Цей вексель підлягає обов’язковому авалюванню комерційним банком і виписується на термін не більше 30 днів. У разі його неоплати протест не складається, а сума платежу підлягає безакцептному вилученню.
Векселі Пенсійного фонду дають можливість підприємству уникнути застосування жорстких санкцій з боку держави відносно боржника з цих платежів на умовах, вигідних для всіх учасників.
Таким чином, Україна не тільки успішно оволодіває новим для себе фінансовим інструментом, але й досить влучно використовує векселі для вирішення проблем перехідного періоду.
Товар на 10 000
за 5 000
14. Банкнота і її відмінність від векселя і казнач білета.
Банкнота — це вексель на банкіра. Спочатку банкнота випускалася у вигляді особливих векселів, які часто мали вигляд розписки торговців грошима за здане на збереження золото.
Банкнота як вексель на банкіра користувалась більшою довірою, ніж вексель, тому що банки були надійніші за окремого суб’єкта, а також забезпечувалися золотом і вільно на нього обмінювалися.
Хоча банкнота і є векселем на банкіра, вона відрізняється від нього. Банкнота, як правило, не пов’язана з конкретною угодою, а відбиває певну сукупність товарних угод. Також банкнота — безстрокове боргове зобов’язання, а вексель має строк. Також банкноти випускалися купюрами різної вартості, що робило їх зручними для обігу.
Банкнота вже на початку свого існування виконувала функції грошей, але тоді вона відрізнялась від паперових грошей деякими особливостями.
По-перше, на відміну від казначейських білетів (ПГ, які випускались МінФіном), банкноти випускались будь-яким комерційним банком.
По-друге, банкноти забезпечувалися золотом та активами банку і вільно обмінювались на золото, а казначейські білети такого забезпечення й обміну не мали.
По-третє, на відміну від паперових грошей, що випускались державою і мали примусовий характер обігу, банкнота такого характеру обігу не мала.
З розвитком товарного обміну відбулися значні зміни у емісії банкнот: вона стала фідуціарною, почала здійснюватися ЦБ і мати примусовий характер. Тож, на початку 20 ст. банкнота і казначейський білет фактично зливаються.