43. Комерційний, банківський, споживчій кредити. Особл, роль

Кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником із приводу передачі вартості у позичку на умовах повернення, терміновості й платності.

Розрізнюють комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.

Комерційний кредит застосовується при продажі товару з відстрочкою платежу. Він є короткостроковим і спрямованим на прискорення реалізації товарів. Формою організації такого кредиту виступає вексель. Об’єкт - товар, суб’єкти —підприємці.

Важливою особливістю комерційного кредиту є те, що % за ним, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Прискорюючи процес руху товарів, цей кредит сприяє розвитку виробництва. Така форма кредиту дає змогу ввести в обіг новий платіжний документ — вексель. Недоліки – обмеженість (розмір обмежується обсягами резервного капіталу п-ця), односпрямованість (від постачальника споживачеві).

Банківський кредит — це кредит, що видасться банком. Суб’єктами даної форми кредиту є, насамперед, підприємці, хоча ними можуть бути і представники інших верств населення. Він позбавлений тих недоліків, які властиві комерційному кредиту, і є більш еластичним. Його відмінність від комерційного кредиту полягає й у тому, що рух банківського кредиту є відносно самостійним.

У цілому банківський кредит відіграє в суспільному відтворенні надзвичайно велику роль. Банки акумулюють (поряд із заощадженнями населення) капітал, який у процесі кругообігу тимчасово вивільняється, і використовують його для розвитку виробництва. Але він може сприяти посиленню монополізації в економіці, інфляції у зв’язку з масштабним його наданням.

Споживчий кредит — продаж товарів у кредит або позику на купівлю товарів і оплату послуг. Суб’єктами цього кредиту є банки, господарюючі суб’єкти і населення. Об’єктом споживчого кредиту виступають як товари, так і гроші. Формою організації споживчого кредиту є кредитна угода або кредитна картка. Спожив крдиту характерна висока % ставка (15-30%). Споживчий кредит відіграє важливу роль у вирішенні проблем реалізації товарів і послуг, стимулює інтенсифікацію праці і підвищення рівня відповідальності працівника.

44. Становлення та розвиток банківської сис-ми в Україні. Принципи банківського кредитування.

Кредитна система — це сукупність відносин, які виникають через акумуляцію тимчас вільних коштів та їхнього використання на умовах терміновості, повернення і платності.

В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки перші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу банківську систему і певні зачатки парабанківскої системи.

Становлення банківської системи розпочалося з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про банки та банківську діяльність».

На сьогодні банківська система активно розвивається. По-перше, усе помітнішим стає процес концентрації банківського капіталу. Кількість банків зменшується за рахунок того, що банки, які потрапляють у розряд проблемних, приєднуються до більш сильних.

По-друге, помітно збільшився капітал банків, зокрема, за рахунок строкових депозитів. Це свідчить про зростання довіри населення і господарюючих суб’єктів до банківської системи, і відкриває перед банками більш широкі перспективи в організації довгострокового кредитування.

Але існують у нашій банківській системі і великі проблеми.

Це низький рівень капіталізації банківської системи, малий обсяг банківських активів. Також досить високою є % ставка за кредит і високими ризики при кредитуванні.

Отже, зараз КС У-ни знах на стадії вирішення цих проблем.

Основними умовами надання банками кредитів суб'єктам господарювання є забезпеченість, поверненість, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип поверненості, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користування ним.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.